(Першу дивіться тут)

Із 11 голами він продовжує упевнено очолювати гонку бомбардирів Прем'єр-ліги. Щоправда, його команда, ведучи по ходу зустрічі ці два м'ячі, у підсумку ледь не програла (2:2)...

На контрасті з «Локо», що за рівнем гри наразі далекий від зазіхань на лідерство у першості країни, колишні одноклубники Алієва останнім часом почали демонструвати доволі змістовний футбол. Команда Газзаєва іноді дійсно стала нагадувати потужну київську машину. Поки не досконалу, але із стійкою динамікою наближення до сучасних зразків.

Безсумнівно, нічия (2:2) у дербі з «Оболонню» та перемоги з мінімальною перевагою (2:1) над сімферопольською «Таврію» та харківським «Металістом» – ще не привід проголошувати «Динамо» еталоном навіть у масштабах України. Набагато важливіше – інше. Якісні зміни, що помітні нині навіть неозброєним оком, є прямим наслідком послідовної тренерської роботи. Не завжди зрозумілої, але ж хто судить про остаточний результат на проміжному етапі?

Так, остаточні висновки робити зарано, адже нові-старі риси київського «Динамо» ще навряд чи мають стовідсотково незворотній характер. Але неможливо уявити, що їхні візуальні прояви – це просто збіг обставин, щасливий випадок. Подібне могло б статися будь де, лише не у футболі, де одночасний узгоджений рух десяти польових гравців, їхня здібність нагнітати швидкість протягом 90 хвилин є хоч і надзвичайно складною, але – лише мінімальною вимогою часу.

Утім, наявність цих елементів свідчить про справжній обсяг роботи, що її футболісти виконують на тренуваннях, а потім і в матчах. Звісно ж, за планом тренера. На жаль, наслідки такої праці стають помітні не одразу. Можливо, саме тому «Динамо», готуючись до осінніх випробувань у єворокубках, втратило, здавалося, «залізне» золото сезону-2009/10.

Якщо це навіть і не так, стрімкий прогрес команди Газзаєва все одно залишає їй можливість змінити свою турнірну долю. До чого нині готується надзвичайно амбітний та результативний хавбек Олександр Алієв – наразі також зрозуміло. Забивати та перемагати. Але, погодьтеся, його можливість впливу на командні дії здається не такою істотною.