– Чемпіонат «Дніпро» розпочав з п’яти перемог поспіль, пропустивши лише один гол. Однак потім був спад, коли команда в шести турах виграла лише раз. У чому причина таких метаморфоз? – На мою думку, це сукупність факторів. Одна з причин полягає в тому, що на деяких футболістів випало величезне навантаження через виступи за національні збірні, інші відіграли без замін у цілій низці матчів.

– Можливо, на це вплинув і невдалий виступ у Лізі Європи, де «Дніпро» в стиковому раунді не зміг упоратися з польським «Лехом»? – Дійсно, в емоційному плані виліт з єрокубків аж ніяк не сприяв гарному настрою. Але якщо цей момент й відобразився на діях команди, то лише трохи. Адже кожний матч - це окрема історія, яка починається з чистого аркуша. Щодо протистоянні з поляками - не думаю, що треба шукати якісь виправдання нашій невдачі, на кшталт поганого стану газону в Познані, хоча від дійсно був дуже важким. Все просто - ми не виграли, а вони пішли далі. Хоча я не вважаю, що польська команда була нам не по зубах.

– «Дніпро» продовжує боротьбу на обох українських фронтах. Які якості можуть допомогти пройти в півфіналі кубку «Шахтар», а в Прем’єр-лізі поборотися за призові місця? –У першу чергу, згуртованість нашого колективу. Якщо віритимо у власні сили - будемо здатні впоратися з будь-яким суперником. Головне, щоб цьому не заважали зовнішні фактори, такі, як, приміром, суддівські помилки, яких у матчах за участю «Дніпра» в цьому сезоні було вже достатньо.

– Нещодавно «Дніпро» очолив Хуанде Рамос, і команда змогла покращити турнірне становище. Вважаєте, це заслуга нового тренера або радше психологічний момент? – На мою думку, покращенню результатів посприяли обидва фактори. До того ж, кожна серія має своє закінчення. Перемоги повинні були прийти до нас. Думаю, невдачі лише зміцнили команду, підвищили її морально-вольові якості, що дозволило на мажорній ноті провести кінцівку першої частини чемпіонату. Адже нам довелося провести заключні поєдинки за важких погодних умов, що не могло не відобразитися на якості гри.

– Руку Рамоса відчули відразу, чи іспанець тільки знайомиться з клубом і українським чемпіонатом? – Звичайно, коли приходить новий наставник, він не може відразу все взяти й змінити. Йому потрібен деякий час на те, щоб познайомитися з гравцями, зрозуміти нюанси місцевого футбольного процесу, протягом якого постійно виникають різні ситуації, котрі потребують відповідної реакції.

– Іноземний фахівець - це найчастіше інший менталітет, мовний бар’єр та інакше бачення футболу. Чи легко команді й вам особисто знаходити з наставником спільну мову? – У цьому немає жодних проблем. Він чітко та зрозуміло пояснює те, що хоче побачити від нас на полі. Суттєво не змінилися й тренувальний та ігровий процеси. Так, з’явилися деякі нюанси, але в цілому ми працюємо, як і раніше. Тим не менше, вважаю, що зміни ми побачимо вже під час зимових зборів.

– Останнім часом в Україні спостерігається підйом молодіжного футболу.  Багато талановитої молоді виступає і в »Дніпрі». Як це відображається на Прем’єр-лізі? – Так, нині все більше уваги стали приділяти молоді. Боротьба за обдарованих юнаків постійно посилюється - клубні скаути ведуть постійних пошук майбутніх зірочок у дитячих футбольних академіях і школах. Великі зусилля сьогодні спрямовані й на роботу з молодіжними складами. Мені здається, що змінилася філософія клубів. Вони сьогодні не намагаються будь що придбати готового виконавця за великі гроші, а концентрують зусилля на вихованні своїх кадрів. Молодь повинна грати, здобувати досвід, відчувати потребу в собі. Це дуже важливо, оскільки в таких виконавців не виникне думка кудись піти «відтягнутися», порушити режим. Вони, навпаки, прикладатимуть ще більше зусиль, аби покращити свою майстерність. До того ж зараз у них є чудовий стимул - ЄВРО-2012. Мабуть, кожен футболіст бажає зіграти на такому турнірі, котрий проходитиме в них на батьківщині.

– Який матч вам найбільше запам’ятався в цьому році? – Не стану нічого виділяти, оскільки вважаю для себе рік невдалим. Мабуть, таким він видався для всієї команди. Ми втратили багато шансів, які б могли реалізувати й досягти набагато більшого. Я сам припустився декількох дитячих помилок, хоча вважаю, що ні в якому разі не знижував вимоги до себе. Що ж, працюватиму з подвійною енергією.

– Відомо, що вашим хобі є баскетбол. Ви займалися цим видом спорту? – Ні, але мій старший брат В’ячеслав - професіональний баскетболіст. За збігом обставин він також грає в Дніпропетровську за місцевий клуб «Динамо». Тож, можна казати, що саме це в значній мірі вплинуло на моє хобі.

– Яка ваша улюблена баскетбольна команда? – Раніше уважно слідкував за грою московського ЦСКА в чемпіонаті Росії та «Чикаго Буллз» у НБА. Але зараз моєю найулюбленішою командою є «Бостон Селтикс», побудова гри якого мені дуже імпонує.

– У вас спортивна сім’я. Батько виступав за «Пахтакор», потім перейшов на тренерську роботу. Бажаєте піти його стопами? – Я дивлюся на тренерів і розумію, що це неймовірно важкий труд. Не кожному під силу стати наставником. Звісно, поки я не розглядаю таке питання, але й не виключаю можливості, що своє майбутнє теж зв’яжу з футболом.

– Новий рік - ваше улюблене свято? – Я люблю його, але, чесно кажучи, сприймаю це вже далеко не так, як у дитинстві. До того ж, у футболістів святкування постійно випадає на переїзди, або відбувається в якихось інших місцях, далеко від сім’ї. Ось і цього разу я не зможу зустріти Новий рік у родинному колі, проте зі мною буде моя друга половинка.

– Ваші побажання читачам UEFA.com в новому році. – Здоров’я, багато посмішок, виконання всіх бажань та, звісно, якомога більше футбольних подій, якими б уболівальники насолоджувалися від душі!