Історичний та рекордний сезон для футбольного клубу «Епіцентр» завершився. У сезоні-2024/25 команда виграла чемпіонат ПФЛ у Першій лізі, здобула 12 поспіль перемог та продемонструвала 16-матчеву безпрограшну серію. Попереду нова сторінка історії. Прес-служба ФК «Епіцентр» поспілкувалася з головним тренером Сергієм Нагорняком, щоб пригадати як важкі моменти сезону, що минув, так і приємні. Та трохи зазирнули у найближче майбутнє.

– Сергію Миколайовичу, в першу чергу, вкотре хочемо привітати керівництво, тренерів, футболістів, адміністративний штаб ФК «Епіцентр», вболівальників та прихильниць команди з історичним досягненням – золотими нагородами Першої ліги та виходом до Прем’єр-ліги. Але давайте повернемося на початок сезону, коли все розпочиналося. А початок був не таким вже й райдужним – Кубок України та поразка від «Скали 1911». Скажіть відверто, тоді були думки про те, що сезон-2024/25 навряд чи стане настільки успішним?
– Дякую за привітання. У свою чергу хочу подякувати нашим Збройним Силам України, завдяки яким у нас була можливість досягти такого результату. Вдячний акціонерам групи компаній «Епіцентр К», керівникам, тренерському штабу, персоналу, футболістам та вболівальниками. Це спільний успіх, ми разом стали творцями такої історії. А щодо першої гри в сезоні, то скажу відверто, що попри виліт із Кубку України я вірив у те, що наша команда в чемпіонаті фінішує, як мінімум, у четвірці. Було якесь відчуття, що ми нижче, ніж минулого сезону – не будемо. Чому? Найголовніше, ми зберегли свій склад. І підсилились такими футболістами, як Олег Білик, Євген Запорожець, згодом і Володимир Танчик до нас прийшов. Для нас це підсилення було важливим, оскільки ці гравці мали чималий досвід виступів в УПЛ. Тож у нас, якщо говорити про поразку від «Скали 1911», як то кажуть, перший млинець видався глевким. Хоча зізнаюся, керівництво клубу говорило про те, що давайте спробуємо вдало виступити у Кубку України.

– Але ж в сезоні-2023/24 років «Епіцентр» дійшов до 1/16 фіналу, що теж можна назвати вдалим виступом. Хотіли зазіхнути на більше, а не вийшло?
– Ми перед нинішнім сезоном згадували той Кубок. Команда тоді потрапила в маленьке піке… у нас видався дуже насичений графік і ми його, так би мовити, не витягнули. Утім, у сезоні 2024/2025 нам сказали спробувати виступити краще. Але… Ми програли. Утім, я не робив з цього трагедії. Пожурив тоді трохи хлопців, однак розумів, що тепер можемо сконцентруватися  виключно на чемпіонаті. Ви ж пам’ятаєте, як все починалося – невідомо було коли розпочнеться сезон, то перший тур перенесли, то Кубок. А коли ти не знаєш точної дати початку, від того страждає підготовка. І напевно перша гра нам показала, що без відповідного настрою та відповідальності, неможливо обіграти команду Другої ліги. І «Скала 1911» нам подарувала такий урок. 

– Тобто, можна так сказати, що та поразка пішла на користь?
– Абсолютно погоджуюся з цим. Якщо взяти цей футбольний рік, то ми програли лише два матчі – на Кубок «Скалі 1911» та в чемпіонаті «Агробізнесу». І ці дві поразки, повірте, нам пішли на користь.

– Але якщо порівнювати ці поразки, вони дещо різні, адже «Агробізнесу» «Епіцентр» тоді міг не програти, якби дотиснув у другому таймі. А от зі «Скалою 1911» була зовсім інша гра.
– Ну, зі «Скалою» взагалі було… Я завжди кажу футболістам, якщо ви не налаштовуєтесь до гри, під час матчу вже нічого змінити не можна. Завжди від них вимагаю налаштовуватися на будь якого суперника, до матчів потрібно себе готувати психологічно. Ми після кожного матчу теорію проводимо, розбираємо гру, вказуємо на помилки, на хороші моменти. А влітку минулого року оцей незрозумілий графік був, неясність коли ми стартуємо… Можливо десь це і вплинуло на гравців. Однак, це не виправдання. Але потім ми потрохи почали набирати – перемога в Тернополі, потім над «Хустом», нічия з «Металістом»… Поступово з’являлася як гра, так і результат. 

– Однак у жовтні 2024 року була серія з трьох поспіль нічиїх, дві з яких у Кам’янці-Подільському. Для когось, можливо, це непогана серія, але для «Епіцентру» вона не йшла в актив. Всі чекали на перемоги! Якесь є пояснення, що відбулося в жовтні?
– Десь не дотиснули суперника, не реалізували моменти, а десь… було насправді дуже важко. Згадайте матч у Чернівцях, коли ми вели в рахунку та мали чисельну перевагу, утім, віддати належне «Буковині», вона змогла зрівняти рахунок. Та головне, що далі ми виглядали впевненіше. Одразу вдома здолали «Минай» з рахунком 4:0, а потім на виїзді перемогли «Прикарпаття» та «Поділля». Єдине, що залишився гіркий присмак від гри в Хмельницькому, що пропустили на 93 хвилині. Але тоді такі погодні умови були, що грати було дуже складно та й поле важке. Головне, що виграли, як по грі, так і по результату.

– Під час зимової перерви, ви в різних інтерв’ю говорили, що, в принципі, як такого завдання вийти в Прем’єр-лігу перед командою не стоїть. Але зазначали, що керівництво клубу казало: «Спробуйте». Отож, на перерву пішли на першому місці, ситуація в турнірній таблиці була дуже заплутаною, адже всі 8 клубів претендували на підвищення в класі. Які думки тоді були у вас? Чи думали про те, що зможете ось цей фінал з 8 матчів пройти так блискавично?
– Ну, якщо скажу наче я знав про те, ми вісім ігор виграємо, це буде неправда.

– Та вам ніхто і не повірить!
– Дійсно, ніхто не повірить. Але наша команда, я та керівники ніде ніяких інтерв’ю не давали, в яких говорили б, що в нас завдання вийти в Прем’єр-ліги, як це робили деякі інші команди. Ми, відверто, про таке завдання говорили лише в маленькому колі. І це була моя ініціатива, я не хотів виносити наші плани у публічну площину, щоб не створювати зайвий тиск на хлопців.  Президент ФК «Епіцентр» Іван Андрійович Черноног сказав гравцям: «Хлопці, в нас завдання – Прем’єр-ліга». І ми сіли всі разом, поговорили та домовилися, що докладемо кожен максимум зусиль, щоб виконати завдання. Але не афішуємо його. І кожного дня працювали над тим, щоб досягти мети.

– А як ви вважаєте, могла бути якась недооцінка суперників у групі «Чемпіонська» по відношенню до «Епіцентру»? Адже в складі нашої команди немає якихось відомих зірок, бюджет не найбільший, та й багато фахівців називали головними фаворитами «Металіст 1925» та «Буковину». Відчували якусь недооцінку чи не звертали ні на кого уваги?
– Та я відверто не звертав увагу на чиїсь розмови. Якщо взяти ігри з «Буковиною», то ми вдома впевнено обіграли цю команду 2:0. Навіть шансу супернику на нічию не дали. Ну, а на виїзді 1:1… наша гра нам тоді не вдавалася. Із «Металістом 1925» у першому матчі, як я вже неодноразово говорив, ключовим став момент, коли Олег Білик «витягнув» пенальті. Він нас повернув у гру і ми перевернули все з ніг на голову. Звісно, в якихось аспектах «Металіст 1925» був кращим, але ми заслужено перемогли в тому матчі. Ну, а вже другий матч із харків’янами – на виїзді, тоді наші хлопці просто переграли суперника. 

– Але, схоже, мало хто з експертів вірив у подібне.
– У кожного своє бачення та думка і я не збирався їх переконувати словами. Наша справа – вийти на футбольне поле і там довести все. Відверто кажучи, я рідко щось читаю і слухаю, хто там що про нас сказав чи каже. Це футболісти все дивляться. Але я завжди їх налаштовую на те, що нам потрібно виконати завдання, нам потрібно робити ось так чи так, ми йдемо своїм шляхом. Радий, що достукався до футболістів.

– Коли команда достроково здобула путівку до Прем’єр-ліги, хто першим привітав вас?
– По суті, першими були моя дружина та син, які прийшли на матч у Києві проти ФК ЮКСА. Потім вже керівництво клубу, які також були на матчі та після гри завітали до нашої роздягальні. Та найпершими все таки були наші хлопці. Ми один одного привітали ще на полі після фінального свистка. Знаєте, ми зрозуміли, що зробили щось хороше, але тоді ще, напевно, не до кінця усвідомлювали те, що сталося.

– Відчували у тій грі певний психологічний тиск через те, що стоїте за крок до виконання завдання?
– У мене наприкінці матчу вже нерви не витримували. Останні хвилин п’ять були дуже важкими, ЮКСА тиснула, кутові, флангові навіси… Не було сил на це дивитися. І, коли м’яч летів у бік наших воріт, я просто заплющував очі. Розуміти те, що залишилося п’ять хвилин до того, як твоя команда достроково виконає завдання, психологічно складно. Звісно, було розуміння перед грою, що будуть ще три тури, але потрібно виграти в ЮКСА, а далі можна грати в своє задоволення. Та дуже хотілося виграти в Києві, що потім не грати під тиском.

– То ж далі стало легше?
– Все відносно. Тиск все одно був і на мене, і на футболістів. Бо ж почали говорити, що «Епіцентр» вже вийшов в УПЛ, їм нічого не потрібно. І прикро, що мало хто казав про те, якою працею нам далися ці перемоги. Я вдячний хлопцям, що вони пройшли цей шлях із піднятою головою.

– Попри різні заяви та коментарі, команда продовжила грати у свій футбол, демонструючи атакуючу гру та результат. Попереду був матч із СК «Полтава». І знову, напевно, було хвилювання, адже у цій грі вирішувалося дострокове чемпіонство…
– Звісно, вся команда розуміла, що потрібно «сьогодні» зіграти справжній чемпіонський матч. Тим паче, що грали при наших вболівальниках. Зібралися, вийшли та перемогли.

– Наскільки кам’янець-подільські вболівальники допомагали команді? Кожного матчу трибуни стадіону збирали майже максимально дозволену кількість глядачів. Трибуни гнали команду вперед?
– Ще й як! І за це ми всі дуже вдячні. Протягом усього сезону стадіон був максимально заповнений, ми мали неймовірну підтримку. Це дуже стимулює, адже ми граємо саме для вболівальників. Навіть команди, які приїжджали до нас, казали, що в нас відчувається справжня футбольна атмосфера. На нас ходили, вболівали, підтримували. Це дуже приємно.

– Зараз у команди відпустка. Є трохи часу на аналіз та роздуми про майбутнє. Чи вже визначилися з тренувальними зборами? У першу чергу цікавить, коли команда збереться і в якому складі?
– Плануємо зібратися 20-21 червня на нашій базі в Дунаївцях. Там і будемо проводити збори. Домашні спаринги гратимемо в Кам’янці-Подільському, але про їхню кількість та суперників повідомимо пізніше. Стосовно змін у складі, то поки ми до кінця все не вирішили. Як я казав раніше, відсотків 70 футболістів продовжать виступати за «Епіцентр». У нас достатньо молоді хлопці, які амбітні та заслужили грати в Прем’єр-лізі й це їхня мрія. Своєю працею вони довели, що гідні виступати в УПЛ. Але поки не розуміють, яка це відповідальність. Звісно, потрібне підсилення, і воно буде. Нам по багатьом напрямкам треба підсилитися – і в організаційній структурі, і в комплектації. Та давайте відверто – нині українські футболісти «на вагу золота». Ми пішли шляхом, що взяли молодих хлопців, і хтось за 2, а хтось за 3 роки дійшов до Прем’єр-ліги. І зараз хлопці, яким по 23-25 років, у такому віці, в якому мають грати саме в УПЛ.

– Але ж це хлопці, яких розкрили саме тренерський штаб – Сергій Нагорняк та Олег Надуда.
– В першу чергу, футболісти розкрилися завдяки своїй роботі. Ми лише їх направляли. Я завжди їм щось пояснюю, роблю такі невеликі лекції на різні теми, розмовляємо як товариші, даю поради. Можливо, це теж спрацювало.

– Чи вже поставлене якесь завдання на наступний чемпіонат, який буде дебютним для «Епіцентру» в Прем’єр-лізі?
– Давайте я поки не буду казати, що наступного сезону ми здобудемо путівку до єврокубків? У нас, звісно, є завдання, але не таке. Нам потрібно закріпитися в Прем’єр-лізі. Ось над цим і працюватимемо. 

– Тобто, «Епіцентр» дотримуватиметься своєї стратегії – не все відразу, а поступово?
– Саме так і є.