– Гільєрме, що ти знав про Україну в цілому та «Динамо» зокрема до переїзду до Києва? – Мої пізнання про Україну та «Динамо» були невеликі. Я знав лише те, що клуб є найсильнішим в України і регулярно виступає в Лізі чемпіонів. Що стосується країни, міста, структури клубу, то все це для мене було но­вим і, слід сказати, що я був усім цим приєм­но вражений.

– У «Динамо» грають кілька твоїх співвіт­чизників – Бетао, Корреа, Діого Рінкон... Чи вплинуло це на твоє рішення щодо переїзду до Києва? – Безумовно, наявність в команді бразиль­ців – це великий плюс для мене. За їхньої до­помоги я зможу швидше освоїтися в команді і не буду почувати себе чужим у Києві. Втім, усе ж таки головною причиною моєї згоди я би назвав ім'я клубу, а також чудову інфраструктуру, досвідченого тренера і сильний підбір виконавців.

– Ти підписав контракт із «Динамо» строком на п'ять років. Які завдання ставиш перед со­бою на цей час? – Тривалий контракт дозволяє заглядати в майбутнє. Я хочу здобути з командою нові титули, і хотілося б, щоб ці титули були не тільки національними, а й міжнародними. Взагалі хочу більше грати і приносити коман­ді найбільше користі.

– Тобі лише 21 рік. Не страшно було в та­кому віці залишати свою країну і змінювати своє життя? – Залишаючи Бразилію, я був готовий до змін у своєму житті. Для футболіста, тим паче бразильського, зміна місця проживання є частиною професії. Гадаю, незабаром мені вдасться обжитися в Києві. Сподіваюся, в цьому мені допоможуть мої співвітчизники, які вже давно грають у «Динамо».

– Забивати м'ячі – основна робота напад­ника. Скільки ти збираєшся забити у «Дина­мо»? – В «Динамо» я прийшов не на позицію цен­трального форварда, головного бомбарди­ра, а скоріше другого нападника. Це не озна­чає, що я не люблю і не вмію забивати м'ячі. Буду прагнути втілювати в голи ті моменти, які у мене будуть.

– Які свої ігрові якості ти б міг відзначити? – Гадаю, це питання краще переадресувати тренерському штабу, керівництву, врешті-решт, журналістам. Все ж таки збоку краще видно мої переваги та недоліки. В свою чер­гу, я буду прагнути показати на полі все, на що здатний, і своєю грою заслужити місце в основному складі «Динамо».

– Хто для тебе є ідеалом нападника? Якими якостями має володіти ідеальний форвард? – Оскільки я не тренер, мені важко відпові­сти на це питання об'єктивно. Я вважаю, що ідеальний нападник – це, перш за все, ко­мандний гравець. Особисті інтереси ніколи не мають переважати над командними – тільки в цьому випадку можна досягти успіху.

– Ти не назвав конкретного імені. Це означає, що в тебе немає кумира? – Ні, чому ж? Мені подобається гра францу­за Тьєррі Анрі та аргентинця Хуана Романа Рикельме. Але головний кумир для мене – це «Феномено», тобто Роналдо. У «Динамо» прикладом для мене є Ісмаель Бангура – і як футболіст, і як людина.

– Всі перераховані футболісти – гравці до­волі різнопланові. Яка позиція на полі для тебе є пріоритетною? – У «Крузейро» я грав у лінії атаки, був голо­вним бомбардиром команди. Втім, я доволі універсальний футболіст. Гадаю, в «Динамо» тренерський штаб знайде для мене опти­мальну позицію, на якій я буду приносити найбільшу користь команді.

– Чи встиг оцінити рівень чемпіонату України за першими турами весняної частини сезо­ну? – За тими іграми, що мені довелося побачи¬ти, можу сказати, що в Україні доволі силь¬ний чемпіонат. Знаю, що головним супер¬ником «Динамо» в чемпіонаті є донецький «Шахтар». Втім, на даний момент вони мають думати лише про боротьбу із харківським «Металістом» за друге місце, оскільки від-ставання від «Динамо» дуже велике. З хар¬ківською командою я вже познайомився, щоправда, заочно, коли «Динамо» грало з «Металістом» у чемпіонаті й Кубку УЄФА. Тепер із нетерпінням чекаю на матчі з «Шах¬тарем», у тому числі і тому, що в складі доне¬цького клубу грає мій друг і колишній одно¬клубник – Марсело Морено. – Як би ти оцінив рівень нападників «Дина­мо»? – Рівень доволі високий. Мені доведеться добре попрацювати, щоб виходити в осно­вному складі і відповідати рівню лінії нападу «Динамо». Я впевнений у своїх силах і зби­раюся забити багато м'ячів – як у чемпіонаті України, так і в єврокубках.

– Об'єктивно оцінюючи свої фізичні конди­ції, чи готовий ти на даний момент на сто від­сотків? – Як гравець, я завжди готовий вийти на поле і прагнути показати свої найкращі якос­ті. В даному випадку все залежить від рішен­ня тренера, від його оцінки моїх фізичних кондицій.

– Відомо, що ти став найдорожчим футболіс­том в історії клубу. Чи не тисне цей факт на тебе психологічно? – Зовсім ні. На тренуваннях і, головне, на полі я буду робити все, аби довести, що вкла­дені у мене гроші були витрачені недарма.

– Рідних та близьких збираєшся перевозити до Києва? – Дружина буквально з перших днів меш­кає зі мною в Києві. Незабаром, сподіваюся, приїдуть мій батько, а також батьки дружи­ни. Гадаю, їм сподобається в Україні, і вони залишаться тут на тривалий час.