АВЕЛАР:

– За чим бразильським найбільше сумуватимеш тут, в Україні?

– Кожен гравець, який їде грати за кордон, розуміє, що в його житті настають великі зміни і чимось доводиться жертвувати. Я, насамперед, сумуватиму за рідною землею і своїми батьками. Бракуватиме мені і моїх друзів. Колись я повернуся додому відомим та забезпеченим – принаймні, сподіваюся на це. Але зараз я буду думати виключно про те, щоб повністю реалізувати свій потенціал.

– Усі бразильці обожнюють свою національну страву – фейжоаду. За нею не сумуватимеш?

– Я дуже-дуже переживав за харчування – а раптом тут готують не так і не такі продукти. Але я швидко заспокоївся – у Львові все смачно. А щодо фейжоади – не проблема. Я зараз лечу в Бразилію за речима та іншим необхідним, тож неодмінно наберу з собою побільше нашої місцевої квасолі – основного компоненту страви.

– У Бразилії всі діти мріють стати професійними футболістами чи хтось таки навіть старанно у школі вчиться?

– Коли народжується дитина – їй відразу ж дарують щось, пов’язане з футболом. Як правило, це м’яч. І цей подарунок прив’язує дитину до футболу на все подальше життя. Питання навчання – це питання майбутнього. Коли дитина починає ходити до школи, то вона ще не вміє читати, але вже вміє копати м’яча. Ось тут і робиться вибір – що ж у неї краще виходить. Якщо забивати голи вдається краще, ніж читати чи писати – батьки вже розраховують, що дитина поїде за кордон, в Європу. У місце, де можна стати відомим і заробити грошей.

– Де на полі тобі найзручніше грати?

– Оскільки я шульга, мені найкраще грати зліва. Будь-яка флангова позиція прийнятна. Але мене постійно тягне в центр поля, на місце плеймейкера. Я страшенно люблю обігрувати суперників і забивати голи.

– В останньому домашньому матчі ніхто з «Карпат» не зміг забити.

– У суперника був значно більший стимул виграти – і їм це вдалося. Не думаю, що грати проти «Кривбаса» є у чомусь показовою. «Карпатам», швидше за все, просто не пощастило – вони на голову вищі за свого суперника. Я ж бачив, як вони грали проти «Динамо». Прикре непорозуміння, не більше. Але у цій грі мені найбільше сподобалися трибуни на стадіоні. Якщо чесно, я не чекав такої підтримки. Оці банери, плакати, крики, пісні на мене справили дуже сильне враження. Я скажу, що львівські фанати не далеко втекли від бразильської торсиди.

– З кимось, окрім Батісти, вже познайомився?

– З Алексом Ґурулі. Мені дуже сподобалося, як він літав у матчі проти «Кривбаса». Інколи складалося враження, що він не один – бо щойно був зліва, а вже біжить справа. У нього хороша техніка. Ще знаю Худоб’яка – він дуже багато працює на команду. А ще встиг познайомитися з Самсоном. Як на мене, то це опорник дуже високого рівня – просто супер.

– А як щодо тренера? Говорив з Кононовим?

– Звичайно. У нас відбулася дуже довга розмова. Про що говорили? Про футбол. Де я грав, на яких місцях, що думаю про цю чи іншу позицію тощо. Можу сказати, що тренер – дуже розумна людина, з ним приємно говорити.

Довідка

Д. Авелар (Даніло Фернандо Авелар)

Народився 9 червня 1989 року. Зріст 185 см.

Позиція: лівий/центральний півзахисник.

Попередні клуби: «Паранавай», «Джоінвіль», «Парана», «Ріо Клару» (усі – Бразилія).

НЕНУ:

– Скільки себе пам’ятаю – жив футболом. Народився у маленькому містечку, потім переїхав у Сідерополіс. Там я грав в залі, потім перейшов у великий футбол. Мене забрали в юнацьку команду міста; так потроху я переходив у клуби вищої ліги. В принципі, моя історія подібна на історії інших бразильських гравців. 

– Що означає твоє прізвисько Нену?

– Якоїсь особливої причини не було. У дворі мене прозвали Нену, бо Дженісон (моє справжнє ім’я) було важко і довго вимовляти. Це прізвисько закріпилося за мною. А щодо якогось смислу – то воно нічого не означає.

– На якій позиції тобі найзручніше грати?

– Я латераль. Комфортно почуваюся на правому фланзі оборони. Моє завдання на полі – стежити за небезпечними гравцями суперника, починати атаки своєї команди. Взагалі, я дуже люблю атакувати по флангу. За потреби, без проблем вийду на позиції флангового форварда.

– Чому бразильців, і тебе зокрема, так манить Європа?

– Рік тому я був у грецькому клубі АЕК. Але через паперові проблеми пробув там усього місяць, після чого повернувся додому. Усі бразильці хочуть грати в Європі. Це і можливість себе реалізувати, і трохи більше заробити, ніж вдома. Я поговорив з тренерами – вони вважають, що я зміг би закріпитися в європейському футболі. Чому б не спробувати?

– У «Карпатах» тобі буде легше адаптуватися…

– …Так, тут є Батіста. Я його не знав. Відомо мені лише про знаменитих бразильців у провідних європейських чемпіонатах. Тому я приємно здивувався, коли дізнався, що тут уже грає бразилець.

– Факт виходу «Карпат» в єврокубки зіграв вирішальну роль у твоєму переході?

– Звичайно. Я вважаю, що мені дуже пощастило потрапити в сильну команду, яка веде боротьбу не за виживання, а за єврокубки. Сподіваюся, «Карпати» й надалі будуть прогресувати. А я – разом з ними.

– Ти був глядачем на останніх матчах «Карпат». Тебе здивувала поразка від «Кривбаса»?

– Справді, якось дивно. Спершу я бачу, як «Карпати» повністю переграють «Динамо», а потім поступаються команді, яка займає останнє місце. Думаю, львів’яни просто заспокоїлися – турнірного значення цей матч не мав. Але все одно було дуже прикро так поступатися. Гравці мали б серйозніше ставитися до матчів на власному стадіоні. Особливо, коли грати доводиться з аутсайдерами. Коли над тобою висить загроза вильоту у першу лігу, з’являються додаткові сили. Хоча, попри поразку, можу сказати, що «Карпати» грали досить непогано, цілий матч атакували. Інколи цього буває замало, щоб перемогти – так і сталося. Прикро, але в футболі буває всяке.

– Хоч ти і не мав достатньо часу, аби познайомитися з командою, скажи, хто, на твій погляд, є найсильнішими гравцями, лідерами?

– Справді, багато часу для знайомства у мене ще було. Я, на жаль, не запам’ятав прізвищ гравців – можу тільки сказати, що лідерів в команді є достатньо.

– Які у тебе сильні сторони і над чим ще треба попрацювати?

– Може це трошки нескромно, але вважаю, що мені вдаються довгі передачі, дриблінг, сильний удар і швидкість – як на мене, то це основний козир. Принаймні, так було в Бразилії. Як буде в Україні – побачимо. А щодо мінусів – це влиття в колектив. Треба звикнути до команди, щоб з півслова розуміти партнера. На це потрібен час.

Довідка

Нену (Дженісон Пьячентіні де Куадра)

Народився 14 жовтня 1988 року. Зріст – 180 см.

Позиція: крайній захисник/півзахисник.

Попередні клуби: «Кріціума» (Бразилія), «Амеріка» (Мінас-Жерайс, Бразилія), АЕК (Греція), «Ріо Клару» (Бразилія).