– Я радий, що знову в команді. Протягом останнього часу відчував підтримку наших уболівальників. Окрема вдячність 15 та 16 секторам. На матчі проти «Арсеналу» вони скандували моє прізвище, це мене не просто приємно здивувало, але й душевно зачепило. Знаю, що вони питалися про мою долю в інших гравців команди, коли зустрічали їх в місті. Тепер я вірю, що у нас з ними буде ще більше позитивних емоцій і гучних перемог.

– У тебе була можливість залишитися в Росії?

– Так, але я хотів повернутися в «Карпати». Направду, мені було сумно, хотілося знову грати за «зелено-білих». В Росії я був сам. Перші два місяці зі мною ще була дружина, але вже потім вона поїхала в Одесу. Без сім’ї було дуже важко. Більше того, як тільки починало сутеніти, я на вулицю намагався не виходити. Дуже нестабільний регіон, до Грозного 120 кілометрів. Даїшники усі в бронежилетах, з автоматами. 9-го травня взагалі ширились чутки, що в місті нібито є дві терористки-смертниці, які збираються щось підірвати…

– А як щодо футбольних справ?

– Команда тільки вийшла в Прем’єр-лігу. Практично 90 % складу змінилося. В «Аланії» було багато нових людей, які один одних ледь-ледь знали. Бувало й таке, що новачки приїздили буквально перед грою і вже наступного дня виходили на поле. Про зіграність важко говорити в таких умовах. Але потім ми притерлися один до одного і почали вигравати. З 10 ігор, у яких я виступав, ми 3 виграли. Уболівальники і керівництво були задоволені, бо гравці приносили хоч якийсь результат.

– Для себе ти взяв користь з цих матчів?

– Звичайно. Я спробував себе в хорошому чемпіонаті, отримав безцінний досвід. Впевнений, що в майбутньому він допоможе і мені, і «Карпатам». Офіційні ігри проти «Рубіну», ЦСКА, «Зеніта» дорогого коштують. Найбільше мені запам’яталася гра проти «Ростова» на виїзді. Це була перша перемога «Аланії» в чемпіонаті. Ще у пам’яті тримається домашня гра проти «Рубіна». Ми вигравали 1:0, але на останніх хвилинах пропустили гол. Такі матчі збирали цілі стадіони. На «Аланію» ходило по 32 тисячі глядачів. Інколи вони нагадували мені наших фанатів, але осетини не так організовано співають пісні і кричать гасла. Вони підтримують команду більш індивідуально.

– В Росії важче забивати, аніж в Україні?

– Так. Все залежить від кількості моментів, а з цим в «Аланії» були проблеми, через ту ж таки зіграність. У нас найкращі бомбардири мали в активі по 2-3 голи. 

– За матчами «Карпат» ти спостерігав?

– Всі ігри дивися в Інтернеті, а коли міг, то в прямому ефірі. За хлопців переживав і був дуже радий, коли вони виконали поставлені завдання.

– У якій ти зараз формі?

– Востаннє я грав 9 липня проти «Зеніта». Після цього тренувався, але на поле не виходив. Ясна річ, зараз горю бажанням вийти на поле і допомогти команді. А про мою форму краще скажуть наші тренери і спеціалісти. В «Аланії» я провів непогані збори в Туреччині і Австрії. Все ж зараз необхідно якнайшвидше набрати кондицій, щоб принести максимальну користь.

– З Олегом Кононовим у тебе вже була розмова?

– Він сказав, що зацікавлений у тому, щоб я максимально швидко вийшов на поле. Для мене це важливий фактор. Крім того, мене тепло прийняла команда. 

– У команді зараз багато нових граців… 

– Віталіка Руденка я добре знаю. Він же одесит. Також знайомий зі Славою Чечером. Вчора з ним вечеряли, разом дивилися гру збірної України. З новими бразильцями трохи важче, бо англійською хіба Авелар спілкується. З того, що я побачив – усі нові гравці високого рівня. «Карпати» дійсно додали в усіх лініях. Зараз дуже серйозна конкуренція, а це плюс команді. Я конкуренції ніколи не боявся, тому буду робити усе, аби грати в основі. Зараз дуже важкий сезон, добре, що в нашого тренера є можливість проводити ротацію складу. Водночас у нас немає першого складу чи другого. Усі гравці однаково сильні і всі хочуть грати.

– Зараз «Карпати» готуються зіграти два надважкі матчі проти «Шахтаря» і «Галатасарая». Чи готовий ти грати?

– Я буду максимально працювати на тренуваннях, щоб підготуватися і набрати оптимальну форму. Я дуже хочу грати, і, сподіваюся, що тренери дадуть мені шанс. Так, у мене не зовсім достатньо ігрової практики, але у фізичному плані я почуваюся цілком нормально. Щодо нашого єврокубкового суперника: ясно, що це апріорі хороша команда, але ми поїдемо в Туреччину для того, аби пройти в основний склад Ліги Європи. Проти «Галатасарая» можна грати. Головне – добре підготуватися до цього матчу. Ми бачили гру «Галатасарая» в Анталії, на одному з турнірів. Можу сказати, що нічого інопланетного у грі цієї команди немає. Вони такі ж люди, як і ми. А до тиску трибун ми звикли і не раз доводили, що можемо на рівних грати з сильними клубами. Вдома ж з підтримкою наших фанатів ми зробимо усе можливе, аби виконати завдання виходу до групового раунду.