…тоді як чинні чемпіони, навпаки, виглядають не найкращим чином.

Своїми думками щодо одного з центральних матчів української першості в ексклюзивному інтерв’ю UEFA.com поділився 22-річний атакуючий півзахисник і «мотор» «Металіста» Денис Олійник. Колишній вихованець «Динамо» пройшов у столичному клубі всі рівні підготовки, однак не зумів закріпитися в «основі», тож у середині минулого сезону підписав контракт з харків’янами.

– Після низки не дуже виразних ігор «Металіст» нарешті прокинувся, здобувши дві перемоги поспіль із загальним рахунком 9:1. Що надихнуло команду на подвиги?

Денис – Ми, власне, і раніше намагалися все робити якнайкраще, працювали на тренуваннях і виконували настанови тренерів. Можливо, однією з причин сплеску стала критика на нашу адресу, якої останнім часом було забагато. Ми нарешті зібралися, покращилася реалізація моментів і, як наслідок, з’явився результат.

Окрім того, «Металіст» істотно додав у фізичному плані. Після зимової перерви ми важкувато входили у сезон, але поступово почали набирати оберти і зараз, гадаю, вийшли на непоганий рівень.

– У середу ви пропускали матч проти «Чорноморця» (5:1) через перебір жовтих карток. Цей перепочинок допоможе краще підготуватися до гри з «Динамо»?

– Дочекаємося неділі. Тоді й можна буде точно сказати, чи пішов мені на користь цей «вихідний».

– Мабуть, ви переглядали останні поєдинки за участі киян. Які зміни відбулися у грі команди у порівнянні з осінню минулого року?

– Дійсно, я дивився ігри з «Динамо» донецьким «Металургом» (1:1), «Закарпаттям» (0:1). Можливо, неправильно оцінювати дії суперників, перебуваючи за межами колективу і не знаючи, які процеси відбуваються в ньому. Але особисто мені здається, що восени команда виглядала краще. Після приходу Валерія Газзаєва впадали в око потужність та зіграність «Динамо». Зараз, як на мене, цього киянам бракує.

– На позаминулих вихідних «Металіст» поступився на виїзді «Шахтарю» (1:2). Нині гірники сильніші за вашого майбутнього опонента?

– Про це я зможу говорити лише після того, як ми зіграємо з «Динамо». Та все одно заочне порівняння буде суб’єктивним. Київ програв «Закарпаттю», але й гірники того ж дня вилетіли з Кубку України. У кожної команди бувають важкі періоди і невдалі матчі. Хто з цих двох клубів сильніший, буде вирішуватися у зустрічі між ними.

– Два останні двобої з киянами  – у вересні 2009-го ви програли. І в чемпіонаті (1:2), і в кубку (0:1)  – та ще вдома...

– Так, то були дуже прикрі поразки. Вважаю, на відміну від нашого опонента, ми тоді перебували не в найкращому стані. Та й Фортуна була явно на боці гостей. Ми створили чимало моментів, але за два поєдинки використали лише один. Сподіваюся, у неділю все буде інакше.

– Переважна кількість команд діє проти «Динамо» від оборони, іноді відверто притискаючись до власних воріт. Чи до снаги нинішньому «Металісту» вдатися до активних атакуючих дій на полі киян?

– Відсиджуватися у захисті в очікуванні помилки суперника ми не збираємося. Звісно, шукатимемо щастя попереду, хоча у будь-якому разі нам доведеться щільно опікати динамівців, перекривати зони, пресингувати. Ну а з тактичними нюансами, які «Металіст» використовуватиме у Києві, нас обов’язково ознайомить тренер.

– Чи варто очікувати, що на вас, як на флангового гравця, у цій грі випаде підвищене навантаження?

– У киян дуже мобільні крайки, які залюбки йдуть вперед. З одного боку, це змушуватиме мене більше відпрацьовувати ззаду, але з іншого  – у захисті господарів можуть з’явитися вільні зони, а з ними і наш шанс у контратаці.

– До другої сходинки, яку посідає «Динамо», «Металіст» відділяє лише шість очок. Вихід до Ліги чемпіонів є пріоритетним завданням «Металіста»?

– Якщо вже у команди є шанс зіграти у найпрестижнішому клубному турнірі, хіба не варто спробувати його використати? Ми розуміємо, якого значення у цьому сенсі набуває гра в Києві, і зробимо все, щоб повернутися до Харкова із максимальним результатом.

– Як вам  – колишньому футболісту «Динамо»  – виходити на поле стадіону Лобановського?

– Нормально. Пам’ятаю, коли вперше грав проти колишніх одноклубників, дуже нервував  – хотілося мати гідний вигляд. Однак в «Металісті» я вже майже півтора роки, і для мене не має великого значення, який саме суперник перебуває по той бік центральної лінії. На трибунах київського стадіону мене будуть підтримувати дружина, мати, родичі, проте на вряд чи я зосереджуватимусь на цьому. Буде гра, і буде мета, якої я будь-що намагатимусь досягти разом зі своєю командою.