– Ти провів класний матч з ужгородським «Закарпаттям». Якось по-особливому налаштувався на гру? – Ні. Просто так вийшло, що я забив і віддав гольову передачу Павлу Кірильчику.

– За тобою часто спостерігають селекціонери з інших клубів. Були пропозиції перейти в іншу команду? – В інші клуби мене ніхто ще не запрошував. Але в майбутньому я хотів би пограти в Європі...

– Ігоре, розкажи, як починалася твоя футбольна кар’єра... – Перші кроки у футболі робив у юнацькій школі «Прикарпаття», куди мене привів батько. Це було приблизно в 5-му класі. Перший юнацький турнір, який запам’ятався мені найбільше, проходив у Києві. Там моя команда посіла друге місце. Пам’ятаю, ще в дитинстві мене запрошували до футбольної школи «Шахтаря», але туди мене не пустили батьки і тренер. Можливо, головною причиною стала далека відстань від дому.

А загалом футбол у мене в душі. Гру мільйонів полюбив з першого погляду, хоча у школі пробував займатися іншими видами спорту, зокрема волейболом.

– Чим захоплюєшся, крім футболу? – Дуже люблю порибалити. Моя бабця живе біля річки, тому, коли буваю у неї, часто ходжу на риболовлю. На жаль, у село їжджу все рідше і рідше – бракує часу. Як і багато інших футболістів, люблю пограти у віртуальний футбол на комп’ютері. Інколи граю проти Юрія Мартищука, навіть створюємо свій чемпіонат і граємо.

– На нещодавніх тренувальних зборах ти був в Іспанії. Сподобалася ця країна? – Звичайно. Як Іспанія може не сподобатися? А особливо – Севілья. Вона дуже гарна своєю архітектурою.

– Як одруження вплинуло на твою футбольну кар’єру? – Думаю, нічого в мене не змінилося. Продовжую грати. Звичайно, усі хочуть, аби я більше забивав, але не завжди це виходить...

– Чого мрієш досягти з «Карпатами»? – Хочеться щось виграти: або кубок України, або «бронзу» чемпіонату. І, звичайно, хочеться пограти в єврокубках.

– В останніх поєдинках ти граєш на різних позиціях. В якому амплуа почувашся найкомфортніше? – На позиції правого або лівого півзахисника. Можу зіграти і на позиції під нападниками. Вважаю, у мене виходить. У дитинстві я грав як нападник, але, коли почалася професійна кар’єра, тренери поставили мене на позицію хавбека.

– Ти грав у трьох професійних клубах. Де найбільше виріс як футболіст? – Трішки набрався футбольного досвіду в івано-франківському «Спартаку», але найбільше – в «Карпатах». Тут розкрився найкраще. До Львова мене запросив Степан Юрчишин. Загалом, у кожного тренера щось для себе взяв. Навіть якщо наставник іде з команди, щось таки від нього залишається....

– За свою кар’єру ти забив чимало красивих голів. Який із них закарбувався в твоїй пам’яті найбільше? – Мій гол попереднього туру проти ужгородського «Закарпаття». Думаю, він наразі є найкращим у моїй кар’єрі.

P.S. 11 квітня львівські «Карпати» на стадіоні «Україна» прийматимуть ще одну «зелено-білу» команду – полтавську «Ворсклу». Команди у вищій лізі між собою зустрічалися 19 разів. У восьми матчах сильнішими були львів’яни, п’ять разів команди покинули поле, не виявивши переможця, та шість матчів виграли полтавці. У Львові команда Валерія Яремченка шість разів перемагала свого майбутнього суперника, натомість три поєдинки програла.