Досвід Іспанії тим важливий для України, що ще два роки тому тамтешні клуби перебували в ситуації, аналогічній нашій.

АУДІОВІЗУАЛЬНІ ПРАВА В ІСПАНІЇ ЗА РІК ПІСЛЯ ЗАТВЕРДЖЕННЯ НОВИХ РЕГУЛЯТОРНИХ РАМОК: КРАЩЕ, НІЖ ДО ТОГО?

Більшість із нас може пригадати, що з травня 2015 року чимало інстанцій окреслили переваги для іспанського футболу нової нормативної бази аудіовізуальних прав, встановленої Королівським Декретом 5/2015 від 30 квітня, і як цей сценарій позитивно вплинув на конкуренцію. На той момент очікування були високими, але то були тільки очікування. Сьогодні, тобто за рік після затвердження нових регуляторних рамок, можна сказати, що Декрет перетворився на реальність: нова система істотно поліпшила становище іспанських футбольних клубів, і очікується, що ця тенденція продовжить консолідацію в найближчому майбутньому.

Для правильного розуміння цього питання важливо повернутися до сценарію, наявного до затвердження Декрету, де комерціалізація аудіовізуальних прав на футбол не велась у централізованому порядку. Клуби узгоджували права з мовниками індивідуально, домовляючись про умови, які вважали зручними для себе. Цей різнобій призвів на практиці до ситуації, коли два найбільші клуби Іспанії («Реал» і «Барселона») отримували величезні прибутки від експлуатації прав, а інші отримували набагато менше, й відстань продовжувала зростати. У той же час деякі з невеликих клубів страждали через великі борги, податки та соціальне страхування, що часто призводило до банкрутства. Це відбувалося на тлі того, як в інших країнах комерціалізація аудіовізуальних прав проводилася централізовано, що обумовило зростання доходів. І це тоді, коли іспанський футбол був надзвичайно успішний зі спортивної точки зору, і не тільки в клубних змаганнях, але і на рівні збірних.

Нова модель футбольних прав на аудіовізуальну продукцію мусіла бути створена фактично з нуля для того насамперед, аби пом’якшити вагу перерахованих проблем. Ця модель не тільки передбачає, що всі клуби повинні передавати аудіовізуальні права спільній структурі-організатору (Ла Лізі або Королівській Федерації футболу), але й створення систему розподілу доходів серед клубів першого і другого дивізіонів, яка є справедливішою й такою, що прагне зменшити різницю між клубами.

Згідно зі статтею 5 Декрету, доходи, отримані від продажу Ла Лігою централізованих аудіовізуальних прав повинні бути розподілені серед клубів першого і другого дивізіонів (90% для першого і 10% для другого) таким чином: 50% від 90% першого дивізіону і не менше 70% від 10% другого – сплачуються клубам у рівних частинах; що стосується решти, то вона розподіляється серед клубів нерівно, з урахуванням різних факторів, насамперед спортивних результатів у попередніх сезонах і рівня соціальної активності. Крім цього, Декрет визначив, що різниці більш ніж у 4,5 рази між доходами, отриманими різними клубами, не може існувати. Якщо така ситуація виникла, отримані всіма клубами суми повинні бути перераховані.

Система, що випливає з Декрету, означала збільшення доходів, особливо для тих клубів, які недоотримали в минулому. Деякі з них почали отримувати вдвічі або втричі більше, ніж у сезонах 2014/2015 та 2016/2017 років. Це принесло кілька негайних позитивних ефектів. Наприклад, такий як швидка реконструкція великою кількістю клубів (серед них – «Бетис», «Вільярреал», «Ейбар», «Сельта», «Леганес» або «Нумансія») своїх стадіонів. Це означає відкриття нових шляхів залучення додаткових інвестицій в іспанський футбол. Не тільки щодо спонсорства, але й із точки зору вкладу капіталу в клуби (як це нещодавно сталося з «Еспаньолом»). Саме повідомлення про створення централізованого формату розповсюдження аудіовізуальних прав привело до підвищення комерціалізації клубів Ла Ліги.

Це справді чудові новини для іспанської футбольної громадськості, бо клуби зможуть поліпшити фінансове, спортивне та соціальне становище й створити міцну основу для майбутнього саме з ресурсів, що надходять від діяльності футбольних телевізійних прав, які вже існували в минулому. Крім того, факт, що важлива частина доходів залежить від спортивних результатів та рівня соціальної активності, сприяє поліпшенню роботи клубів на всіх рівнях.

Навіть якщо нова модель не обійшлася без критики (наприклад, Профспілка гравців не була задоволена результатами юридичної частини, мовляв, Декрет потрібно було розширити, бо на практиці істотна різниця доходів між двома найбільшими клубами та іншими досі існує), загальне враження зацікавлених сторін полягає в тому, що вона привела до позитиву й треба її залишити. Це – інструмент фінансової стабільності клубів, який у середньостроковій перспективі дасть змогу зробити чемпіонат збалансованішим і конкурентоздатнішим. Модель Англійської Прем’єр-ліги – це чітке свідчення того, що централізована комерціалізація прав на аудіовізуальну продукцію дає більше грошей і створює передумови для їхнього справедливого розподілу.

Навіть якщо один рік – це небагато (потрібен час, аби клуби звикнули до нової ситуації), значні зміни вже відбуваються, і тенденція така, що зміни відбуватимуться і в найближчі роки. Як зазначає сама Ла Ліга, нова модель «включатиме сучасне управління правами на аудіовізуальну продукцію, адаптовані до вимог поточного ринку, і задовольнятиме потреби мовників, забезпечуючи оптимізацію прибутків, отриманих клубами». Тільки час покаже, наскільки реформа виявиться успішною, проте сьогодні очевидно, що вона буде дуже успішна. Ми отримаємо справжню спортивну конкуренцію та справедливий розподіл фінансів. Найкращий чемпіонат Європи посилює значення своїх аудіовізуальних прав, і це приводить до оптимізації доходів. Один крок за іншим, але ми повинні рухатися далі.