– Пане Гамула, як довго тривали переговори з керівництвом ужгородського клубу?

– Наші перемовини тривали близько місяця. Коли мені запропонували співпрацю, я двічі приїжджав в Україну, щоб побачити вживу матчі «Закарпаття». Недавно побував у Києві на зустрічі з паном Шуфричом. Ми обговорили всі нюанси і після цього я погодився. Ми домовилися: на перший рік треба закріпитися у прем’єр-лізі, а наступного року можна буде думати про вищі амбіції.

– Ви підписали контракт за системою 1 плюс 1. Це значить, що якщо збережете путівку в еліті, то зостанитеся в Ужгороді ще на рік?

– Так, це правда. Головне, щоб ми лишилися в елітному ешелоні.

– Що вам, взагалі, відомо про «Закарпаття»?

– Я ще не був в Ужгороді і не ознайомлений з інфраструктурою клубу. Зате спілкувався з усіма функціонерами команди, тренером, а також з Чижевським. Мені приємно, що мої помічники горять бажанням працювати. Я так само хочу плідно працювати, щоб не осоромитися в Україні.

– Ваші попередники нарікали на неналежну інфраструктуру «Закарпаття». Вас це не лякає?

– Ні, зовсім ні. Я звик працювати у клубах, яких заможними не назвеш. Зокрема, в російському «Чорноморці» я спіткнувся з фінансовими бідами. Пізніше в латиському чемпіонаті я застав кризу, хлопці взагалі не отримували зарплати. Зараз мало команд, де є все. А там де є все, нема що будувати. А тут всім нам разом треба на труднощах створювати боєздатний колектив і робити результат.

– Ваш по передник Михайло Іваниця стверджує, що треба підсилювати склад на кожну позицію…

– Він має рацію. Тепер спільно працюватимемо на трансферному ринку.

– Тільки українському чи також російському?

– В основному – на українському. За моїм задумом, нас підсилять також двоє російських виконавців. Це тільки задумки.

– Ви зараз в Росії. Де саме і чим займаєтеся?

– Я побував у Москві, де вирішував питання з PRO-ліцензією. Зараз повертаюся до Новоросійська, де й проживаю, хоч все моє коріння – українське.

– Щойно вас призначили на нову посаду, як в Україні почали потирати руками, мовляв у тренерському цеху з’явиться весела й одіозна людина, якої в нас немає з часів Віталія Кварцяного…

– Я справді емоційна людина, люблю пожартувати, але водночас я серйозний і дисциплінований і вимагатиму цього від підопічних. Якщо й жартуватиму на камеру, то по справі.

– Ви тренер-демократ чи диктатор?

– Я і демократ, і диктатор. Дисципліна в мене на першому місці. Працюю за правилом: «Довіряй, але перевіряй».