У 29-му турі української Прем’єр-ліги в Кривому Розі зіграють Кривбас та Оболонь. Обидві команди ще не вирішили своїх турнірних завдань: криворіжці ведуть боротьбу за четверте місце та шанс знову зіграти у єврокубках наступного сезону, а Оболонь ще не гарантувала собі збереження місця в УПЛ.

Головний тренер столичної команди Сергій Шищенко розповів про підготовку до виїзду до Кривого Рогу, феномен голкіпера Дениса Марченка, останні матчі Оболоні у чемпіонаті, а також поділився думкою щодо повернення чемпіонату U-21.

– Сергію Юрійовичу, до кінця чемпіонату залишається лише два тури. З якими думками ви підходите до цього завершального відрізку?
– Звісно ж, підходимо з позитивними думками, оскільки ми хочемо вирішити задачу залишитися в УПЛ. Для цього нам потрібно відбирати очки у Кривбасу. А це буде складно, бо це хороша команда, яка має задачу пробитися до єврокубків. Себто, буде непростий та важкий матч.

Однак ми прагнемо зберегти місце в УПЛ, відтак настрій у хлопців хороший, до матчу із Кривбасом плавно готувалися. Все нормально, маємо позитивний настрій та хороші емоції перед прийдешньою грою.

– Яка ситуація із кадрами? На кого ви не розраховуєте у матчі із Кривбасом?
– По кадрах у нас все в порядку, усі в строю. Деякі гравці не потраплять до заявки, бо у нас немає втрат. 23 футболісти, які мають бути у заявці, усі будуть готові на матч.

– У Кривому Розі, на жаль, не залишилося жодного цілого готелю… Наскільки непроста логістика ускладнює ваші плани підготовки до матчу?
– Я тільки за те, щоб ми грали у Кривому Розі. Це правильно, це потрібно і Кривбасу, і вболівальникам, і це підтримка для людей, які там живуть. Я лише за. Так, в плані логістики це проблема, бо нема де жити. Але не думаю, що це глобальна проблема. Напевно, це вплине на якісь дії, але не суттєво. Бо буде час і відновитися після дороги, відпочити, походити, встряхнути ноги та підготуватися безпосередньо до матчу.

– Голкіпер Денис Марченко яскраво показав себе у весняній частині чемпіонату і претендує на те, щоб вважатися відкриттям цього сезону. Наскільки він психологічно стійкий? Чи впорається із такою увагою до себе у 18-річному віці?
– Ден дуже класно виступає. Я вважаю, що ми зробили правильний вибір, що саме він почав весняну частину і став воротарем номер один. Водночас, йому є куди рости та як прогресувати. Щодо психології, то у нього все в порядку у цьому плані. Наразі у цьому контексті проблем немає.

– В останніх матчах ви програли лише Шахтарю та Динамо, а от прямих конкурентів у боротьбі за виживання перемогли. Наскільки ви задоволені організацією команди у цих матчах?
– Я завжди казав і зараз скажу, що дуже задоволений хлопцями та їхнім ставленням до справи. Звісно ж, є помилки, нам є над чим працювати та що виправляти, щоб бути ще кращими. Тому, не все так ідеально, як хочеться. Є куди рухатися, але в цілому я задоволений і відношенням, і взаємодією гравців і самою грою. Ясна річ, мені хочеться ще краще, але я розумію, що це не завжди можливо виконати. І не завжди твої ідеї дасть виконати суперника. Але я радий, що в матчах зі своїми конкурентами взяли очки.

Знаєте, мені завжди в цьому контексті згадується сезон, коли ужгородське Закарпаття було у Вищій лізі. Одного разу вони обіграли Шахтар. Раділи, гуляли, все було класно. Але потім програли усі матчі прямим конкурентам та вилетіли до Першої ліги. Тому те, що ми взяли очки в матчах зі своїми конкурентами – це дуже добре в нашій ситуації.

– З наступного сезону відновиться розіграш чемпіонату серед команд U-21. Чи потрібен він зараз, на вашу думку?
– Я завжди підтримував ідею, щоб був чемпіонат U-21. Бо велика прірва між U-19 та Прем’єр-лігою. Хоча у Європі команди U-19 вважаються одними з найголовніших в клубній структурі, оскільки це трамплін від дитячого футболу до дорослого. Але багато хлопців губляться. Тобі не завжди 19 років, тим паче, якщо ти потрапляєш в ліміт з п’яти футболістів на випуск. Фактично, комусь може бути 20 років на кінець чемпіонату. І це може бути проблемою.

Але, коли клуби Прем’єр-ліги отримали дозвіл мати другі команди і заявляти їх у Другу лігу, то на мій погляд, для молодих хлопців було б краще, якби у Другій лізі були сильні та якісні команди із амбіціями та хорошими складами. А з іншого боку, як тренер, я розумію, що потрібна футболістам з УПЛ ігрова практика. І коли у тебе буде команда U-21, ти можеш делегувати до неї будь-якого футболіста. А коли у тебе друга команда у Другій лізі, то ти не всіх футболістів можеш відпустити туди, там є певне обмеження. Відтак, є свої плюси та мінуси. Але в цілому я «за».

Звичайно, це додаткові фінансові затрати, бо і тренерський штаб, і медичний штаб мають бути окремими. Стафф не може бути один на три команди. Це не маленькі фінансові витрати. Ти ж не будеш футболісту в 20-21 рік платити мінімальну зарплату, яку ти платиш футболісту U-19. Під першу команду хлопці хочуть умови і президенти мають враховувати, що це зовсім інші затрати.

Ще я чув, що команди U-19 при поверненні чемпіонату U-21, будуть необов'язковими для клубів УПЛ. Так було, коли я працював у Шахтарі U-19. Тоді грала навіть Скала U-19, хоча такої команди в УПЛ не було. Все лягає на плечі президентів клубів, адже це затратна історія. Ми маємо розуміти, що щоб розвивати дитячо-юнацький футбол, то ці команди мають бути. Хочеться, щоб в клубних структурах були команди усіх вікових категорій.

– Ви їдете до Кривого Рогу як головний тренер Оболоні, але у вашій ігровій кар’єрі був один сезон, коли ви грали за Кривбас (1997/1998). Чи є у вас у Кривому Розі місця, до яких хотілося б прийти та поностальгувати?
– Так, я грав у Кривому Розі один сезон. І у мене дуже хороші спогади від тієї команди. Це був класний колектив. Хоча й команда лише будувалася, наступного сезону після мене вони виграли бронзу та потрапили до єврокубків. Щодо ностальгії, немає такого, бо багато часу минуло. На той момент я не сильно десь бував у місті. Воно дуже велике. Та й в принципі, я вже бував після того у Кривому Розі, якісь місця відвідував, але зараз прямо такого гострого відчуття ностальгії у мене немає.