Свою останню міжнародну зустріч, вже у складі одеського «Чорноморця», захисник провів з командою Арсена Венгера – «Монако». Тоді, восени 1990-го, одеситів з Кубку УЄФА вибив єдиний гол Джорджа Веа…

За два десятиліття 47-річний Пучков знову рветься до Європи – разом із «Таврією». В ексклюзивному інтерв’ю UEFA.com він розповідає, що незалежно від класу суперника його команда намагається діяти в атакуючому стилі, шукаючи щастя біля чужих воріт. І поки такий погляд на футбол наставника виправдовує себе. Наразі кримчани вперше після 16-річної перерви дісталися фіналу Кубку України, а в національній першості претендують на місце у чільному квартеті.

Останні успіхи «Таврії», внаслідок яких вона суттєво покращила своє турнірне становище, не розхолоджують футболістів. Навіть навпаки. «Наша мета – Ліга Європи. Аби потрапити до неї ми маємо або вигравати кубок, або фінішувати у п’ятірці, – нагадує Пучков. – До фіналу з донецьким «Металургом» ще півтора місяці, тож поки сконцентруємось на чемпіонаті, аби на вирішальну гру виходити, вже маючи єврокубкову путівку у кишені».

У першій частині поточного сезону «Таврія» лише одного разу перемогла на виїзді. Якщо і був у сімферопольців комплекс чужого поля, то зараз, за словами тренера, вони його позбавились. У березні команда здобула по три очки в Кривому Розі (1:0), Полтаві (1:0), та й виїзний півфінальний двобій із луцькою «Волинню» також завершила на свою користь (2:1).

«Ми налаштовуємося на максимум незалежно від того, де виступаємо, – зазначає Пучков. – Певний час нам не щастило на виїзді, але наполеглива праця, велике бажання, з яким виходять на поле футболісти, зрештою мали принести результат. Тому останні наші перемоги, вважаю, цілком закономірні».

Свого часу у складі «Дніпра» Пучков двічі виборював звання чемпіона СРСР (1983 та 1988), становився володарем Кубку Союзу (1989), був капітаном молодіжної збірної та захищав кольори східно-німецької «Шталі». За словами наставника, цей досвід є дуже цінним, адже сприяє кращому взаєморозумінню з підопічними.

«Для мене хлопці – наче відкрита книга, – продовжує він. – Я добре знаю, що вони відчувають у ті чи інші моменти, з якими стикаються труднощами, чим занепокоєні. Від мене нічого не приховати, адже я сам колись проходив через це. Щоб достукатися до футболістів, я іноді маю бути терплячим та сентиментальним, а іноді – вимогливим та жорстким. Проте з усіма в команді в мене прекрасні стосунки».

Два тижні тому нещастя трапилося в сім’ї форварда «Таврії» Лакі Ідахора, котрий у Лізі чемпіонів-2001/02 забивав за київське «Динамо». Нігерієць дізнався про передчасну смерть брата, також футболіста, однак вже за два дні грав у календарній грі з «Іллічівцем» (3:3) і навіть відзначився голом. «Лакі не встигав на похорон і тому залишився з нами. Я зрозумів би, якщо б він попросив не включати його до заявки, – зазначає Пучков. – Утім, гравець сам попросився на поле і, відчуваючи підтримку партнерів, віддячив їм».

«Я не звик виділяти когось із гравців. Ми – колектив, єдність, де будь-хто готовий підставити плече іншому, – додає наставник. – Звісно, у кожній ланці в нас є лідери, котрі можуть повести за собою. Однак головним чинником успіхів залишається командний дух…» Як тренер Пучков заявив про себе у «Севастополі», вивівши клуб з другої ліги у лідери першої. А у вересні 2008-го він очолив сімферопольців, до речі – перших чемпіонів України (1992).

«Так, Прем’єр-ліга – це новий досвід, новий рівень, який потребує максимальної концентрації та постійного вдосконалення. Утім, від своїх принципів я не відходжу, – говорить тренер. – Візьмемо нещодавній матч проти донецького «Металурга» (1:0). Суперник, який зазвичай багато атакує, був змушений оборонятися великими силами. І це – типовий випадок. Інші команди також знають, що ми шукаємо щастя біля чужих воріт, і відповідним чином перебудовуються».

Пучков стверджує, що і найближчої суботи, у харківському поєдинку проти «Металіста» кримчани діятимуть у притаманній їм сміливій манері. «Можливо, після поразки від «Динамо» у минулому турі (0:3) харків’яни й розпрощалися з надіями потрапити до Ліги чемпіонів УЄФА, однак дарувати нам очки третя команда ліги точно не стане, – зауважує він. – Ми ж налаштовуємося на важкий матч і гратимемо тільки на перемогу. Нам є за що боротися».

«Таврія», як і Пучков, мріє про повернення на міжнародну арену. Для її гравців участь у Лізі Європи – це честь, відповідальність, а також можливість потрапити на очі скаутам. «Мої хлопці – люди амбіційні і все розуміють. Тож робитимуть все, аби вирішити поставлене завдання. Якщо нам підкориться ця вершина, напевно, влітку зробимо декілька адресних придбань, аби гідно зустріти наступний сезон», – резюмує Пучков.