– Нещодавно «Динамо» завершило зимові збори і стартувало в чемпіонаті. Тяжко даються навантаження в Києві?

– Коли грав у загребському «Динамо», то на зборах не так багато тренувань було. Між тренуваннями був відпочинок. У Києві усе не так. 14 днів зборів і по два тренування на день. Важкувато. Але ми знали, що так буде. Добре підготувалися до сезону.

– Відрізняються тренування у Сьоміна й у Газзаєва?

– Є відмінності. Коли при Сьоміні був Пінколіні (тренер з фізпідготовки. прим), з ним багато бігали на тренуваннях.

– Часто спілкуєшся зі своїм співвітчизником Даріо Срною з «Шахтаря»?

– Так, ми ж друзі і знаємо один одного вже тривалий час. Граємо за збірну Хорватії. Даріо дуже гарний мій друг, і щодня ми з ним на зв`язку.  Можу сказати, що Даріо дуже гарний гравець і людина добра.

– Зумів би заграти Срна в «Динамо»?

– Я думаю, що ні.

– Чому?

 – Він любить «Шахтар», він капітан команди.

– Ви знайомі ще з часів, коли обидва грали у Хорватії?

 – Так, ми познайомилися у Хорватії. Він грав за «Хайдук» (Спліт), а я у «Динамо» (Загреб).

– Даріо говорив, що в «Динамо» буде важко тобі грати, а ти сміявся...

– Так, він сказав, що буде важко, що «Динамо» та «Шахтар» прагнуть щороку виграти чемпіонат України. Я прийшов і ми ж першого року виграли чемпіонат. У «Динамо» дуже гарна команда, дуже гарний тренер, і я думаю, що ми знову виграємо чемпіонат України й будемо грати в Лізі Чемпіонів.

– Незабаром у нас свято – 8 березня. У Хорватії святкуєте?

– Так, у нас у Хорватії також є це свято.

– Скажи, а велика різниця між хорватами й сербами?

– Ну ви ж знаєте, щоб там були важкі моменти в історії. Зараз відносини трохи кращі, і я думаю, що все буде добре в майбутньому.

– Хорвати й серби – один народ?

– Ні, два різні.

– Нінкович говорив, що хорвати й серби – один народ...

– Я не знаю, що мій гарний друг Ніно говорив... Ми добре ставимося до Сербії, але це два різні народи.

– Тобі важливо, що про тебе пишуть у ЗМІ?

– Не зовсім. Я переважно читаю лише спортивні новини. У мене ніколи не було інцидентів в житті. Про мене поки ще щось погане не писали.

– Срна каже, що йому важко спілкуватися з хорватською пресою.. Там усі на нього нападають, а в Україні преса лояльніше.

– Так, це правильно. Там дуже багато уболівальників загребського «Динамо» серед ЗМІ, у київського клубу немає такої кількості шанувальників у пресі.

– Ти відчував, що на тебе тисне хорватська преса?

– У Хорватії так, а в Києві не особливо.

– Кого вважаєш найвеличнішим хорватським футболістом усіх часів?

– Я думаю, що це Давор Шукер і Звонімір Бобан.

– Ти про київське «Динамо» багато чув поки не одяг біло-синю футболку?

– Я дивився матчі у Лізі чемпіонів. Знаю як грали Шевченко і Ребров, коли були молодими. Лобановський був тренер, я знаю усі успіхи «Динамо», і що команда грала у півфіналі Ліги Чемпіонів.

– Ти можеш сказати, чим відрізняється футбол в Україні й Хорватії?

– В Україні зараз грають майстерні гравці, місцеві гранди – це «Динамо», «Шахтар», «Металіст» і «Дніпро». У Хорватії, так це дві команди – «Динамо» (Загреб) і «Хайдук» (Спліт). До того ж в Україні кращі стадіони, у тому ж Дніпропетровську, Харкові, новий стадіон і в Донецьку.

Та й гроші в Україні у футболі крутяться великі. У Хорватії немає багато грошей, проблеми з командами.

– А сам футбол якось відрізняється?

– Футбол технічніший у нас. Утім не такий швидкий й жорсткий. У вас в командах зібрані найкращі гравці, а в нас, це лише стосується двох команд.

– Якби збірна Хорватії вийшла із другого місця у відборі до ЧС-2010, ви б обіграли Грецію?

– Я думаю, що так. 100%

– Чому ж з Україною таке трапилося?

– Я не знаю. Це Україна так погано відіграла з Грецією. Я не розумію, що сталося з Україною у домашній грі. У вас було 2-3 гарних моменти, але не забили, а Греція мала один момент і забила. Я думаю, що Греції просто більше пощастило.

– У Донецьку був не повний стадіон глядачів у грі з Грецією. У Хорватії таке могло статися, коли грає національна команда вирішальний матч?

– Ні, і ще раз ні. За останні 15 років у Загребі на матчі кваліфікацій до чемпіонату Європи чи світу стадіон був заповнений, приходили 35-40 тис. уболівальників. Я думаю, що якби збірна України грала у Києві з Грецією, то вона б пройшла на ЧС-2010.

– Хорватів можна назвати великими патріотами?

– Я думаю, що так.

– А гімн Хорватії знаєш?

– Так. Перші рядки такі: Лепа наша домовино.. Ой, юначка земльо мила.

– Тримаєшся руку на серці, коли грає гімн?

– Так, у Хорватії це обов'язково для усіх футболістів.

– Повернемося до менш приємного. Випадок з Кучером. Що сталося?

– Він перший замахнувся руками, вдарив... Потім я вдарив його у спину, він упав... Суддя показав червону картку мені.

– Із Срною обговорював цей епізод?

– Так... Він сміявся після гри.

– Ти потім пройшов повз Газзаєва й був дуже розлючений.

– Ні, я Газзаєву показав, що суддя не бачив, що трапилося. Він же не помітив, що спочатку був удар від Кучера. У мене ніколи в житті не було подібного. Це моя перша червона картка у футбольній кар`єрі.

– Не розмовляв з Кучером?

– Він до мене підійшов у Києві, коли ми виграли 3:0. Так уже все нормально.