Павло КСЬОНЗ:

– Ще якісь емоції є, чи все на полі залишилося?
– А як може почуватися футболіст, команда якого весь другий тайм грає вдев’ятьох? Ясно, що треба показувати всі морально-вольові якості, які лише є. Нам треба був результат і ми не забували про нього навіть тоді, коли опинилися в скрутному становищі. Думали про контратаки, щоб забити другий гол і зняти усі питання. 

– Що можеш сказати про вилучення Даушвілі та Мілошевіча?
– Я не зрозумів, за що Івана вилучили. Кажуть от зараз, що суддя забув про те, що раніше показав йому жовту картку. Взагалі, ситуація зовсім не зрозуміла. Але нічого, ми вистояли. 

– Про якусь тактику можна було думати за такої кількості гравців? 
– Тактика у нас була. Крайні форварди змістилися до центру поля, по обидві сторони від опорника. Треба було тримати середину, бо «Таврія» починала всі атаки через цю зону. Ми мали грати компактно. 

– Коли ти отримав передачу від Худоб’яка, то віддав пас на Лукаса. Перед тим іспанець кілька разів не добіг до м’яча, видно було, що сил у нього майже не залишилося. Ти повірив у те, що в нього ще є резерв чи сумнівався, що сам зможеш пройти захисників? 
– Лукас був вільний. Чому б не віддати йому пас? У мене, до речі, також сил вже не було, тому я вирішив не йти на двох оборонців, щоб не втратити м’яча. А він міг би потримати м’яча, зберегти його. Вийшло ж усе набагато краще, аніж планувалося. 

– Розкажи про свій гол.
– Худоб’як упіймав м’яча після передачі від Тосіка і прострілив уздовж воріт. Кіпер «Таврії» вже не міг його дістати, а я просто вбіг у цю зону – залишалося влучити у ворота.

Ігор ПЛАСТУН:

– Сьогодні нам треба було здобути результат. Ще якби з «Волинню» ми втримали перемогу... Нічого, будемо піднімати нашу гру, зробимо все від себе залежне, щоб добре працювати на тренуваннях і перемагати. Такі матчі як сьогодні додають впевненості. 

– Тобі дуже добре вдалося увійти у гру... 
– Справа в тому, що після вилучення двох гравців наша команда була змушена грати від оборони, тому на перший план вийшли чоловічі якості та боротьба. Це те, що мені досить непогано вдається робити. Тому ніби і зіграв непогано. Ще додало перцю і те, що я почав гру на лаві запасних, для мене це подразник. 

– Наскільки важко грати вдев’ятьох?
– Дуже важко. Здавалося, що на полі одні «сині». Але наша команда показала себе молодцем. Всі стояли за результат. Ніхто не може дорікнути, що у нас нема команди. 

– Яке завдання отримала команда перед грою?
– У перших матчах у нас були катастрофічні розриви на полі. Відстань між лініями була просто величезна, Ніколай Костов звернув на це увагу під час тренувань. Тому важливо було зіграти більш компактно.

– Як виглядав гол Лукаса твоїми очима? 
– О-о-о, ну коли Лукас забив, то було таке відчуття, наче з плечей гора звалилася. Ще до цього гола, коли після навісу пробивав Шиндер і влучив у перекладину, у мене десь промайнула думка, що «Таврія» сьогодні не виграє, що це буде наш день. А гол Лукаса... Взагалі, треба віддати йому належне. Весь другий тайм бігати туди і назад – це не просто. Тут на перший план виходить характер. 

– Тобто, удар в перекладину став переломним моментом у грі?
– Думаю, що так і було. Але коли я виходив на поле за рахунку 1:0, то також вірив у те, що ми переможемо. Кожен виконував свою роботу якісно, тому Бог нам сьогодні допоміг. 

– Уболівальники дуже якісно вас підтримували...
– Щоб завжди так було! Ми – команда, вони – фанати. Коли ми виграємо, то і ми молодці, і вони – молодці. Коли програємо, то молодці тільки вони. Я хочу, щоб кожен подумав про себе, чим він доклався до перемоги. Фанати з нами мають бути завжди – і в часи перемог, і в часи поразок. 

– У матчі проти «Волині» тобі розбили губу, зараз палець перемотаний...
– Та, дрібниця. Пару днів і все добре буде. Звичайний вивих. 

– Наскільки змінився у вас тренувальний процес? 
– Тренер хоче змінити його кардинально. Ми працюємо разом лише кілька днів, тому рано поки про це говорити. Але відчувається, що акцент у нас робитиметься на... зрештою, не буду видавати таємниць. Можу лише сказати, що Ніколай Костов планує втілити у нашу гру свою модель. Побачимо, як воно вдасться.