«Перед другим матчем з Карпатами попрацювали над психологією»

– Віталію Юрійовичу, поразка від Карпат у чемпіонаті додала вам та вашій команді злості та мотивації на кубкову зустріч?
– Звичайно, що ми до всіх матчів ставимося однаково. У будь-якому випадку, це був принциповий матч. На мою думку, це було перше дербі такого статусу. Десь у матчі чемпіонату команда не впоралася із тиском, який здійснюється на хлопців. Знову ж таки, дуже добре, що такі матчі є, вони дають хороший досвід.

Друга гра проти Карпат була дещо іншою, ми попрацювали із психологією гравців. Було видно, що команда грає більш розкуто. 

– Ви багато років працювали у структурі Карпат. Для вас персонально це також був принциповий матч?
– Особисто для мене – ні. Будь-яка гра мною сприймається, яка можливість взяти три очки. Якихось інших моментів у мене не було, щоб обіграти саме Карпати. Звичайно, ми хочемо вигравати у кожному матчі.

– Багато вболівальників досі дискутують, чи можна поточні Карпати як клуб сприймати як продовжувача традицій попередньої команди. Для вас це так чи ні?
– Я не хочу в ці моменти влазити, це справа клубу Карпат. Відродили Карпати – це дуже добре, бо це все ж таки історія львівського футболу. Дуже добре, якщо будуть грати такі клуби, як Металіст, Дніпро, клуби з величезною історією. Хочеться, щоб ці клуби були присутні на футбольній мапі України.

– Денис Підгурський, забивши м’яч у ворота Карпат, підняв руки і не святкував цей гол. Чи обговорювався цей момент перед матчем: якщо хтось заб’є, то бурхливо не святкуватиме?
– Це справа кожного гравця. Денис вчинив так, бо він вдячний Карпатам за ті роки, які він провів під час свого становлення як гравця. Тому це його право. І, на мою думку, кожна дія має право на життя. Нічого поганого в цьому не бачу.

– У Владислава Лупашка достатньо емоційні помічники, які навіть мали конфлікт із Юрієм Вернидубом. В двох матчах проти Карпат, як вони поводилися по відношенню до вас?
– Все було нормально, ніяких конфліктів у нас не виникнуло. Жодних провокацій з їхнього боку не було.

«Ми не ділимо гравців на легіонерів та місцевих, грають найсильніші»

– Якщо у Карпат – легіонерізація, то у Руху – навпаки. Команду залишили Соломон-Отабор, Альваренга та Едсон. Чия це ініціатива?
– Знову ж таки, треба виходити з можливостей клубу. Якщо в тебе є зайві гроші, щоб купувати футболістів, не будучи впевненим, що вони заграють, то це одна історія. Можна йти таким шляхом. Якщо ж більш прагматично підходити до справи, маючи таку Академію, як у нас, то звичайно, що кожного року не буде суперрезультату у турнірній таблиці. Бо клуб буде сфокусований на продажі футболістів. Але це теж має право на життя, бо отримуватимуть шанс молоді українські футболісти. 

Як зараз показує практика, 5-6 футболістів Руху постійно викликаються до молодіжної збірної України. В останній збір молодіжної команди, здається, не потрапив жоден футболіст з Шахтаря. Тому це дає свої плоди. Ці гравці зможуть потрапляти до національної збірної, адже вони отримують певний ігровий час, їм довіряють. Звісно, іноді це йде в розріз із результатом. Але у кожного клубу своя стратегія. Відтак, важко сказати, чи це добре, чи погано. Але в нашій ситуації, ми маємо рухатися так. 

– Тобто, це клубна стратегія?
– Скоріше за все, ми не витрачатимемо гроші на придбання футболістів. На мою думку, краще їх спрямувати на виховання власного гравця. Це принесе користь українському футболу. У нас всі клуби говорять, що будуть виховувати своїх і надаватимуть їм час. А коли доходить до гри, результату, тиску за це, то клуби швидко відмовляються від цієї філософії. 

Коли я працював у дитячому, юнацькому футболі, було багато перспективних хлопців, в тих же Карпатах. Але не всім дали шанс проявити себе. І зараз зі своєю командою ми показуємо, що можна грати українськими футболістами і конкурувати із іншими командами. Важливо, що у нас більша частина гравців – із західних регіонів. У них немає досвідченого футболіста, на якого вони могли б спертися, відтак, мусять самі це все проходити. 

– В контексті попереднього запитання: чи не чекає така ж доля на Плюмана, який не так часто зараз виходить на поле?
– Він не виходить на поле не через те, що він легіонер. Плюман просто програє конкуренцію. Якщо в минулому у нас Таллес та Едсон грали на рівні, то постійно мали місце на поле. Ми не ділимо гравців на легіонерів та місцевих, головне, щоб вони відповідали нашим вимогам. 

Звичайно, що у нас будуть грати найсильніші, щоб молоді гравці бачили, що навіть якщо до нас прийшов легіонер, то до нього такі ж самі вимоги, бути на відповідному рівні.

– В останніх трьох матчах ви взагалі не піддавали ротації захисну ланку. Наскільки ви задоволені їхніми діями?
– Задоволений, тому що ми найменше голів пропустили у чемпіонаті.  Усі футболісти грають на рівні. Ростислав Лях та Богдан Слюбик були травмовані і не могли нам допомогти. Вибору особливо не було. У деяких матчах, як ви пам’ятаєте, у захисті грав навіть Василь Руніч, крайній нападник. Але звичайно, я задоволений тим, як наша команда грає у захисті.

– Саме цей воротар та захисники на сьогодні – безальтернативні гравці в лінії оборони?
– Ні, чому? Зараз Богдан Слюбик починає тренуватися, Ростик Лях поступово повертається до справ. Тому будемо дивитися на те, хто найкраще буде готовий до наступних матчів.

– Якраз хотів спитати щодо Слюбика та Сапуги: коли орієнтовано ми побачимо їх у грі?
– Богдан якраз був в заявці на цей матч, але треба бути підготовленим. Щодо Сапуги, то я не думаю, що він би відіграв всю кубкову гру із Карпатами. Сподіваюся, на зимових зборах вони наберуть свої оптимальні кондиції. Після того, скільки вони пропустили, дуже важко моментально увійти в ігровий ритм і грати на тому ж рівні, який був до травми.

«На сьогодні у Руху грає 90% ще не сформованих гравців»

– Враховуючи вашу неприємну серію у чемпіонаті, чи не мали ви думки поекспериментувати з ігровою схемою? Спробувати грати, наприклад, у 4-4-2 або бачите кадровий потенціал для гри в три захисники?
– У нас є такі думки, але, знову ж таки, будь-яка ігрова схема потребує награвання. Це треба робити на зборах, бо у футболістів повинно напрацюватися розуміння оновленої гри. Звичайно, коли у нас будуть усі футболісти здорові і не буде травмованих, тоді ми зможемо мати кілька тактичних схем. Ми про це думаємо. Але сьогодні граємо так, як найраціональніше для нашої команди, з огляду на тих футболістів, які у нас є.

– Чи придивляєтеся ви до потенційного кадрового підсилення у зимове трансферне вікно? Наскільки воно може бути великим?
– Завжди ведеться робота у цьому напрямку. Я не думаю, що підсилення буде великим. Бо у нас мають відновитися травмовані футболісти і у нас буде хороша команда. Звісно, хотілося б зробити 1-2 трансфери, футболістів під нашу модель гри. І ми сподіваємося і працюємо у тому напрямку, щоб до основного складу підходили футболісти з академії.

Хочемо давати шанс молодим футболістам. Купуючи нових гравців чи проводивши дуже багато трансферів, ми закриємо дорогу молодим футболістам з Академії. Ясна річ, що штучно їм теж ніхто не буде довіряти і кликати у першу команду. Але ми не будемо відходити від цієї стратегії.

– До речі, хто з команди U-19 чи з Руху-2 вже активно стукає до дверей основного складу?
– Є кілька футболістів, але я не хотів би називати прізвищ. Немає таких хлопців, які могли б беззаперечно конкурувати у першій команді. Ми будемо спостерігати за хлопцями з U-19, бо, щоб працювати на рівні у першій команді, їм потрібна буде адаптація. Ті хлопці, які зараз є у нас у складі, досить довго тренувалися із нами, знають наші вимоги та саме тому досить непогано виглядають на рівні Прем’єр-ліги.

– Юрій Климчук минулого сезону дуже яскраво виглядав, як справжній лідер команди. У поточному сезоні у нього не настільки це виходить, в силу об’єктивних причин. Але чи зберігає Юрій моральний авторитет в середині команди? Наскільки вагомий його голос у роздягальні?
– Звичайно, він лідер і найстарший футболіст в команді. У Юри була дуже складна травма, йому треба повністю відчути ритм гри після травми. На це потрібен час. Ще один важливий момент: потрібно вигравати конкуренцію. Якщо проаналізувати команду, яка була два роки тому і зараз, то ми граємо трохи в іншому стилі. Юрі постійно потрібно доводити, що він кращий за когось і вигравати конкуренцію.

– Коротше кажучи, місце у складі йому наразі не гарантовано.
– Тут нікому не гарантовано. 

– Олег Федор та Ігор Краснопір класно показали себе на Олімпіаді. Скільки часу їм знадобилося, аби відновити свої кондиції та увійти в режим клубної роботи?
– Я після останнього матчу із Карпатами сказав, що є певне нерозуміння з боку медіа стосовно нашої команди. Середній вік команди 21,5 років. Дуже складно грати на певному рівні. Тому ясна річ, що будуть як хороші, так і невдалі матчі, як в команди, так і в окремих футболістів. На сьогоднішній день у команді грає 90% ще не сформованих футболістів. У тактичному та ментальному плані вони ще не сформувалися. Від них наразі не можна вимагати результату у кожному матчі.

– Це стосується також і Ігоря Краснопіра?
– Так. Він грає у професійний футбол лише два роки. Прийшов з аматорів до Оболоні. Це дуже короткий термін. І за два роки він став одним з найкращих нападників чемпіонату України. Ми з ним зараз багато спілкуємося, для нього все це непросто і треба це пережити. Плюс, фізично він взагалі без відпустки. Пройшов турнір у Франції після чемпіонату України. Оболонь грала перехідні ігри. Потім була Олімпіада…

Звичайно, що в Ігоря є фізичний спад. Але це не основне. Головне – не тиснути на них, тому що можна просто зіпсувати хлопців. Природу не обдуриш. Вони повинні розвиватися, грати, здобувати досвід. Що Олег Федор, що Ігор, це дуже хороші хлопці. При хорошій роботі, в перспективі, вони можуть дорости до національної збірної.

– Наскільки ви задоволені прогресом Іллі Квасниці цього року?
– Така сама ситуація, як і з Ігорем. Він зіграв минулий чемпіонат дуже яскраво, про нього почали багато говорити. Всі взнали Іллю, але треба бути готовим до цих моментів, що проблема молодих футболістів – це стабільність. Вона прийде з досвідом. Цей чемпіонат показує, що вони одну гру можуть добре зіграти, іншу – гірше. І це нормально для гравців його віку. Тому йому також потрібен певний час. Але однозначно, він дуже виріс. 

«Кредит довіри відчуваю, але може статися все, що завгодно»

– Ваша думка про рівень нинішньої УПЛ? Чим можна пояснити успіх Олександрії та Полісся?
– Спочатку по Олександрії. Минулий чемпіонат для них був не дуже вдалим. Руслан Петрович Ротань досить якісно працює з цією командою і керівництво довірило йому цю роботу і в подальшому. Це дуже добре, що є така довіра після результатів минулого року. ФК Олександрія дуже якісно провела селекцію на рівні нашого чемпіонату, взяли кілька досвідчених футболістів хорошого рівня для чемпіонату України. Воно дало свій результат.

Стосовно Полісся, то важко зараз говорити про їхній успіх. Лише зараз у них почнуться ігри проти основних конкурентів. Крім Шахтаря та ЛНЗ, вони грали переважно проти команд з другої половини турнірної таблиці. Дуже активно працюють на трансферному ринку. Але щось говорити конкретне, що вони грають в якийсь яскравий футбол, я наразі не можу. У клубу є величезні амбіції, це дуже добре. Але треба ці амбіції підкріпити результатом.

– Недавно якраз Полісся та Кривбас зіграли  в Кубку України. Який плацдарм для роздумів залишив для вас Кривбас, із яким вам грати у наступному турі УПЛ?
– На мою думку, це одна з команд, проти якої найскладніше грати усім командам у чемпіонаті України.  Кривбас має хорошу інтенсивність гри, у Вернидуба команди завжди дуже вмотивовані, з характером. Це дуже непростий суперник для будь-якої команди в чемпіонаті України. Тому чекаємо складного та цікавого матчу.

– Владислав Семотюк зможе взяти участь у грі із Кривбасом?
– Ні.

– Це пов’язано з умовами домовленостей з Кривбасом?
– Він просто травмований. 

– Днями Маріно Пушич заявив, що два дні поспіль грати на Арені Львів – це не добре, тому що дуже страждає газон. Чи поділяєте ви цю думку?
– Звісно, він правий. Але ж Шахтар не може в Донецьку сьогодні грати через події, про які ми знаємо. Домашні матчі цей клуб проводить або у Києві, або у Львові. Звичайно, що це складно, але ми виходимо з тієї ситуації, яка у нас склалася в часи війни. Якщо ми хочемо в принципі, щоб відбувався наш чемпіонат, то треба на деякі речі не те, щоб закривати очі, а виходити з існуючої ситуації. Це не тільки полів стосується, а ще й уболівальників, й команд. Тут багато факторів. Я не бачу в цьому величезної проблеми, якщо треба провести чемпіонат.

– Минулого сезону ви посіли шосте місце у чемпіонаті. Цього сезону – це програма-мінімум? Чи є завдання посісти місце ще вище?
– Ми сказали хлопцям, що і в Кубку, і в чемпіонаті нам потрібно вигравати кожну гру і ставати сильнішими. Зі свого боку я можу сказати, що ця команда буде боротися за призові місця – медалі, але на все потрібен час. Ми повинні прийти до цього, збудувати таку команду.

– Наскільки великий у вас кредит довіри від керівництва клубу?
– Я цього не знаю, це треба питати у них.

– Але ви відчуваєте їхню довіру?
– Відчуваю. Та це футбол, ви ж розумієте, що може статися все, що завгодно. Важко сказати, дуже багато залежить від різних факторів. Але зараз у мене все нормально.