Мабуть, сезон 2000/01, а точніше його кінцеву частину, можна занести до числа найбільш непередбачуваних і драматичних епізодів в історії українського футболу. Доля чемпіонського титулу вирішувалася в завершальному турі, а кияни зуміли змінити срібні медалі на золоті за фінальні 6 хвилин свого поєдинку!

Для початку слід згадати турнірну ситуацію. Більшу частину всієї турнірної дистанції лідирував «Шахтар», але відстань між першою і другою командами була мінімальною. Під кінець сезону лідер змінювався кожні два тури. Обидва претенденти на титул пропорційно набирали і втрачали очки, тому інтрига зберігалася до останніх матчів.

Ключовим став 25-й тур, коли «гірники» на своєму полі не змогли нічого вдіяти зі столичним ЦСКА. Київська команда в тому сезоні фінішувала на 6-му рядку і навіть пробилася до фіналу Кубку, де поступилася все тому ж «Шахтарю». Сповна відплатити кривдникам «армійці» зуміли за два тижні після фіналу, зігравши в Донецьку 0:0 у передостанньому турі.

Втрата очок головним конкурентом дозволила «Динамо» на один пункт обійти суперника й вирватися на перше місце. Тож, щоб здобути «золото», киянам потрібно було на своєму полі обіграти «Дніпро». «Шахтар», котрий грав у Донецьку з місцевим «Металургом», також зобов'язаний був перемагати і сподіватися на осічку «біло-синіх».

Поєдинок із «Дніпром» вийшов дуже важким, але видовищним. Кияни багато атакували, проте їм бракувало завершального удару. Перший тайм завершився без голів. А вже в дебюті другої 45-хвилинки рахунок було відкрито. Спєвак обіграв Ващука і з лінії штрафного пробив у кут. Шовковський хоч і дотягнувся до м'яча, але від гола не врятував. У паралельному матчі «Шахтар» на той момент уже практично гарантував собі перемогу, тож уся увага була прикута до протистояння у столиці.

Після пропущеного м'яча динамівці, в буквальному розумінні, влаштували штурм воріт Медіна. Однак або блискуче грав воротар, або на допомогу гостям приходив каркас воріт, або ударам просто бракувало точності.

Переломний момент стався на 84-й хвилині. Чергова масована атака «Динамо» призвела до того, що м'яч відскочив до Несмачного. Андрій, опинившись зліва у штрафній, практично від лінії воріт, із гострого кута завдав сильного удару в ближній кут. М'яч пролетів прямо над головою захисника і затріпотів у сітці!

Динамівці одразу схопили м'яча і побігли до центру поля, адже потрібно було забивати ще. І в наступній атаці Мелащенко вивів «Динамо» вперед! Переможна комбінація зародилася на правому фланзі. Пеєв від лицьової прострілює в район 11-метрової, але його передачу перериває захисник. Рикошет, м'яч знову відлітає до Георгі, котрий м'яко пасує на Дмитруліна. Захисник у дотик підрізає у центр штрафної, де найвище вистрибує Мелащенко і головою б'є низом – незручно для воротаря й разюче точно!

Далі були тільки емоції та радість, а команда відзначала 9-й чемпіонський титул в Україні на заповненому стадіоні «Динамо». У житті Валерія Васильовича Лобановського це був останній вітчизняний трофей.

Чемпіонат України 2000/01. 26 тур
«Динамо» – «Дніпро» – 2:1 (0:0)
19.06.2001. Київ, стадіон «Динамо». 15 000 глядачів.
«Динамо»: Шовковський, Несмачний, Головко, Ващук, Дмитрулін, Белькевич, Чернат, Пеєв, Кузьмичов (Яшкін, 46), Боднар (Федоров, 72), Мелащенко.
«Дніпро»: Медін, Поклонський, Козар, Задорожний (Єзерський, 57), Матюхін, Шелаєв, Зубченко, Максимюк, Валяєв (Мазяр, 73), Полтавець (Бєліков, 77), Спєвак.
Голи: Несмачний (84), Мелащенко (85) – Спєвак (49).
Попередження: Ващук (63), Белькевич (87) – Максимюк (18), Шелаєв (68).

Найрезультативнішими футболістами у складі «Динамо» в чемпіонаті України 2000/01 стали Олександр Мелащенко і Георгій Деметрадзе – по 8 голів. По 7 точних ударів на рахунку Валентина Белькевича і Артема Яшкіна.