– Вітаємо у «Динамо»! Ти зовсім молодий гравець, а це вже твій третій футбольний континент. Любиш приймати виклики?
– Я дуже радий, що приїхав сюди. Я гадаю, що «Динамо» (Київ) – це той клуб, за який кожен гравець має за честь виступати. Я не боюся жодних викликів, тому, повторюсь, я дуже радий, що я тут.

– Як виник варіант із «Динамо» і наскільки довго думав щодо цієї пропозиції?
– Коли я ще був дуже маленьким, я спостерігав за матчами Ліги чемпіонів. Пам'ятаю, «Динамо» грало проти «Арсеналу». Тоді я подумав, що я хочу одного дня грати за цей клуб. Уже тоді я розумів, що це одна з найбільших команд в Україні. І з тих пір я дуже хотів зіграти за неї. І зараз моя мрія стала реальністю.

– Тебе помітили на трибуні на грі з «Поліссям». Читав новини про себе в інтернеті до офіційної презентації «Динамо»?
– Я не звертав увагу на публікації журналістів. Я сам навіть опублікував фотографію, що перебуваю в Україні на цьому прекрасному стадіоні, де «Динамо» проводить свої домашні матчі. Я лише чекав на офіційну інформацію щодо мого трансферу.

– Бразилія – незвичний варіант розвитку кар'єри як для африканських футболістів. Як зважився на такий крок, що отримав від періоду перебування у «Фламенго»?
– Я встиг три роки пограти у місцевому чемпіонаті до того, як отримав пропозицію з Бразилії від одного з найвеличніших місцевих клубів – «Фламенго». Звичайно, що молоді таланти зазвичай розглядають Бразилію як хороший трамплін до потрапляння до європейських топ-клубів, серед яких, безперечно, і київське «Динамо».

– Тобі 20 років, але в тебе вже є чимало титулів у кар'єрі. Мова про команду U20 у першу чергу. То розкажи про свій найбажаніший трофей за ці два роки у Бразилії – напевно, це Copolli Bertodor з U20?
– Я дійсно встиг виграти декілька трофей в чемпіонаті Бразилії та в Південній Америці, серед них як внутрішні, так і міжнародні. Але мені особисто найбільше запам'ятався трофей, який ми здобули в протистоянні із бразильським клубом «Палмейрас». Все через те, що я був визнаний одним із найкращих гравців цього турніру, отримав індивідуальний трофей. Взагалі, ось той турнір вдався для мене дуже добре, тому я найкраще його запам'ятав.

– На якій позиції та за якої схеми почуваєшся найкомфортніше?
– Я точно не той гравець, який буде вирішувати, на які позиції грати і яку роль виконувати. Для цього є головний тренер та його асистенти. Але якщо говорити про мої вподобання, то мені подобається грати на фланзі атаки, можу зіграти як зліва, так і справа. Щодо моїх сильних сторін, то це швидкість – її я полюбляю використовувати для створення моментів для партнерів.

– Ще розкажи свої найсильніші ігрові сторони і над чим ще треба працювати?
– Насправді, не існує ідеальних футболістів, і мені також потрібно покращувати кожен аспект своєї гри. Це не говорить про те, що я поганий футболіст. Я просто гадаю, що кожному футболісту є над чим працювати і вдосконалювати будь-який навик. Щодо моїх сильних сторін гри – це стовідсотково дріблінг, я дуже легко обігрую суперників, так само в мене прекрасна швидкість, вона фантастична. І спробуйте відібрати в мене м'яч. Я фізично міцний гравець і просто так мене від м'яча не відтіснити.

– У «Динамо» грало чимало знакових нігерійців – це Юссуф, Тайво, Ідейє, Ідахор. Чи радився з кимось із них перед переходом до «Динамо»?
– Я ні з ким не радився щодо переходу до «Динамо». У цьому не було абсолютно жодної потреби, тому що це рішення я прийняв сам, не роздумуючи. Я розумів, в який клуб я їду, розумів, що мене тут очікує. Звичайно, я дуже щасливий, що отримав таку пропозицію й тепер маю можливість виступати за «Динамо».

– Хто твій кумир у футболі?
– Важко, насправді, визначитися, у кожного свій фаворит. Я не граю, як він, але мій улюблений гравець – це Ліонель Месі.

– У «Динамо» зараз багато вихованців клубу та не надто багато легіонерів. Насправді, під час твого перебування у «Фламенго» була схожа ситуація, погодься.
– Насправді, ситуація схожа, тим паче, що у «Фламенго» не просто мала кількість легіонерів, здебільшого, це були іноземці з інших південноамериканських країн. Я ж був єдиним представником з іншого континенту. Там немає європейців, немає африканців – інших, окрім мене. Тому ситуація схожа, як зараз і в «Динамо».

– Зараз ти на стадіоні «Динамо» імені Валерія Лобановського. Для чого ти перейшов до київського клубу, які в тебе плани і чого хочеш добитися тут?
– Зараз я думаю лише про свою команду. Я хочу принести максимум користі для свого колективу, для вболівальників, для тренерського штабу, для моїх партнерів по команді, для персоналу. Я хочу, щоб ми отримали максимальний результат і я зроблю для цього все від себе належне.

– Україна зараз у стані війни. Чи не боявся ти переходити до «Динамо», знаючи, що Україна зараз потерпає від ворожих атак росії?
– Звичайно, що я знав, що у країні триває війна, і я думав щодо того, чи варто сюди переходити. Але, як я вже повторював неодноразово, для мене пропозиція «Динамо» була дуже важливою. І я не роздумував насправді довго перед тим, як прийняти рішення щодо переїзду до України. Зараз я сконцентрований на тому, щоб показати свій максимум і допомогти команді отримати найвищий результат.

– Ти був на матчі з «Поліссям», «Динамо» перемогло – 4:1. Що можеш відзначити в грі команди?
– Мені сподобалася гра команди. Особливо те, що стосується контролю м'яча. Команда домінувала в багатьох моментах. І що я маю відзначити, це те, що такий стиль підходить саме для мене. Тому я гадаю, що я дуже легко впишуся в ігровий малюнок гри «Динамо».