– Як вам гра «Динамо» в матчі з «Карпатами»?
– Грали добре, мали забивати ще в першому таймі, і тоді було б набагато легше.

– «Динамо» біжить?
– Біжить. Були проведені дуже хороші збори тривалістю два місяці. Команда підготувалася. Є ротація, глибина складу. Я так розумію, що ми на правильному шляху.

– Як команда пройшла через набуття нового досвіду у вигляді двох офіційних матчів у січні, як готувалася до цього?
– На першому етапі зборів команда готувалася до цих двох матчів, а вже потім почала підготовку до другої частини чемпіонату України. Це новий досвід. Ми, звичайно, переживали з приводу того, що ніколи не перебували в такому ігровому графіку. І мені здавалося неможливим підготуватися до цих матчів за два тижні. Але підготувалися. До того ж, не було складних переїздів – це теж позначається. Хлопці були готові і морально, і фізично.

Може, ми й не зіграли з «Галатасараєм» і РФШ свої найкращі матчі, але принесли в скарбничку ці бали. Однак єврокубковий сезон нами, звісно, провалений. І я це говорив, і Шовковський. Тому ми повинні робити з цього висновки і в наступному єврокубковому сезоні, якщо ми туди потрапимо, виступити набагато краще.

– А на цьому етапі які висновки вже вдалося зробити?
– Побачимо це, коли гратимемо з «Шахтарем», «Кривбасом». Треба прогресувати, рухатися вперед. Війна, сподіваюся, закінчиться. І тоді можна буде говорити про якісні трансфери, які посилять команду. Сподіваюся, що в майбутньому ми матимемо кращий вигляд.

– Заздрите «Шахтарю», який підписує новачків?
– Ні. Це їхнє право, вони можуть це робити. Працюють на перспективу. У нас бразильський вектор не приживається. Був у нас Вітіньо, дуже хороший футболіст, учора забив два м’ячі за «Інтернасьонал», я бачив цей матч, він дуже добре грав. Але нам не вдалося його переконати, щоб він повернувся в Україну. Він не хоче повертатися, поки йде війна. Але в нього з «Динамо» контракт ще на два з половиною роки. Війна закінчиться, і він повернеться.

А в тому, що війна закінчиться, я не сумніваюся. Вона має закінчитися на умовах України. І команда підтримала, і я підтримую те, що говорить наш Президент: Україна без України бути не може. Тож, сподіваюся, цього року війна закінчиться, і ми зможемо рухатися далі.

– Розкажіть із перших вуст історію з невдалим переходом Бражка до «Вулверхемптона».
– Була пропозиція від «Вулверхемптона», яка нас не влаштувала. У мене нерви витримали і ми залишили Бражка в команді. Я розмовляв із ним і пояснив йому, що він має щось зробити для «Динамо», щоб ми його продали. Свого часу ми продали і Забарного, і Миколенка. Нікого силоміць у «Динамо» ми не тримаємо. Але вони повинні щось зробити для клубу. Ми їх виховуємо з дитинства.

Може, щодо Бражка буде пропозиція влітку або наступної зими. А поки що він має демонструвати ті якості, які й викличуть інтерес до нього з боку клубів вищого класу. Сподіваюся, що у Бражка все попереду.

– Він вас почув?
– Почув. У нього три з половиною роки контракту. Наступного тижня ми його продовжимо. І ви побачите, що він мене почув. Ми покращимо йому умови, і він буде грати, набере кондиції – він багато пропустив.

У мене з хлопцями немає жодних проблем. Були розмови, що Вівчаренко піде з «Динамо» безкоштовно. На зборах ми поговорили з його агентом. З його боку було розуміння, що вихованець київського «Динамо» не може піти просто через те, що він хоче піти. Так бути не може. Хлопці повинні відчувати відповідальність, перш за все, перед клубом, і перед уболівальниками. І потім перейти в іншу команду цивілізовано: клуб повинен буде отримати за нього гроші, а футболіст отримає можливість перейти в чемпіонат, який йому подобається. У цій ситуації три складові: клуб, який робить пропозицію, клуб, який отримує пропозицію щодо трансферу, і футболіст, який отримує пропозицію щодо контракту. Усі три сторони в цій ситуації має все влаштовувати, і тоді перехід відбудеться.

– Ви сказали, що у вас витримали нерви в ситуації з переговорами щодо Бражка. Коли востаннє була подібна ситуація?
– У мене нерви не трясуться. Гроші для мене – це не все. У мене «Динамо» в серці. Я люблю цю команду і буду її любити до своїх останніх днів. Гроші – це не найголовніше в цьому житті. Зараз ми взагалі повинні говорити насамперед про закінчення війни. Ми граємо у футбол тільки завдяки нашим хлопцям, які воюють за нашу країну. Ми нашим із братом Фондом допомагаємо їм чим можемо.

А коли ми закінчимо війну, то будемо далі розвивати наш футбол. Це нонсенс, щоб футбол міг процвітати в умовах воєнного стану. Я дуже вдячний президентам усіх клубів, які підтримують наш футбол. Ніхто наш футбол не кинув. Після війни ми повернемо собі втрачені позиції в рейтингах.

А запрошувати в клуб легіонерів для кількості, які закриють шлях у команді нашій молоді, я не хочу. І приклад із Бражком зайвий раз доводить, що наші футболісти будуть затребувані на західному трансферному ринку.

– Які перспективи в «Динамо» Герреро?
– Йому, перш за все, треба розібратися в самому собі. Йому дали шанс, але він ним не скористався. Другий шанс, я так розумію, Шовковський йому надасть. Але третього шансу Герреро вже ніхто не дасть. Є «Зоря», є інші клуби, але в київському «Динамо» треба виходити на поле і виконувати те, що, перш за все, потрібно команді. Не має значення, що він незадоволений тим, що його не випускають на поле: на тренуваннях своєю роботою він має доводити головному тренеру, що кращий за того ж Ваната. Тоді буде грати. А гратиме – забиватиме. Тоді до нього буде довіра з боку вболівальників, з боку тренерського штабу. Конкуренцію ніхто не скасовував.