Головний тренер Желько Любенович, який очолив її у листопаді минулого року, зумів наперекір усім скептикам довести, що у футболі нічого неможливого не буває. Оновлений взимку «Минай» навчився не лише набирати очки та перемагати, а й зумів вийти на стабільний рівень результативності. Любенович поставив завдання відзначатись у кожному матчі як мінімум одним голом – і його підопічні це виконують. Більше того, нерідко забиваючи два – як це було у весняних поєдинках із «Металістом 1925», ЛНЗ, «Олександрією», «Поліссям», «Чорноморцем». А ще симпатична закарпатська команда, яка за кілька останніх місяців закохала в себе футбольну Україну, навчилася виявляти волю до перемоги. Яскравим прикладом цього стала суботня зустріч у Полтаві, де до 68-ї хвилини поступаючись «Ворсклі» з рахунком 0:2, «Минай» зумів не лише відновити рівновагу, а й забити третій переможний м'яч. У цій дуелі, як і в більшості попередніх, вище за усілякі похвали зіграв голкіпер Олександр Кемкін, який вкотре виявив своє вміння парирувати пенальті.

Після виграшу у Полтаві «Минай» знову підвищив свої шанси на потрапляння до зони перехідних матчів. Щоправда, у заключних турах багато залежатиме ще й від того, як зіграють конкуренти закарпатців у боротьбі за збереження прописки в еліті.

– Пригадується, після домашньої перемоги над «Чорноморцем» (2:0) ви говорили, що цей матч є найважливішим у вашій тренерській кар'єрі. Мабуть, не помилюся, якщо припущу, що цей статус в успіху двотижневої давності тепер витіснявся поєдинком із «Ворсклою»…
– Так і є. Ця перемога, безперечно, витіснила перемогу у грі з «Чорноморцем», оскільки здобута вона у вольовій боротьбі. Я вдячний моїй команді, що вона встигла це зробити в такий короткий проміжок часу.

– Як вам вдалося розбурхати своїх підопічних, які, на вашу думку, програли «Вересу» через недотримання ігрової дисципліни?
– Все завдяки відвертій розмові. Ми встигли виправити допущені помилки і вдалося донести підопічним те, що я від них вимагаю.

– Наскільки ваша команда впоралася із установкою на гру проти «Ворскли»?
– Незважаючи на два пропущені голи моя команда впоралася з цим на сто відсотків. Все тому, що ми грали лише на перемогу і вірили в неї.

– Повітряна тривога, яка переривала матч у Полтаві, дошкуляла суттєво?
– Тривога нам дуже допомогла. Але найбільше команді допомогло бажання футболістів виграти цю гру. Радий, що ми цього досягли.

– Виходить, що забивши три м'ячі, «Минай» перевершив сам себе?
– Не згоден. Це лише означає, що команда рухається в правильному напрямку.

– У чому бачите секрет успіху воротаря Олександра Кемкіна, який продовжує дивувати футбольну Україну не лише карколомними ігровими сейвами, а й відбиттям пенальті?
– Його успіх – це сукупність таланту та дуже велика робота, яку він виконує на тренуваннях із тренером воротарів Дмитром Бабенком. І, звичайно ж, моя довіра до нього.

– Відносно нещодавно «Манчестер Юнайтед» приніс перемогу гол Фернандеша з пенальті, призначеного вже після фінального свистка. Тоді про це говорив увесь футбольний світ. Чи могли ви уявити, що таке повториться з вашою командою?
– Те, що сталося напередодні у Полтаві, не міг уявити. Але я радий, що «Минай» пише історію.

– Той факт, що матч за участю «Минаю» проводив рефері з Ужгорода, підстав для чуток не давав?
– Ні-ні. Та й ми навіть не думали про те, хто нам судить.

– Нерідко ви присвячуєте перемогу вашої команди певній людині чи колективу. Вчорашню – кому?
– Цього разу це перемога для наших президента, віце-президента та всіх людей, які працюють у клубі та які вірять у нас.

– Чи можна сказати, що у «Миная» поступово з'являється дух переможців?
– Дух переможців у нашої команди вже є. Він формувався з того часу, як ми працюємо разом.

– Чи немає побоювань, що після вольової перемоги над «Ворсклою» підопічні знову знизять вимоги до себе у наступній грі з «Колосом»?
– Я зроблю все для того, щоб до цього не дійшло.

– Після минулої перемоги, коли обіграли «Чорноморець», ви зробили підопічним заохочення у вигляді двох вихідних. А зараз?
– Все так само. Надав команді два вихідні. У вівторок зберемося і продовжимо роботу.