Разом з ним це робить і його тренерський штаб - Вадим Чернишенко, Сергій Мізін, Ігор Лучкевич, а також лікар команди Олег Темник.

Якщо вести мову про період роботи Шарана у «Минаї», то його можна розділити на два умовних відрізки. Перший складався з насиченої і водночас напруженої роботи у сезоні-2022/23, коли його підопічні проявили неабиякий характер і ближче до завершення чемпіонату зуміли здійснити сходження із нижньої частини турнірної таблиці нагору. У підсумку закарпатська команда посіла 8-е місце, що для молодого колективу можна вважати успіхом. Такої ж думки дотримувалось і керівництво клубу, яке дивилось у новий сезон із новими надіями. Однак шлях скромного за фінансовими можливостями колективу не був вистелений трояндами. З певних причин «Минаю» не вдалося вдало стартувати – і невдачі стали дошкуляти від тура до тура. Володимир Шаран сподівався, що рано чи пізно команду, що називається, прорве. Однак цього не сталося, що й призвело до відставки.

– Рішення про припинення співпраці було ініціативою клубу чи вашою?
– Спільним. Думки про це як у керівництва клубу, так і в мене, виникли після домашнього поєдинку з «Оболонню», у якому ми програли 0:1. Результату на той час не було і ми надіялись на гру з «пивоварами», думаючи, що можемо їх обіграти. Тож у нашому тренерському штабі, у якого є достатній рівень досвіду, все прекрасно розуміли. Були думки на рахунок припинення співробітництва і у керівництва.

– З якими відчуттями залишаєте «Минай»?
– (Без роздумів і коливань). Тільки з хорошими! У «Минаї», на мою думку, попрацювали дуже добре. Пригадується, незадовго до війни, про яку ніхто навіть збагнути не міг, мене тричі запрошував спортивний директор Сергій Білан. Йому я, як і весь наш тренерський штаб, можемо щиро подякувати за роботу. Він відповідав за організацію нашої діяльності у «Минаї», а от питаннями фінансового забезпечення команди займалась інша людина. У минулому сезоні, коли ми посіли восьме місце, враховуючи можливості нашої команди, все було на високому рівні. Перед війною, у період зимового антракту у сезоні-2021/22 нам вдалося зібрати досить непоганий колектив, та й фінансові умови на той час були цілком спроможними для того, щоб залишитись у Прем’єр-лізі. Та на превеликий жаль, початок війни зібгав усі наші плани. Ми не змогли стартувати у весняній частині того чемпіонату, що зсунуло початок нашої співпраці з «Минаєм». Потім було багато різних думок, а тим часом «Десна» та «Маріуполь» тимчасово припинили свої виступи у Прем’єр-лізі. Тож незважаючи на позицію у таблиці, «Минаю» надали шанс продовжити грати в еліті. Саме той період часу, повторюся, був продуктивним. Ми зібрали невідомих широкому загалу гравців, проте демонстрували пристойний футбол і досягали результату.

– В чому бачите причини невдач команди – у відсутності належної зіграності, психологічному тиску чи може у фінансовому факторі?
– Тут, мабуть, все у комплексі. У міжсезонні я говорив, що потрібно збільшити бюджет – і президент клубу це зробив. Однак ті клуби, які увійшли у Прем’єр-лігу, були іншого гатунку – як по гравцям, так і за бюджетом та інфраструктурі. І я прекрасно розумів, що у нас єдиний шанс – це перехідні матчі. Більше того – був впевнений у цьому десь на відсотків сімдесят. Та попри це все ж надіялись, що другий сезон поспіль зможемо виступити вдало. Однак, на превеликий жаль, і ми, тренери, і люди, які займалися трансферами, трішки недопрацювали. Не можу сказати, що нам вдалося підсилити команду. Влітку з «Минаю» пішли гравці, які були не гіршими за тих, кого ми на їхні місця взяли. Це, звичайно, провина головного тренера та відповідальних за трансферні справи осіб. Що стосується підготовки, то у нас було все на хорошому рівні. У плані фінансування нічого поганого не можу сказати, адже нам гроші виплачували. Зрозуміло, що деколи виникали невеличкі затримки, однак зважаючи на непростий час, вони не були чимось надособливим. Ми все розуміли, і це аж ніяк не є основною причиною перебування «Минаю» на шістнадцятій сходинці без жодної перемоги. Щодо мікроклімату у колективі, то він був цілком нормальним. Звичайно, деколи бувало, що я, як тренер, не витримував і це підвищувало градус у роздягальні. Але так завжди трапляється, коли тисне психологічний тягар. Однак скажу відверто: ніяких конфліктів, які буцімто стали причиною відсутності результату, у «Минаї» не було. Команда у нас підібралась хороша, і я дуже вдячний нашим хлопцям, що вони ретельно працювали і віддавались у кожному матчі.

– А що скажете про суддівство?
– Хто і що б не казав, але це один із важливих факторів, який накладає відбиток на результати. Всі прекрасно бачили, що були помилки з боку арбітрів. Ми могли б набрати більше очок, це однозначно. І тоді ми з вами цю розмову не вели б. Але сталося те, що сталося. Це життя. Втім, як би там не було, а вини з себе я не знімаю. Хоча зізнаюсь чесно: мені ще хотілося працювати у «Минаї» і при цьому бачити у складі більш кваліфікованих футболістів, здатних вирішувати значно серйозніші завдання, ніж боротьба за збереження прописки у Прем’єр-лізі.

– Що сказали підопічним перед розставанням? Як вони відреагували?
– Я тільки привітався з ними, адже вчора ще не підписував ніяких паперів. А сьогодні з керівництвом клубу все це вирішили і оформили, тож з футболістами поки не зустрічався. Хлопцям велика подяка і «респект» за їхню роботу. За те, що вони хотіли і старалися. Однак їм було психологічно дуже важко, і я це бачив. У них, мабуть, не було тієї мотивації, яка б дозволяла досягати позитивних результатів. Та ми над цим працювали, і я не можу сказати, що у нас всі матчі були провальними. Їх було лише п’ять. В усіх інших підопічні намагалися зробити все можливе для успіху.

– Які саме поєдинки відносите до категорії провальних?
– Це домашні ігри з ЛНЗ, «Шахтарем» та перший тайм з «Вересом», другий тайм виїзного поєдинку із «Чорноморцем» (якщо у першому ситуація змінилася б, то був би інший результат, а так мали місце суддівські помилки), а також перший тайм з «Колосом» у Ковалівці (хоча ми виглядали непогано, але все вирішили два «стандарти»). Ось у цих п’яти поєдинках я був незадоволений діями нашої команди.

– Чи є гравці, які йшли у «Минай» «під Шарана»?
– Є. Це гравці, яких дійсно вважаю перспективними і на яких клуб може заробити кошти. Може й невеликі, але все ж... Передусім, це Горобчак, Твердохліб, на якого перед чемпіонатом був попит. Однак вирішили поки що цього гравця не продавати. А ще Кораблін, котрий може прогресувати і зростати у майстерності. До цього списку відніс би й досвідчених Нємчанінова та Бандуру. Зрозуміло, що на ньому грошей не заробиш, але слід віддати йому належне за допомогу. Він справжній капітан команди. Всі вони хотіли працювати зі мною. Інші ж гравці приїжджали на оглядини і залишились в команді. Вкотре доводиться констатувати, що влітку потрібно було по-іншому працювати на трансферному ринку, а я понадіявся на новачків, сподіваючись на те, що результати «Миная» будуть кращими.

– Що, на ваш погляд, потрібно команді, щоб поліпшити показники і видертися із підвалу таблиці?
– Це вже питання до нового головного тренера.

– Вже міркували над тим, чим займатиметеся у найближчі дні?
– Найближчим часом ми з моїми помічниками будемо в Ужгороді. Потрібно збирати речі, пакувати валізи і збиратися їхати додому. Не можу сказати, що їхатимемо з високо піднятою головою. Але й опускати очі теж не будемо, адже є відчуття реалізованості за минулий сезон. Ним ми дуже задоволені. А ті проблеми, які були у цьому сезоні – то вже інша історія. Хоча зрозуміло, хотілося б більшого. Втім, жалкувати не доводиться, бо вдалося попрацювати у хорошому місті, у клубі УПЛ. Тож хочу побажати «Минаю» лише перемог.

– Як гадаєте, скільки максимально має тривати тайм-аут у кар’єрі тренера?
– Якщо буде гарне запрошення, яке передбачає амбітні задачі, то потрібно йти і працювати. Незалежно від ліги. Головне, щоб у клубу, який запрошує, була інфраструктура, яка б влаштовувала тренерський штаб. Працювати треба. Чоловіки мають це робити, щоб досягати певних успіхів на будь-якій ниві. Тому що сидіти вдома – це не для нас.

– Якщо раптом вам надійде пропозиція від команди другої ліги, яка ставитиме завдання підвищитись у ранзі, то чи дасте згоду?
– Зараз важко зрівняти команду УПЛ з командою другої ліги. Хоча знаю, що у деяких друголігових колективів є інфраструктура і фінанси не гірші, чим у представника Прем’єр-ліги. Тож якщо припустити, що таке запрошення отримаю, то для мене найголовнішим критерієм будуть правильна організація футбольної діяльності та бажання досягти максимальних результатів з подальшим підвищенням у класі. Якщо цього не буде, то буде дуже важко.