– Гра в Ужгороді розпочалася для нас з неприємностей, – розповідає Ігор. – Ми пропустили уже на перших хвилинах. Тому повинні були йти вперед і забивати. Було нелегко, адже падав дощ і поле було досить важким. Але добре те, що добре закінчується. До перерви ми відігралися, а в другій половині гри мали моменти для того, щоб збільшити перевагу.

– Чи було важко грати на новій для себе позиції лівого півзахисника? – Я уже грав зліва на тренуваннях. Вважаю, що немає особливої різниці на якому фланзі грати, це практично одне й теж. Зіграти в Ужгороді лівого півзахисника було навіть цікаво. Намагався зміщуватися в центр поля і бити зі своєї ударної правої ноги. Загалом мені особливого значення немає, де мене надалі використовуватиме Валерій Яремченко. Намагатимуся принести максимальну користь команді на будь-якому місці.

– Після гри головний тренер, напевне, похвалив тебе за вдалу гру? – Ні, ми просто один одному потисли руки і подякували за хорошу роботу.

– Коли ти забивав переможного м’яча бачив, що Дмитро Бабенко вийшов з воріт і тому вирішив пробити з далекої відстані? – В той момент я не дивився на голкіпера. Відірвався від оборонця і м’яч якраз добре лягав на ногу, тому й вирішив пробити. У підсумку вийшов гол-красень. Своїми діями, зрештою, у матчі з «Закарпаттям» я залишився задоволеним.

– На «дербі» приїхало багато вболівальників зі Львова. Відчував їх підтримку на «Авангарді»? – Дуже класно, що в Ужгород приїхали так багато наших фанів. Важко пригадати коли востаннє ми грали на виїзді за такої підтримки. Тим паче, що наші вболівальники влаштували там дуже красиве шоу. Було багато петард, банерів. Я особисто і уся команда вдячні їм за це.

– Тобі подобаються піро-шоу, які в Україні заборонені? – Дуже. Футбольний матч перетворюється на своєрідну театральну виставу. Насправді не розумію, чому за петарди та «фаєри» карають в Україні штрафами.

Василь КОБІН, гравець «Карпат»

– Погодка зіпсувала футбол? – Та нормальна погода. Наша: закарпатська, львівська, західноукраїнська. Поле було нормальним.

– Як було грати перед рідними трибунами? – Приємно грати, але мушу сказати, що публіка тут старомодна. Кричать дурниці різні. Народ має просто прийти і підтримати свою команду, а не кричати і не ображати команду суперника. Але все одно, я відчув, що приїхав додому.

Павел КІРИЛЬЧИК, гравець «Карпат»

– У бомбардири зібрався? – Та ні, так просто виходить (сміється). Я, чесно, дуже радий, що почав забивати. А то зіграв 70 матчів і забив лише один гол.

– Ти виглядаєш дуже втомленим і виснаженим... – Насправді була страшенно важка гра – карпатське дербі. Тому тим дорожча перемога.

– Свій гол ти побіг святкувати до фанатського сектора... – Хотів віддячити їм за божевільну підтримку. Заради таких фанатів хочеться грати і перемагати. Велике їм спасибі за те, що приїхали і гнали нас вперед протягом усього матчу.