Відсутніх було лише троє: керманич «Карпат» Ніколай Костов не прибув через сімейні обставини, тренер «Дніпра» Хуанде Рамос перебуває на тренерських курсах в Іспанії, а динамівець Олег Блохін на той момент ще не встиг виписатися з лікарні.

Представників львівського і дніпропетровського клубів не було взагалі, а киян представляв виконувач обов’язки наставника Олексій Михайличенко, котрий посів місце за круглим столом поряд зі ще двома динамівськими легендами – Анатолієм Дем’яненком і Олегом Лужним, які працюють з «Волинню» і «Таврією» відповідно. Юрій Максимов з донецького «Металурга» розташувався поряд з Олександром Севидовим з «Говерли», наставник «Кривбаса» Олег Таран сидів поряд з колишнім партнером за запорізьким «Металургом» Юрієм Вернидубом, котрий нині очолює «Зорю». Керманич «Шахтаря» Мірча Луческу сів спереду, майже поряд з членами президії. По ліву руку від нього, звісно, Олександр Спиридон.

Власне, ці спостереження – побіжні. Бо кроки, може, нові, але підходи – класично радянські. Засідання відбувалося за закритими дверима й за ті куці півгодини, котрі журналістам виділили на прес-конференцію й особисте спілкування з наставниками, витиснути з тренерів конкретику майже не вдалося. Анатолій Коньков виглядав трохи знервованим. Вочевидь, він ще перебував під враженням вранішнього ранкового пасквіля на одному з інтернет-ресурсів й через те розлютився на пресу загалом. «Кандидатур тренера збірної ми не розглядали, лише запропонували всім 16-ти наставникам за тиждень висловити свої побажання з цього приводу» – не відзначався красномовністю Анатолій Дмитрович.

Тим самим, ФФУ перейняла старий радянський приклад, котрий понині використовується в більшості олімпійських видів спорту. Кандидатуру тренера збірної визначає тренерська рада, після чого його затверджують виконком Федерації виду спорту й Мінмолспорт. Щоправда, футболу остання інстанція майже не зачіпає, тож рішення виконавчого комітету ФФУ буде остаточним. «Ми затвердили склад виконкому, – сказав глава комітету збірних ФФУ Михайло Фоменко. – В нього увійшли 16 наставників команд Прем’єр-ліги. Залишили й мене».

Ділитися власними побажаннями вже зараз тренери не стали. Наставник «Металіста» Мирон Маркевич покинув Дім футболу відразу, щойно офіційна завершилася, а прохання про коментар проігнорував. Мірча Луческу поступив майже так само й попрямував на підготований в сусідній кімнаті фуршет. Румунський Містер на пресу уваги не звертав, зосередивши увагу лише на одіозній теледіві Ахаві, віджартувавшись на прохання про інтерв’ю російським «Что вы от меня хотите?» не зрадили собі й традиційно зверхньо не помітили преси Михайличенко, Максимов, Лужний і Таран. Дем’яненко спершу теж «тримав марку» перед колишніми партнерами за «Динамо», але потім, коли ті зникли у фуршетній залі, все ж згадав, що зазвичай веде себе більш демократично.

Решта тренерів на контакт пішли. Правда, стосовно питання про тренера збірної жодної конкретики не демонстрували. Найоригінальнішим виявився, як зазвичай, керманич запорізького «Металурга» Віталій Кварцяний. Він проявив навіть не стільки дива дипломатії, скільки спробу проявити власні знання про нині незадіяних українських тренерів. Віталій Володимирович сказав, що достойні знову очолити збірну Йожеф Сабо і Леонід Буряк. Роман Григорчук з «Чорноморця» в коментарі UA-футбол був трохи щирішим: «У мене є певні думки і через тиждень я ними поділюся з Федерацією. То буде моя позиція й ніхто мені своєї позиції нав’язувати не буде».

А ось Микола Павлов з «Іллічівця» був занепокоєний не стільки тренерською посадою в збірній, скільки власним невизначеним становищем. На прес-конференції він так і сказав: «У мене є одне питання, але мені сказали, що тут його здіймати не треба. Бо тема розмови інша». Вже потім, в інтерв’ю нашому виданню Микола Петрович розшифрував сказане: «Я хотів запитати, чому мене запрошують сюди як тренера, але під час матчів «Іллічівця» я сиджу не на тренерській лаві, а у віп-ложі. Сподівався, що бодай на тренерській раді знайдуться люди, які зможуть це питання вирішити. Свого часу я вже був рекордсменом серед тренерів за кількістю вилучень, а нині, мабуть, мені нема рівних серед тренерів, які не можуть дивитися матчів своєї команди з тренерського крісла через дискваліфікацію. Попереду мене знаходяться, мабуть, лише відсторонені за участь у договірних матчах наставники Серії «А».

Проте більше тренери говорили про спілкування з куратором суддівства в Україні П’єрлуїджі Колліною. На вітчизняних наставників італієць, видається, справив велике враження. Не стримався й видав Колліні комплімент навіть зазвичай емоційний Віталій Кварцяний: «Він вміє згладжувати кути. Втихомирюючи емоції під час відповіді на перше питання, італієць говорить так, що в тебе вже нема претензій по другому й третьому. Це – фантастична риса». «Колліна – видатний дипломат, – наче доповнює колегу-тренера Григорчук. – Звісно, у мене були претензії до суддівства, але Колліна розповів про ці речі так, що недавні емоції зникли. Певен, що з італійцем наші судді будуть розвиватися».

Очевидно, наші тренери з легкістю піддалися на ту зомбувальну риторику, яку сеньор Колліна зазвичай використовує під час круглих столів з пресою. Зводиться вона до короткого висновку: «Ви говоріть що хочете, а я скажу, як правильно». Влучно цю ситуацію прокоментував один з наших досвідчених колег: «Не ходжу на зустрічі з Колліною, бо набридло, що з мене нахабно роблять дурня».

Що ж, сподіваємося, зустрічі Колліни з тренерами теж стануть традиційними й колись прозріння буде тотальним. Бо наразі, складається враження, що без рожевих окулярів оцінює ситуацію лише Мірча Луческу: «Ми з Колліною знайомі вже 25 років, ще з того часу, коли я працював у Італії. Вважаю, що з приходом П’єрлуїджі в український футбол гра змінилася в кращу сторону. Звісно, помилки існують, але не такі упереджені, як раніше. Я переконаний в його професіоналізмі. Ті завдання, які він перед собою поставив, він вирішить». Мірча знає, про що говорить. Достатньо ще раз згадати гарячі миттєвості матчу «Шахтар» – «Дніпро»…