Головний тренер «Зорі» Віктор Скрипник прокоментував в ефірі транслятора нічию із «Динамо» (1:1) у матчі 9 туру чемпіонату України.

– Перед ефіром ви були на позитиві. Результат сьогоднішнього матчу для вас прийнятний?
– Коли виграєш і пропускаєш, можна казати, що не дотерпіли й упустили перемогу. Але коли граєш проти такої команди, як «Динамо» у Києві, і береш нічию – це позитив для нас. Подяка хлопцям: ми діяли згуртовано, компактно, але не в окопах. Ми теж шукали свої шанси – у першому таймі мали дуже гарний момент. Прогрес є, працюємо далі.

– Було видно, що «Зоря» активно пішла вперед від початку матчу. Чому не вдалося реалізувати моменти?
– Це футбол. Хотілося б, щоб кожен момент закінчувався голом, але таке трапляється рідко. Маємо те, що маємо. Нічия з «Динамо» – дуже гарний результат. Хлопці не засмучені, але вже обговорюють ті моменти, які могли реалізувати.

– Після пропущеного гола команда не закрилася, навпаки, намагалася атакувати. Ви якось коригували гру?
– Коли програєш, немає сенсу просто стояти позаду й відбиватися. Але ми сьогодні не лише оборонялися — ми теж шукали щастя в атаці, і зрештою знайшли його.

– Ви знали про нічийну серію «Динамо»? Це якось впливало на настрій команди?
– Так, ми бачили, що в них було чотири нічиї поспіль. Але, як на мене, такі команди, як «Шахтар» чи «Динамо», після забитого гола часто заспокоюються. І тоді, якщо ти не закриваєшся, маєш шанс відігратися. Нам це вдалося і ми задоволені.

– Під час паузи на матчі збірних у вас було трохи часу для роботи. Над чим робили акценти?
– Ми трохи міняли структуру, позиції гравців, щоб вони не грали лише «по рейках». Хлопці звикали до нових ролей, і, думаю, це дало результат. Звісно, двотижнева пауза без матчів важка — тільки тренуєшся, і це не те саме. Але команда згуртувалася, і сьогодні ми показали гарну гру.

– У Будківського хороший сезон. Як оціните його форму?
– Це краще спитати у нього самого (сміється). Але він справжній капітан — і на полі, і в роздягальні. Лідер, який завжди хоче перемагати. Я задоволений його грою, хоча, звісно, хочеться, щоб реалізація була ще кращою. Але маємо те, що маємо — і працюємо далі.