«Колос» після паузи на збірні взяв 4 очки у двох зустрічах, розписавши мирову з «ЛНЗ» (1:1) та мінімально здолавши «Зорю» (1:0). Цікаво, що для молодого головного тренера ковалівців Поздєєва це була лише друга перемога на рівні УПЛ й обидві над «Зорею» з врахуванням минулого сезону.

«Колос», який взяв курс на омолодження складу та зміну ігрової філософії, одразу потрапив у зону турбулентності. Відсутність результату, інтриги всередині команди та чутки про можливу зміну тренера розхитували ситуацію зсередини.

Поздєєвим, який за більш як 10 років в структурі клубу пройшов з командою шлях від аматорів до УПЛ, поставив цікаву гру команді U-19, а тепер намагається реалізувати тренерські ідеї вже на найвищому рівні.

– Олександре Сергійовичу, після недавньої гри ефект дежавю не ловили? У вас дві перемоги в УПЛ – й обидві над Зорею.
– У них змінився тренер, але глобальних змін у складі не було. В нашому чемпіонаті великої різниці між 10-11 командами нема. З всіма можна грати, потрібно бути кращим у всіх аспектах. Нам дуже була потрібна перемога – набрати три очки, вирішувати свої задачі. Зоря так само хоче чогось досягти.

– Після паузи на збірні гра Колоса стала більш цілісною. Цікаво почути вашу оцінку.
– Я не зовсім задоволений, тому що в грі з ЛНЗ (1:1) ми, здебільшого, діяли другим номером . Враховуючи нашу ситуацію і кадрові нюанси, я був задоволений тим, що хлопці проявляли характер, створювали нагоди забити. Не так багато, але вони були.

– Проти Зорі команда ваша команда повністю домінувала, поки суперник не перейшов на гру з двома форвардами.
– Як я вже говорив, аби цей результат прийшов, був пройдений великий шлях. Всі в клубі працювали на те, щоб команда виграла при власних вболівальниках.

– В яких аспектах у Колоса найбільше проблем?
– На грі без м'яча. Без цього все решта не має сенсу. Як ти граєш в пас, комбінуєш, тому що ти постійно пропускатимеш. Нам є, що покращувати.

– Невдалі результати команди супроводжували чутки відносно вашого майбутнього. Кулуарні історії – це ж явно не про вас?
– Я більше зосереджений на футболі. Не маю багато часу серфити інтернет, дивитися аналітичні програми. Я розумів, що це зайвий привід для тиску. Я вважаю себе достатньо психологічно стійким. Спокійно ставлюсь до цього, як до частини футболу. В таких ситуаціях вигодоотримувачами є агенти. Агенти роблять своє, медійникам є про що говорити. Я ж фокусуюсь на роботі. І без людей зі сторони, і без ЗМІ я розумію, що в нас складна ситуація.

– Чому?
– Колос зайшов в стадію перебудови. Почали змінювати футболістів, і не лише. Змінюємо ментальність гравців, саму гру. Я розумію, що це важкий процес. Але іншого шляху нема: або відкочуватись до того, що було, або довести почате до кінця. 

Є багато прикладів, коли клуб заходить в перебудову. Це завжди непросто. Очікувати від Колоса, що він перебуватиме зараз у топ-5, трошки наївно, тому що в нас шалена конкуренція в УПЛ. Тому я сфокусований на тому, що є зараз. Роблю все від себе залежне, щоб ситуація покращилася.

«Для мене призначення Ашура, Шандрука, Пономарьова, Ротаня, Лупашка є свідченням того, що наші клуби не хочуть нецікавого футболу»

– Для тих, хто не стежить постійно за трансформацією Колоса, поясніть: який футбол ви хочете поставити в команді?
– Для мене футбол – це пристрасть. Я не отримую кайф від того, аби виграти 1:0 і думати виключно про результат, відбитися будь-яким чином. Футбол – це не лише фізичний процес, але й інтелектуальний. 

Те, що показує Колос зараз, і яку гру я хочу бачити – для цього потрібно пройти досить великий шлях. Потрібно враховувати все – фізичний стан, ментальний, як інформацію сприймають гравці, як ти доносиш інформацію, методологія, реакція на помилки.

– Гаразд, як ви добиваєтеся того, щоб команда грала так, як ви хочете?
– Я хочу, щоб кожна дія з м'ячем мала сенс. Футболіст повинен розуміти, навіщо віддавати ту чи іншу передачу, яку задачу він вирішує своєю дією. Хочу, щоб моя команда грала організовано, пресингувати, організовано, компактно. Не давати супернику час та простір. Цього досягти не легко. Тим цікавіший шлях. В перспективі ми виграємо всі, якщо наш чемпіонат перетвориться на цікаву вітрину, перестанемо вилітати в єврокубках від команд, про які дізнаєшся з Вікіпедії. Нам потрібно змінюватись і орієнтуватись на сучасний футбол, грати інтенсивно, думати на полі. 

– Ця тенденція простежується і подібним шляхом пішов не лише Колос, а й інші клуби УПЛ.
– Для мене призначення Ашура в Полісся, Шандрука у Верес, Пономарьова в Рух, Ротаня в Олександрію, Лупашка в Карпати є свідченням того, що наші клуби не хочуть показувати нецікавий футбол. Запрошення в ЛНЗ Карраско дає підстави думати, що наш футбол буде змінюватись. 

Я частково знаю їхнє бачення і кожен в силу наявного ресурсу будуватиме власний проект. Футбол має бути конструктивним, проактивним, зростати через помилки. Ти помиляєшся, але ти зростаєш. 

– У вас є приклади для наслідування?
– Мені імпонують тренери, які змушують футболістів думати на полі та грати головою, дивлюсь, аналізую. Прізвища всі відомі, все на поверхні. Ті ж таки Гвардіола, Артета, Де Дзербі, Алонсо.

«В перших матчах Колоса займався чим завгодно, але не футболом»

– Зрозуміло, що під час зміни поколінь команду качатиме на американських гірках. Це був свідомий крок?
– Ми розуміли, що буде непросто. Команду залишили старожили, які тримали роздягальню: Богданов, Мілько, Чорноморець. Це люди, на яких багато чого трималося. Ми розуміли, що буде важко в процесі омолодження. Завжди сподіваєшся, що цей етап пройде більш лайтово, але ми маємо, що маємо. 

Для Колоса це теж перший подібний досвід. Він потрібен для того, щоб більш глибоко зрозуміти цей процес, що клуб в різний час проходить такий непростий етап.

– Ставка була зроблена на молодь, яку ви добре знаєте за роботою на рівні U-19. В Колосі готові чекати та закривати десь очі на помилки і результат?
– Це наше майбутнє. Вони більш мотивовані та схильні до розвитку. Це не означає, що досвідченому гравцю, в якого є бажання розвиватися, двері в Колос зачинені. Якщо з таким бекграундом ти думаєш, що все знаєш в футболі – про що взагалі говорити? Це шлях в нікуди.

– Як з честю виходити з обставин, коли в команди на полі не все йде за планом?
– В успіху очі великі, як-то кажуть. У нас ситуація на сьогодні складна, але вона показує, де справжні вболівальники, а хто хоче бути причетним виключно до перемог. Ця ситуація показує стресостійкість клубу в цілому.

Ми зараз ще не досягли потрібного результату. Ми на шляху до цього. В клубах є декілька етапів формування команди. Від початку чемпіонату йшла у нас притирка, пошук оптимальних взаємодій, стадія прийняття і неприйняття. Ми дивилися, як футболісти реагуватимуть на зміну тренувального процесу та зростання інтенсивності, як прийматимуть невдалі результати. Не так багато людей шукають проблеми в собі. Етап складний, але в таких обставинах формується колектив. Якби ми вигравали і все було добре – було б класно, але з часом ми ніяк не могли уникнути просадки, до якої могли виявитись не зовсім готові. 

– Зараз ситуація почала стабілізуватися?
– Так. Я бачу привід для стриманого оптимізму. Відчуваю, що ми стабілізувались у складі, вимогах, ставленні. Зараз на перший план вийшов футбол, а в перших матчах я займався чим завгодно, але не футболом. Чутки, розмови, інтриги, непорозуміння, агенти. Якийсь треш навколофутбольний. Подальші ігри покажуть, наскільки моя оцінка близька до істини.

«Я зрозумів, що УПЛ – це більшою мірою шоу-бізнес. Почався «індійський серіал»

– В Колосі є футболісти, які за бекграундом можуть поставити під сумнів авторитет тренера. В цьому плані в команді все ок?
– У тебе може бути великий послужний список, але це минуле. Важливо, що в тебе сьогодні. Якщо ти професіонально ставишся до футболу, то підлаштовуєшся під вимоги тренера, який працює в клубі. Якщо ти не вивозиш або не маєш бажання докладати зусиль – можна потиснути руки і розійтись, йди шукати кращої долі. Це нормально. 

Неважливо, хто головний тренер – твій знайомий чи Гвардіола. Є вимоги, які повинні виконуватися. Має працювати вертикаль і кожен має розуміти свою роль в клубі, бути продуктивним та ефективним. 

Кар'єра футболіста вона коротка і нема сенсу тратити час із тим, з ким в тебе розбіжності. Або по-спортивному можна «закуситися» і зробити крок вперед. Якщо в тебе інше бачення, на все своя думка, відповідно, ти маєш на полі і в тренувальному процесі робити різницю. Якщо заявлене не співпадає з діями, я не бачу іншого шляху, як посилено працювати.

– Ви ж були також досвідченим гравцем, а тепер стали молодим тренером. У ваші часи було інакше?
– У мене, як тренера, шлях тільки починається. Не всі із тих, хто зараз в команді, знають, що в Колосі я більше 10 років. Коли ти починаєш виводити людину із зони комфорту, це викликає спротив зсередини. Не всі хочуть цього робити. Але ми повинні робити це, якщо не хочемо з року в рік закінчувати чемпіонат у середині таблиці, тому що тих зусиль бракує для виконання більш серйозних задач.

– Я не просто так ставив це питання, адже вам довелося пройти через заколот всередині клубу. Які висновки зробили з цієї історії?
– По-перше, я зрозумів, що УПЛ – це більшою мірою шоу-бізнес, де багато підводних каменів, кулуарщини, агентських ігор, спекуляцій, багато переоцінених гравців. Розрив шаблону пройшов. Раніше я думав, що Прем'єр-ліга це професіонали, які розуміють, навіщо вони тренуються, як вони працюють.

Є певне розчарування, тому що я очікував бажання зростати, терпіти, важко працювати, покращуватись. Врешті-решт, якогось професіоналізму. Реальність виявилася трохи інакшою. Почався «індійський серіал». В ситуації, коли потрібно наступати собі на горло, здобувати результат, ми скотилися в «мильну оперу». За 12 років в клубі я пройшов багато чого і не міг уявити такого від людини, яка в команді без тижня день. Є ситуація, яка робить тебе сильнішим або ти здаєшся. Я не здався.

«Не бачу, що Харатін може дати Колосу в плані футболу»

– Персона заколотника так само розірвала шаблони. Двері першої команди для Харатіна зачинені?
– В мене до Ігоря особисто нема жодних претензій. Я йому говорив про це в очі. На мій погляд, він став заручником агентських ігор, які хотіли розхитати ситуацію. 

Станом на зараз я не бачу, що Ігор може дати Колосу в плані футболу, Мені потрібен інтенсивний футбол. Плюс підірвана людська довіра. Була непроста ситуація, але не критична. Потрібно було згуртуватися, але почали шукати винних, а не запитувати з себе.

– Ви підтягнули з юнацької команди групу футболістів, яка давала результат на рівні U-19. Як проходить адаптація молоді до дорослого футболу?
– Ми маємо створювати футболісту обставини, в яких він має зростати. Допомагати в плані психології. Тренер повинен створювати умови, в яких гравці мають зростати, а вони робити все, щоб ставати краще. Ніхто якихось гарантій зараз не дасть. Це можна робити, але все залежить тільки від футболіста.

Хлопці, які піднялися в першу команду, мали певний набір якостей.

– Яких саме? 
– Працездатність, сприйняття інформації, бажання працювати. Вони ще не сформовані в плані психології, атлетизму, швидкість прийняття рішень. Між оцінкою і дією має бути пів секунда, а не три, як в U-19. Ми намагаємось зробити все, щоб футболісти зростали. Коли колектив в тебе працює на максимумі, фокус на покращенні себе, це дає фундамент для конструктивного майбутнього.

Для мене футбол – це конкуренція. Середовище, в якому футболісти багато працюють, чогось хочуть досягти, щось виграти, вирватися з бідності. Це жорстокий вид спорту в плані характеру. В слабких духом нема шансів на щось розраховувати. Мій єдиний меседж до гравців – віддаватися на повну і виконувати те, що вимагає тренер. Неважливо, чи це я або інший тренер. 

Ти повинен адаптуватися до будь-яких умов, неважливо чи будеш ти грати в умовному Шахтарі або команді, де після тренування нема душу або годину до поля їхати. Тут немає унікального рецепту, крім праці і сприйняття помилок як частину зросту. Тобі помилка може дати шлях зростання або деградувати.

– Колосу досить складно давались голи. Як ви бачите рішення цієї проблеми? 
– Ми не можемо більшість часу на тренуваннях приділяти завершенню, тому що ми доволі легко пропускаємо голи з нічого. Це потрібно виправити в першу чергу. 

У завершенні на фінальній третині поля важливі розуміння, як там діяти, а також агресія, індивідуальна якість у виконанні та своєчасність. Через тренувальний процес це можна виправити. Вимагати постійно йти в обіграші, виходити на ударну позицію. Не просто зберігати м'яч, коли доходиш до чужих воріт, а бути нахабнішим, Залишатись на 15 хвилин після тренування. 

– Раніше Колос завжди славився надійністю в захисті. Зараз ледь не кожна втрата в центрі може перетворитися в пропущений гол. Як це збалансувати?
– Тут ви праві, хоча в епоху Костишина ми намагалися грати агресивно, пресингувати. Коли ти не високо підіймаєшся, не дотискаєш, не залишаєш багато простору, тобі важко буде забити, особливо в нашому чемпіонаті. Через те, що ми змалку не пропрацьовували базові речі, щоб працювати з м'ячем, гру 1в1 і т.д., тому нам простіше оборонятися.

Зміна концепції передбачає бути більш агресивними, уважними, мобільними, агресивними, сконцентрованими. Це затратніший футбол, ніж грати від середнього блоку і сподіватися на контратаки. Якщо б ми зараз ЛНЗ накривали 1в1, це була б інша ситуація.

– Колос-2 – найбільш оригінальна «двієчка» Другої ліги з середнім віком гравців 29,4 роки. Там є хтось цікавий першій команді?
– Класно, що є друга команда. Хлопці отримали можливість грати в професійному футболі після U-19. Наскільки він там дорослий – інше питання. Я взагалі не бачу сенсу грати дорослим хлопцям в Другій лізі. Це не про гроші. Це про проміжний етап, можливість потрапити вище, хто не зміг зачепитися. Там практично нема команд з бюджетами. 

Я не розумію, який сенс тримати команду в Другій лізі, якщо ти не плануєш підійматися вище. В Першій лізі більш високе конкурентне середовище, збалансовані футболісти. Є непогані команди. Для наших хлопців було б класно підвищитись в Першу лігу, отримати цей досвід на дорослому рівні. 

«Якщо полетить 100 ракет на Київщину, ти не знаєш, хто і як себе поведе»

– Не кожен легіонер наважиться приїхати в Україну під час війни. Поділіться вашим досвідом роботи з легіонерами в наших реаліях?
– Це не так просто, але ми намагаємось максимально доносити картинку, яка є на сьогодні, щоб футболіст чітко розумів, що може його чекати по приїзді в Україну. Часто родичі виступають проти, якщо це не західні області. Якщо в якийсь момент полетить 100 ракет на Київщину, ти не знаєш, хто і як себе поведе в такій ситуації.

– Це як минулорічна історія з Дієго?
– І таке було. Щось його тригернуло і змусило виїхати з України, а потім він повернувся і привіз сюди родину, яка з ним поруч.

– У вас зривались трансфери цього літа через військові реалії?
– Ні, але в фінансовому плані конкуренти десь могли перешкодити отримати того, чи іншого футболіста. Ситуація в Україні дозволяє гравцям із матеріальної точки зору викручувати руки клубам. 

Я не знаю, як би я сам себе повів, якщо мене запрошували грати у воюючу країну. Чи не вибивав би собі хороший контракт, виправдовуючи для себе ризик? Є правда в цьому.

– Нещодавні підписання Колоса Краснічі та Болівар з коліс почали отримувати ігровий час. 
– Ми змогли донести до них інформацію стосовно наших принципів. Ми не хотіли забивати голову і ставити Краснічі, який провів одне тренування, на матч проти ЛНЗ. Це був ризик, але не мали іншого варіанту. Йому було важко, але це для нього класний досвід, коли ти одразу потрапляєш в гру.

– Як у вас з іноземними мовами? Спілкуєтесь з легіонерами напряму?
– Прості речі англійською пояснити можу самостійно. Для більш глибокої комунікації – через перекладача. Інша справа, що, наприклад, Болівар не володіє англійською.

Вважаю, що для тренера важливо бодай одну іноземну мову опанувати. Шкода, що цього раніше не усвідомлював. Не знайшлося людини, яка б могла направити. Краще пізно, ніж ніколи.