– Матч проти «Дніпра» ти пропустив через непотрібну жовту картку… – Суддя не пояснив, чому він мені її показав. Це було, м’яко кажучи, несправедливим рішенням. Я зрозумів, що пропускатиму важливий матч проти «Дніпра». Що тоді було? Захисник «Чорноморця» вибив м’яч на кутовий, суддя показав – від воріт. Я ж судді нічого навіть не казав, просто розвів руками…

– У минулому чемпіонаті через перебір карток пропускав матчі Батіста. Картки, у принципі, це ж для захисників і хавів… – Розумію. Але деколи і самому треба порушити правила у центрі поля, щоб не дати розпочати небезпечну атаку. Хоча, найбільше карток дають за розмови.

– Як думаєш, чому «Карпати» не можуть забити? – У нас чорна смуга. Таке буває в кожного. Але я – оптиміст і вірю, що скоро настане біла. Інакше бути не може. Програли одну гру, і вже психологічно переживаєш, щоб не програти наступну. Тут все на рівні емоцій. Над тобою висить меч, ти робиш усе, щоб забити, а не виходить. Я в шоку від того, що зробили львівські фани. Нащо таке писати перед матчем? Нащо ображати команду? Може, вони думають, що нам весело від того, що забити не можемо? Навпаки, в таких випадках потрібно підтримати команду, почекати трохи. Вони хіба не знають, що у нас як не картки, то травми. Важко нам, а вони плакати малюють. Нам гол забивають, а вони феєрверки пускають. Не знаю... Не мені судити. Але хочу, щоб вони знали – нам не байдуже. Ми даємо все, що можемо, теж переживаємо не менше за них. Кажуть, друзі пізнаються в біді. В нас зараз біда. А де наші друзі?

– У матчі за дубль ти таки забив гол, але знову зі штрафного… – Для мене нема особливого значення, як забивати. М’яч пересік лінію – значить, гол. Звичайно, мені приємно, що я забив, хоч і за дубль. Повинно прорвати у наступному матчі проти запорізького «Металурга».

– У Запоріжжі грають, як і в «Карпатах», четверо білорусів. Знаєш їх? – Так, Тігарєв, Чєлядзівнскі, Мороз і Кашевскі. Будемо оптимістами, сподіватимемося на перемогу. Ці всі нещастя повинні нарешті скінчитися. Нам залишилося в цьому році зіграти три матчі. Повинні взяти максимум. Відступати нам вже нікуди. – Юрєвіч і Кірильчик влилися в колектив? – Не сумніваюся в цьому. Знайомий з ними досить давно, у них хороші характери, за кілька днів вони стають своїми. Наскільки я знаю, претензій до них немає.

– В одному з інтерв’ю ти казав, що агенти шукають варіанти продовження твоєї кар’єри. Є якісь пропозиції? – Не знаю. Не думаю про це зараз. Мені треба відіграти сезон. Уже після нього буде час про все подумати і вирішити. Поспілкуюся з президентом і тренером. Якщо я буду зараз про це думати, то як зможу грати?