Микола ІЩЕНКО:

– Вийшов бойовий матч. Обидві команди бажали виграти. В першому таймі було багато боротьби. В «Олександрії» та у нас було по пару можливостей забити. А після перерви грали у футбол, який подобається вболівальникам – багато небезпечних моментів. Почали матч ми не погано, чудово контролювали м’яч, а потім з середини тайму, мабуть, трохи втомилися і «Олександрія» переломила хід поєдинку.

– В цьому матчі Вас чимось здивувала олександрійська команда?

– Ми знали, що команда «Олександрія» добре фізично готова, є високі гравці, в єдиноборствах виграють боротьбу. Ми готувалися до силової боротьби.

– На Вашу думку, що вдалося Вашій команді в звітному матчі, а що – ні?

– У нас багато чого вийшло, адже ми виграли. Та все ж ми пропустили пару швидких атак олександрійців. Якщо виграли, то більше в нас вийшло, ніж не вийшло.

– В першому таймі матчі у штрафній площадці Вашої команди впав нападник «Олександрії» Тарас Кабанов. Чи мав право в тому епізоді арбітр призначати пенальті?

– Не знаю. Потрібно дивитися відео повтор. Так мені сказати складно.

– Кінець матчу приніс перемогу Вашій команді. Посміхнулася Футбольна Фортуна?

– Нам мало колись все ж пощастити, тому що ми 3-4 матчі граємо: там пенальті не забили, там захисник із пустих воріт м’яч вибив. Вже, нарешті нам пощастило. Забили на 93-й хвилині.

– До цього господарі мали вихід трьох гравців на одного захисника Вашої команди. Теж пощастило?

– Так, був досить небезпечний епізод.

– Відбулася тренерська відставка Валерія Яремченка. Тренують команду його помічники. Можливо команду очолить новий тренер. Це змушує грати футболістів на максимумі можливостей, щоб краще себе показати?

– Всі розуміють, що складне положення команди. Вона внизу турнірної таблиці. Тренер тренером, гра за футболістами. Всі розуміють, що треба виходити і грати.

– Футбол у виконанні команд української еліти для маленького міста Олександрія – свято. Згодні?

– Так. Грати в Прем’єр-Лізі України, такий стадіон, інфраструктура – є щастям для жителів цього міста.

Дмитро НЕВМИВАКА: – Ми добре розуміли, що це матч за шість очок; сусіди по турнірній таблиці, два аутсайдери. Ми до Олександрії їхали, налаштовуючись на перемогу. грали, билися до кінця матчу і удача нам посміхнулася.

– Чи складно було увійти в гру, виходячи на заміну?

– На початку другого тайму я почав розминатися. Потім тримався в тонусі. Тренер покликав мене і сказав, що потрібно виходити, адже травмувався Сергій Яворський. Хто з перших хвилин грав, тим по легше було, вони вже увійшли в ритм гри, відчули її. Але в тім все нормально.

– В першому таймі ваша команду домінувала, а після перерви гра вирівнялася. На Вашу думку, чому так сталося?

– Обидві команди бажали якнайкраще зіграти. Нічия в цій грі нікого не влаштовувала. І «Олександрія» хотіла виграти, і ми. Тому наприкінці матчу, як говориться, пішла відкрита гра.

– Ви вихованець запорізького футболу. Чимало років провели в «Металурзі». Чи слідкуєте зараз за виступами рідної команди?

– Так, звісно. На жаль, ще в цьому році мені не вдалося побувати на домашньому матчі запорожців. Дуже хочеться подивитися, з хлопцями поспілкуватися. Весь час слідкую за виступами «Металурга» в Інтернеті. Я весь час тримаю, як то говориться, руку на пульсі подій. Бажаю запорізькій команді скорішого повернення до Прем’єр-Ліги України.

– Дякую за спілкування! Бажаю успіхів у подальших матчах! – Дякую!