Перед від’їздом до столиці захисник полтавчан відповів на питання turnir.com.ua.

– Григорію, зараз частенько можна почути розмови, нібито «Ворскла» здолала у фіналі «Шахтар», бо набагато більше хотіла перемогти. Погоджуєтеся? – Чому? У «Шахтаря» так само була напрочуд висока мотивація. Після тріумфу в Кубку УЕФА гірники гірники хотіли влаштувати собі подвійне свято. Ну а в нас справді було величезне бажання виграти. У такій команді як «Ворскла» подібний шанс може бути один раз в житті. Кожен з нас це розумів і не хотів втратити такого шансу. Думаю, десь на піввідсотка у нас була більша мотивація. Ми виграли. Це подія. Зараз можна почути міркування, що «Шахтар» нас недооцінив. Я в це не вірю.

– Ви трохи призіпсували свято у Донецьку. Вибачилися перед гравцями «Шахтаря»? – (Сміється). Та ні. Це футбол. «Шахтар» зіпсував свято Бремену, Києву та іншим містам. Ну а ми розчарували донеччан. Та я вважаю, що свято в Донецьку все одно вдалося. Кубок УЕФА – почесний трофей, якого деяким топовим клубам Європи не вдавалося завоювати. Звісно, наші взаємини з гравцями «Шахтаря» не погіршилися. Після матчу ми жваво поговорили з Чижовим, П’ятовим, Чигринським. Всі вони нас привітали.

– Після гри у роздягальні «Ворскли» Шампанське лилося рікою… – Ніхто з нас не взяв на себе відповідальність перед матчем занести Шампанське у роздягальню. Думаю, про Шампанське подбали наші адміністратори, які за десять хвилин до фінального свистка занесли напій в роздягальню. Шампанського вистачило усім: футболістам, тренерам, президентові та Почесному президентові клубу.

– Обливалися, як Міхаель Шумахер у старі добрі часи? – Ні, всі емоції залишилися на футбольному полі, а також під час церемонії нагородження. У роздягальні розлили Шампанське в одноразові стаканчики і відсвяткували тріумф.

– Взагалі, як ставитеся до спиртного? – Я спортсмен, порушувати режиму ніколи не буду. Можу дозволити випити стакан червоного вина. Ну і пива. Після гри воно корисне. Знаю, що в деяких німецьких клубах гравцям у роздягальню доставляють пиво, яке вони коштують одразу після гри.

– Коли востаннє пробували горілку? – Ой, давненько. Ще, мабуть, у підліткові роки. Понюхав корка – і вистачить. Навіть бажання не маю пити горілку.

– Ви багато жертвували в житті заради футбольної кар’єри? – Так, багато чим жертвував: вільним часом, відпусткою, зустріччю з друзями і родиною. Я після сьомого класу вступив у Львівське училище фізичної культури і відтоді навідуюся до рідної оселі у селі Залізці на Тернопільщині лише раз на рік. Ось після матчу з казахами хочу нарешті навідатися до рідної домівки бодай на три дні.