Героєм матчу з «ЛБ» став ганський новачок «ЛНЗ» Марк Ассінор. В міжсезоння його появу анонсував гендиректор клубу Андрій Колісник, придбавши футболіста в словацького клубу «Подберезова». Вектор команди з Черкас на малорозкручених легіонерів з новим тренерським штабом повинні принести якісний левел-ап.

«Для мене УПЛ – це топ-ліга. У вас грали Мудрик, Дуглас Коста, Фернандіньо»

– Ти знаходишся в команді трохи більше місяця. Можна сказати, що ти вже адаптувався?
– Так, я приїхав трошки більше місяця тому. Порівнюючи з передсезонкою у Побдерезовій було трошки важко звикнути до вимог в новій команді, коли ти починаєш тренуватися за чотири дні до кінця зборів. Ми зіграли сім-вісім контрольних зустрічей. Передсезонка пройшла на топовому рівні. 

– Для тебе важливо було пройти повні збори з командою, чи вистачить кількох тижнів адаптуватися?
– Місяця цілком достатньо, щоб на 100% зрозуміти вимоги тренерського штабу та знайти порозуміння з новими партнерами по команді.

– Присутність легіонерів сприяла твоїй швидкій інтеграції в команду?
– Так. Молло, Ейнел, Яшарі та інші хлопці дуже сильно мене підтримують. Вони залюбки допомагають мені у всіх питаннях. 

– Не боявся їхати в Україну під час війни?
– Я знаю, що зараз у складний момент. Як я вже сказав, я спілкувався з Соарешом і моїм агентом, моєю сім'єю. Я отримав багато порад, як бути обережним. Також я розмовляв з людьми, які знають всю ситуацію в Україні. Вони сказали: Марк, ти можеш приїхати сюди. Я знаю, що УПЛ була топовою лігою до війни. Всі знають Динамо, Шахтар, Дніпро як постійних учасників єврокубків. Я вважаю, що для мене це виклик від Бога, і мені випала чудова нагода. Для мене це рішення не було складним.

– Ти пограв у Словаччині та Польщі. Що можеш сказати про наших західних сусідів?
– У Польщі я подорослішав як людина, приїхавши з Гани в юному віці, щоб піти за мрією. В мене не було можливості грати в Екстраклясі, я починав з третього дивізіону. В Словаччині я пограв у вищому дивізіоні, але в Україні до мене грала купа зірок, як Фред, Дуглас Коста, Вілліан, Фернандіньо. Всі ці хлопці відбулися тут і пішли на підвищення. Україна виховала багатьох крутих виконавців, як Шевченко, Мудрик. Це свідчить про високий рівень футболу, який у вас був до війни, хоча я знаю, що зараз чемпіонат став цікавішим, бо команди підрівнялися. 

– В інтерв'ю клубному YouTube-каналу ти згадував, що інтерес головного тренера ЛНЗ Андреса Карраско був визначальним у твоєму рішенні про перехід. Які перші враження від роботи під його керівництвом?
– Він дуже хороший тренер, який має своє бачення футболу. Він хоче грати в швидкий, комбінаційний футбол. Багато уваги приділено перехідним фазам, взаємодії між всіма ланками. Якщо ми будемо дисципліновані, вірити в його ідею, ЛНЗ може всіх здивувати цього сезону. Як і всі іспанці, Андрес намагається навчити нас на тому ж рівні розуміти футбол, заряджаючи впевненістю кожного футболіста. 

– Ти бачиш потенціал в ЛНЗ скласти конкуренцію в боротьбі за єврокубки?
– Абсолютно. Ми дуже вмотивовані цією ідеєю. Але попереду в нас довга дистанція. Ми повинні концентруватися на важкій роботі, брати очки в кожній грі і в підсумку це має принести бажаний результат. Багато в чому також залежить від професіоналізму поза полем: як ти відновлюєшся, що ти їси, скільки ти спиш і все таке. Ми готові скласти конкуренцію в боротьбі за єврокубки і добре проявити себе з лідерами чемпіонату. В нашій команді класне поєднання молодих та досвідчених гравців. Можна згадати Олійника, який свого часу викликався до збірної України, пограв в Європі. Як у свої 37 він тримається на топовому рівні.

– Чим український футбол тебе здивував?
– Можу виокремити декілька речей. Великі стадіони, тренувальні поля, професіоналізм, як розвиваються клуби, порівняно зі Словаччиною та Польщею. На власному досвіді переконався, що Україна має все, щоб бути топовим чемпіонатом, якби не війна.

«Ейнел сказав, що я достатньо хороший, щоб грати в УПЛ»

– Ти забив переможний гол у ворота Лівого берега наприкінці гри. Можеш описати емоції, які пережив на стадіоні в Черкасах?
– Я би хотів подякувати своїм партнерам по команді. Це був класний дебют, коли ти забиваєш на останній хвилині матчу. Неймовірні відчуття. Коли я їхав сюди, я розмовляв з одним з моїх друзів, Ейнелом Соарешом, як там ліга, інтенсивність, все таке. І він сказав мені, що вважає, що я достатньо хороший, щоб грати в цій лізі. Я не міг дочекатися першої офіційної гри.

– ЛНЗ перед стартом сезону грав проти Лівого берега на зборах (2:1). Ти помітив різницю між офіційною грою та контрольною?
– Я пам'ятаю контрольну гру проти Лівого берега. Я тоді зіграв перший тайм. Ми виграли 2:1. Вони готувалися до плей-оф за вихід в УПЛ. Ми знали, що перша гра сезону буде складною. В офіційному матчі ти маєш бути більше сконцентрованим і дисциплінованим, адже ти можеш втратити дорогоцінні очки В контрольних матчах є можливість напрацювати тактичні ідеї, які потім використовуєш в офіційних іграх.

Передсезонка видалася складною, але я був до цього готовим. Ми проробили велику роботу. Я дуже пишаюсь собою та командою, адже ми добре стартували в УПЛ і ми хочемо продовжувати в такому ж дусі.

– На вас тиснуло психологічно, що ви довго не могли забити?
– На такому рівні ти маєш долати всі перешкоди, якщо хочеш чогось досягти. Ти маєш зберігати впевненість протягом всього часу. В футболі не завжди складається так, як ти цього хочеш. Гра може в тебе не піти, але ти повинен зробити все, щоб допомогти своїй команді досягти результату. Вірити в ідею тренера, бути дисциплінованим, багато працювати і в тебе все вийде.

– В тебе був раніше досвід забитих голів наприкінці матчу?
– Важко відповісти одразу, але щось подібне в мене було в Польщі, коли я виступав в третьому дивізіоні.

– Ти згадував про Соареша. Ви знайомі по виступах у Словаччині? 
– Так, ми перетиналися у різних командах. Ми декілька разів спілкувалися після матчів Подберезової з Тренчином. Ми добре товаришуємо і коли він поїхав в ЛНЗ на півроку раніше за мене ми спілкувалися про багато речей. Він мені дуже допомагає тут адаптуватися. 

– В ЛНЗ підібралася інтернаціональна банда. Це грає тобі на руку в плані інтеграції у нову команду?
– 100%! 

– Комунікація з українськими гравцями легко йде?
– Деякі хлопці спілкуються англійською, але комунікація не є масовою. Це не є проблемою, адже на футбольному полі в нас виходить класно взаємодіяти. Головний тренер без проблем з нами ладнає, менеджмент клубу так само володіє англійською. Це все позитивно сприяє моїй інтеграції в команду.

– Далі на вас чекає Олександрія. Ви вже розбирали майбутнього суперника?
– Оскільки ми граємо останній матч в турі, то в нас було вдосталь часу підготуватися до гри. Нас чекає дуже непростий суперник, який під нас серйозно готувався. В них класні тренери і футболісти. Ми грали з ними контрольну зустріч, в якій я двічі відзначився, але в офіційній зустрічі все буде не так просто. Ми важко попрацювали, щоб здобути 3 очки в цій грі.

– Ти знаєш, що декілька гравців Олександрії плюс тренерський штаб представляли Україну на Олімпіаді-2024?
– Так, звісно. Через це Олександрія отримала додатковий тиждень на підготовку. Кожен гравець ЛНЗ вмотивований показати себе проти такого суперника.

– В тебе була можливість ближче познайомитись з Черкасами?
– Все супер. Прекрасне місто, хоча не так багато вдалося побачити, оскільки більшість часу я проводжу на базі. 

– Як проводиш свій вільний час?
– Поки що його вистачає на кілька годин пограти в PlayStation.

– Твоя родина не планує приїхати сюди?
– Зараз я тут сам. Побачимо, як розвиватимуться події в Україні. Я сподіваюсь, якщо тут буде спокійно, моя дівчина зможе приїхати до мене. Або в міжсезоння я зможу всіх своїх побачити.

«Хочу в ЛНЗ написати нову сторінку в історії клубу»

– Давай поговоримо про твою батьківщину. Всі знають про те, скільки талановитих гравців народилося в Гані. Як розпочинався твій шлях в футболі?
– Так. Гана – це по-справжньому футбольна країна. Можна навести приклад Майкла Ессьєна, Стівена Аппіа, Саллі Мунтарі, Асамоа Г'яна. Або сьогоднішніх зірок – Томас Парті, Мохамед Кудус. Всі вони, в тому числі і я, пройшли нелегкий шлях, аби стати професійними гравцями. 

Я починав грати зі школи, бували злети і падіння. В нас не дуже добре розвинута інфраструктура, не все добре в родині з фінансами. Для когось за розкіш мати футбольний м'яч або футбольну амуніцію, щоб тренуватися. З дитинства ми дивилися по телевізору, як наші гравці виступають в топ-чемпіонатах, надихалися їхнім прикладом. З самого дитинства я мріяв стати футболістом, грати у топ-чемпіонаті, європейських турнірах. Якщо важко працювати – це все реально досягти. В тебе може бути великий талант, але без щоденної праці важко буде чогось досягнути. 

– В Гані твій шлях розпочався з команди Charity Stars. Наскільки мені відомо, перша команда грає в другому місцевому дивізіоні.
– Charity Stars – одна з  відомих команд у всій Африці, яка розкриває таланти і дає можливість про себе заявити. У них є партнерство з Порту, відповідно талановиті гравці могли отримати шанс потрапити в Європу. Вони, в свою чергу, забезпечували нас амуніцією, щоб у нас були всі умови для зростання. Клуб намагається розвиватися за європейськими стандартами, щоб гравці професіонально ставилися до футболу на полі і за його межами. Я провів 3 прекрасних роки в Charity Stars, після чого вирушив будувати кар'єру в Європі. 

– Крім тебе ще з вихованців Charity Stars пробилися на більш-менш серйозний рівень?
– Еманнуель Боатенг. Він грав за Леванте в Ла Ла Лізі та зробив хет-трик у ворота Барселони.

– Поїхавши до Європи в юному віці, можна зіштовхнутися з багатьма проблемами.
– Дуже важко, коли поруч з тобою немає батьків, брата, близьких друзів, звикнути до життя в Європі, інтегруватися в нове середовище. Але мною рухало бажання заявити про себе в футболі та одного дня стати професійним гравцем, виграти чемпіонство, грати в єврокубках, отримати запрошення в збірну. Я сподіваюсь, що одного дня це стане реальністю. 

– Ким в дитинстві захоплювався з гравців? За кого вболівав?
– Я фанатів від Вейна Руні, тож через це підтримував Ман Юнайтед.

– Бачиш себе в майбутньому гравцем одного з англійських клубів?
– Це також є в моєму списку заповітних бажань:) Не буду все розкривати. Хто не хоче грати в АПЛ або EFL? Для цього необхідно видавати оверперформанс кожної гри та досягати результатів разом з командою.

– Футбол в Гані – спорт номер один?
– Думаю, що так, хоча в нас непогано грають в баскетбол, волейбол. Футбол має потенціал в Гані, щоб підіймати його на новий рівень.

– Як можна описати Гану в трьох словах?
– Гана – це супер.

– Які сподівання в тебе від переходу в ЛНЗ? Які цілі ставиш перед собою в Україні?
– Це класний проект, в якому створені всі умови, щоб зростати та досягти результату. Я сподіваюсь, що разом з іншими гравцями ми напишемо нову сторінку в історії клубу.