«Чи знаєте ви, що поточний чемпіонат України з футболу розпочався без регламенту? Скажете, що так не буває? У нас буває все. Чинний регламент з’явився на сайті Української Прем’єр-ліги заднім числом вже після початку змагань. Коли вірити цьому документу, його затвердили 21 липня, тобто за один день до початку змагань. Запитаєте, як же команди готувалися до змагань, не знаючи регламенту?

А ось із цього місця слідкуйте за руками, як кажуть під час гри у «наперстки». Регламент був спочатку затверджений загальними зборами учасників Прем’єр-ліги 5 червня. Але ніде не опублікований. Федерація футболу в особі чомусь не Андрія Павелка, а його заступника Вадима Костюченка, підписали цей регламент лише 21 липня, за півтора місяці після ухвалення. Навіщо керівництву ФФУ були потрібні оці шість тижнів?

Я не знаю, що було у первісному документі, затвердженому 5 червня. Хіба що там був «футбольний клуб «Полтава», який зник і був замінений «Чорноморцем» у порушення старого регламенту, який ніби вже не діяв, а нового не було. Але головний сюрприз з'явився лише вчора.

Пригадуєте повідомлення про те, що збори Прем’єр-ліги вирішили відновити «золотий матч» у випадку, коли дві команди наберуть у чемпіонаті однакову кількість очок? Всі були цим рішенням задоволені. Але хто це рішення бачив? І ось учора нам його показали. Виявляється, що «золотий матч» між двома першими командами відбудеться не тоді коли вони наберуть однаково очок, як було завжди, і як ми усі думали, а коли у матчах між ними рівна кількість очок – раз, рівна кількість забитих і пропущених м’ячів – два, рівна різниця м’ячів у чемпіонаті – три, рівна кількість забитих у чемпіонаті м’ячів – чотири! Коротше, «золотий матч» буде лише у випадку коли у двох перших команд будуть абсолютно рівні усі результати, та ще й між собою вони зіграють з рівним рахунком! Це значить, що «золотого матчу» не буде – вірогідність повного співпадіння результатів двох команд приблизно така сама, як вірогідність того, що монетка, підкинута для жеребу, стане на ребро.

Ось такий фокус показав нам усім Томас Грімм, якого з помпою обрали керівником Української Прем’єр-ліги, запросивши із Швейцарії. Я особисто думаю, що ніякого Томаса Грімма не існує. Існує людина із таким ім’ям і прізвищем, якій запропонували за дуже грубі гроші приїздити час від часу в Україну і сидіти у віп-ложі із розумним виразом обличчя. Упевнений – той Томас Грімм реально не читав жодного документа і не приймав жодних рішень. Може він і до України не приїжджав, а замість нього у ложі показували людину, загримовану під того Грімма. Звідки така упевненість? Реальний Томас Грімм справді швейцарець, а там гравці у наперстки не пробиваються у житті вище посади старшого по тюремній камері. Справжні гравці у футбольний регламент у нас свої і лише прикриваються Томасом Гріммом, Лучано Луччі, Франческо Баранкою, які після приїзду до України одразу стають мовчазними манекенами.

Я навіть здогадуюсь що наступне можуть вигадати у Федерації футболу та Прем’єр-лізі аби «удосконалити» наш футбольний чемпіонат. Але писати про це не буду. Щоб не підказувати. У них же скільки завгодно лише нахабства і безсоромності. А з розумом – проблеми. Навіщо той розум наперсточнику?»

Ссылка на материал.