Його мета – тактична, фізична та психологічна підготовка «людей у чорному» напередодні відновлення українського чемпіонату.

УЧЕНЬ ВІДВІДАВ НАСТАВНИКА

Кількісно українська делегація сягнула позначки майже ста осіб. Зокрема, в Туреччину вирушили 20 арбітрів прем'єр-ліги, 6 – першої та 4 – другої ліг, 4 – найперспективніші потенційні арбітри-дебютанти другої ліги, 42 асистенти арбітрів (люди, яких у народі неправильно називають «арбітри на лінії», «лінійні арбітри», «бокові судді» і т.д.), серед яких звично знайшлося місце для Наталі Рачинської – допоки єдиної жінки, котра обслуговує матчі чоловічої ПЛ у ранзі асистента арбітра, та 6 арбітрів-жінок (3 арбітри ФІФА та 3 асистенти арбітрів ФІФА). Окрім цього, до делегації увійшли шестеро членів Комітету арбітрів, технічні працівники, лікарі, перекладач та представник прем'єр-ліги (а також ваш покірний слуга, журналіст, до слова, єдиний з усіх українських ЗМІ, який висвітлюватиме збір арбітрів). З України разом з усіма летів і помічник П'єрлуїджі Колліни – Лучано Лучі.

Через технічні проблеми в бориспільському аеропорту відліт затримався майже на дві години – замість запланованої 6.05 ранку «Боїнг 737» «розправив крила» за кілька хвилин до восьмої. Однак піднесений настрій все одно продовжував панувати на борту не лише в арбітрів, але й у футболістів харківського «Геліоса», котрі цим же літаком вирушали на свій турецький збір (до слова, наставник харків'ян Володимир Шеховцов якось сумно відповів журналісту «УФ» на запитання про враження від підготовки його команди: «З останніх 18 днів до відльоту з Туреччини 14 ми провели в залі, тому мені складно говорити щось про нинішню готовність команди. Детальніше я зможу розповісти про неї по завершенні турецького збору»). Гірший настрій був у білорусів із брестського «Динамо» – останні, схоже, добряче стомилися чекати відльоту того ж таки рейсу й відверто нудьгували. Щоправда, у складі брестчан наразі виступає одразу четверо українців: Олександр Забара, Юрій Дручик, Сергій Семенюк та Олександр Папуш – усі вони активно спілкувалися з харків'янами, зустрівши своїх давніх знайомих.

Поселившись у п'ятизірокому готелі «Sirene Belek Hotel» після двох годин і десяти хвилин перельоту, перший день у Туреччині для представників футбольної Феміди став «втягувальним» у роботу та водночас дуже інформативним: після годинного вечірнього тренування та нетривалого відпочинку до делегації приєднався куратор української системи суддівства П'єрлуїджі Колліна. За участі останнього в конференц-залі відбулася зустріч із відомим у минулому арбітром Роберто Розетті (нині італієць обіймає посаду, схожу на Коллінину, щоправда – в Росії. Там він є Головою Департаменту суддівства й інспектування. Не секрет, що багато в чому в своїй роботі синьйор Розетті сповідує методи Колліни – свого друга та наставника) та двома арбітрами з Росії, котрі так само нині проводять підготовку в Туреччині до відновлення «свого» чемпіонату: Владиславом Безбородовим (цей 39-річний санкт-петербуржець впродовж 11 сезонів виступав у ранзі футболіста в складах таких команд, як «Зеніт» та мінське «Динамо», а потім обрав саме суддівське майбутнє) та Антоном Авер'яновим. Метою цієї зустрічі стало ознайомлення вітчизняних рефері з системою використання професіональних радіогарнітур типу «Vokkero TRX869 В100 EV3». Тож не дивуйтесь, коли навесні побачите наших «винних у всіх футбольних гріхах» арбітрів з навушником та мікрофоном біля обличчя – відтепер вони використовуватимуть ці речі. Речі, між іншим, уже звичні для більшості провідних чемпіонатів Європи.

ТРАВМИ ТА ТЕОРІЯ ПЕРШОГО «ОФІЦІЙНОГО»

Натомість недільний день виявився набагато насиченішим на події: розпочався він з медичного огляду, зважування (ще о 6.45 ранку) й насиченого тренування, спрямованого на розвиток швидкісних даних та рухливості. До слова, під час практичного заняття неприємної травми задньої поверхні стегна зазнав київський рефері Сергій Лисенчук, на що синьйор Колліна відреагував дещо іронічно: «Добре розпочали збір, панове...». По тому в одному з колференц-залів готелю відбулося офіційне відкриття навчально-тренувального збору: слово взяв куратор суддівського корпусу, який зазначив, що арбітрам доведеться опанувати чималий обсяг інформації та не менше того попітніти на тренуваннях: «Вчіться справлятися зі своїми страхами, – звернувся до підопічних П'єрлуїджі Колліна. – Краще це навчитися робити на зборах, натомість в офіційних поєдинках ви маєте бути максимально готовими до будь-яких складнощів. Якщо під час підготовки у вас виникатимуть якісь проблеми чи незручності, прошу: не соромтесь повідомляти мені про них. Зі свого боку, я завжди докладатиму всіх зусиль, аби ваша підготовка була комфортною в усіх її аспектах. Вже за кілька тижнів ви мусите бути у хорошій формі, бо всі від вас чекають якісної роботи...».

Коли італієць, одягнений у спортивний костюм у кольорах збірної України, зрештою, закінчив свою промову, екс-голова Комітету арбітрів Федерації футболу України Віктор Дер-до, від імені всіх рефері, до дня народження Колліни, який він святкував 13 лютого, презентував італійцю вишиванку: «Минулоріч, на ваші 51-і народний, ми подарували вам кілька речей з українською символікою, однак, зі справжньою вишиванкою не зрівняється ніщо!» – зазначив колишній рефері.

Після короткотривалого відпочинку «люди в чорному» прослухали лекцію щодо трактування ситуацій із серйозними порушеннями правил гри та агресивною поведінкою з боку футболістів й розділилися на дві групи: арбітри надалі працювали окремо від асистентів арбітрів: перші працювали над теорією серйозних порушень правил, асистенти – над офсайдами. В обох залах кипіло обговорення складних ігрових моментів, котрі транслювалися на екранах. Зокрема, в залі для головних арбітрів було продемонстровано епізоди виключно з першої частини змагань вітчизняної УПЛ.

Одразу після теоретичного арбітри вирушили на практичне заняття. Цього разу на них чекав максимальний тест спеціальної витривалості, спрямований на високу інтенсивність руху, – так званий тест «Йо-йо».

Після успішного завершення цього тренування синьйор Колліна з візитом у відповідь навідався в гості до Роберто Розетті, натомість українські рефері полегшено зітхнули наприкінці складного робочого для них дня...

.. .Однак ранок понеділка готував їх до нових випробувань: спочатку рефері провели ігрове тренування низької інтенсивності на аеробну спрямованість, після чого теоретична частина стосувалася вибору позиції на полі – для асистентів, та трактування гри рукою – для арбітрів. Прослухавши та обдумавши лекції, арбітри взялися за обговорення суперечливих епізодів. За розпорядком дня, ввечері арбітри провели силове тренування, після чого на них чекали щоденні відновлювальні вправи, як-от басейн та масаж.

Куратор української системи арбітражу також розповів про поставлені перед арбітрами завдання на турецькому зборі й про гарнітурну систему «Vokkero TRX869 В100 EV3», яку відтепер використовуватимуть українські судді.

– Синьйоре Колліна, розкажіть у кількох словах про плани щодо підготовки українських арбітрів у Туреччині.
– Система нашої роботи буде дуже подібною до минулорічної: її основа – два теоретичні та стільки ж практичних занять на день. Окрім цього, разом із Лучано Лучі щоденно спілкуватимемося з підопічними. Метою нашого збору є всебічна підготовка рефері до відновлення українських чемпіонатів.

– Які ваші вимоги до арбітрів?
– Знаєте, з кожним роком до суддів у всьому світі вимоги лише зростають. Тому їхня і фізична, і тактична готовність – вирішальна у роботі. Я повсякчас акцентую на цьому їхню увагу. Зараз у нас є прекрасна нагода познайомитися ще ближче, плідно попрацювати й зробити відповідні висновки. Наразі для рефері створено всі умови для якісної підготовки, тож я впевнений у їхньому максималізмі та старанні – на поле все-таки виходити їм, при чому – вже дуже скоро.

– Що скажете про систему гарнітури, яку опановуватимуть нарешті й наші арбітри?
– Я переконаний, що це дуже важливий крок для поліпшення якості суддівства. Гарнітура дозволяє всім членам суддівської бригади спілкуватися впродовж усього поєдинку, а отже – краще порозумітися в тому чи іншому епізоді. До слова, ми могли запросити французьких техніків, котрі могли б пояснити роботу з «Vokkero» по-науковому. Однак вирішили все ж запросити російських колег, котрі працюють із гарнітурою вже кілька років. Переконаний, нічого складного в цьому немає, тому роз'яснення росіян дуже доречні й їх має вистачити для теоретичної частини. Щодо практичної, то вже з неділі арбітри почали виїздити на обслуговування контрольних зустрічей на зборах, і в цих матчах вони використовуватимуть нову систему зв'язку на відстані між собою.

– Перше теоретичне заняття на зборах було присвячене серйозним порушенням правил, простіше кажучи, тим порушенням, за які часто потрібно карати футболістів червоними картками...
– Вважаю, в нинішньому сезоні наші арбітри зробили крок уперед щодо вимог ФІФА передусім захищати гравців від травм та ушкоджень. Як наслідок – за стартові 20 турів ПЛ було показано більше червоних, аніж за весь попередній чемпіонат. Переконаний, це позитивне зрушення, однак нам є ще над чим працювати. Український стиль футболу ускладнює наш перехід на жорсткість рішень під час серйозних порушень правил, адже багато тренерів та футболістів вважають, що небезпечні підкати і, як наслідок, грубі порушення правил – це нормальні речі у футболі, за які карати не потрібно. Однак їм слід зрозуміти, що футбол не стоїть на місці: якщо 20 років тому можна було уникнути вилучення за підкат ззаду, то сьогодні реалії зовсім інші – арбітри передовсім повинні піклуватися про здоров'я футболістів. Зрештою, я поставив за приклад українцям сучасного італійського арбітра – Паоло Тальявенто: на Батьківщині він завоював імідж рефері, котрий нічого не боїться, – якщо він вважає доречним, із точки зору правил, зробити два вилучення в одній команді впродовж навіть першого тайму – він не вагатиметься. Тому українським арбітрам теж варто завойовувати імідж безстрашних.