Мониторинг

ТВ-Программа

Як повернути телетрансляціям УПЛ об’єктивність

Влітку 2022 року закінчується контракт каналів «Футбол 1/2/3» на трансляції матчів Прем’єр-ліги України з футболу. Найближчим часом буде запущений тендер на визначення нового транслятора (або трансляторів) матчів національної «вишки».

2022-01-19 16:50

У дужках недарма є уточнення: слово «трансляторів» у множині, бо у світі це вже стало азбучною істиною: пул – один, трансляторів може бути більше одного. Чи є в цій ніші вітчизняного телебачення проблеми? А якщо є, то в чому бачаться шляхи їх розв’язання?

Частина перша. Хто винен?

Давно не секрет, що проведення найбільших спортивних змагань – це не в останню чергу бізнес національного, а то й планетарного масштабу. Ще у 70-х роках ХХ століття авторитетні міжнародні маркетингові фірми розробили організаційно-фінансову стратегію й тактику монетизації великого спорту за принципом узгодження інтересів усіх учасників цього процесу, а саме:

творців самого дійства змагань (спортивних структур: клубів, збірних, федерацій, безпосередньо спортсменів і тренерів);

каналів комунікації, трансляторів (телебачення, радіо, а згодом інтернет-ресурсів);

інвесторів, спонсорів – тих, кому важливо, щоб їхній бренд асоціювався з найбільшими змаганнями;
масових споживачів цього товару: глядачів, уболівальників, фанатів.

Ці схеми були впроваджені у професійних асоціаціях: американського футболу (NFL), хокею (NHL), баскетболу (NBA), боксу тощо. З 1992 року ці бізнес-проєкти стали інтенсивно розвиватися в класичному футболі (сокері): УЄФА – Ліга чемпіонів УЄФА, в подальшому Ліга Європи та Ліга Конференцій УЄФА; Англія – створення АПЛ; потім створення аналогічних прем’єр-ліг під різними назвами в інших країнах.

Нікого не варто переконувати в перевагах цих схем. Найсвіжіша на сьогодні новина: іспанська Ла Ліга оголосила про продаж прав на трансляцію поєдинків чемпіонату Іспанії двом великим компаніям – Movistar та DAZN. Нова угода розрахована на п’ять років і діятиме із сезону-2022/2023 до сезону-2026/27, а її вартість оцінюється в 4 мільярди 950 мільйонів євро, тобто майже мільярд євро на рік.

Ідея єдиного телепулу для найвищого дивізіону національної першості давно не чужа і для нас. Але віз і нині там. Чому так – про це трохи пізніше.

Начебто останнім часом справа має шанси зрушити з мертвої точки. Виконавчий директор Української Прем’єр-ліги (УПЛ) Євген Дикий уже оголосив, що створення єдиного телепулу підтримують усі клуби Ліги: «Наша головна мета передбачає, щоб клуби формували свій бюджет саме з телеправ. Так само, якщо подивитися на досвід європейських ліг, то лише з моменту, коли всі телевізійні права об’єднувалися в один пул, вони починали дорожчати з кожним роком. Ті зустрічі, які були проведені із представниками футбольних клубів, показали, що вони розуміють це. Політичні питання відходять на другий план, і, без сумніву, всі клуби хочуть, щоб був єдиний телепул і збільшувалися доходи від продажу прав».

Та й претендентів на важку, але почесну місію трансляторів, як вітчизняних, так і міжнародних, судячи з інформації масмедіа, накопичилося навіть понад десяток. Тут журналісти уточнюють, що справжніх лідерів лише двоє: ті ж «Футболи 1/2/3» і стримінговий сервіс Megogo. Нагадаємо, що зараз Megogo виграв у «Футболів» права на показ єврокубків.

Зараз між рядків звернімо увагу на, можливо, загадкові для когось слова з тексту Євгена Дикого – «політичні моменти»... але й про це пізніше. Лише зауважмо: не треба нікого запевняти, що тільки сьогодні народу розплющили очі на ті фінансові переваги, які дає єдиний телепул.
Ще не було Української Прем’єр-ліги (УПЛ), а вже в далекому 1999 році тодішнє керівництво Федерації футболу та Професійної футбольної ліги (ПФЛ) країни шукали єдиного титульного спонсора для елітного дивізіону нашого чемпіонату. Тоді на таку роль претендували українські уповноважені менеджери найбільшого пивоварного концерну Interbrew (Бельгія). Вони якраз запустили в нашій країні виробництво локального бренду «Чернігівське», а пізніше ще й «Рогань», «Янтар», інших національних сортів, міжнародних брендів Stella Artois, Bud, Staropramen тощо.

На той час пивовари запропонували рекламний пакет за трансляції матчів – пів мільйона доларів. Керівництво ПФЛ відхилило цю пропозицію, бо, як говорив герой знаменитого мультика, «малувато буде». До речі, чи задовольнить нинішніх керівників клубів обсяг доходів від продажу телеправ (у ЗМІ фігурує цифра близько 5-6 мільйонів доларів), вирішувати їм самим. Звісно, на тлі мільярда євро на рік в іспанській Ла Лізі – скромно, але й реалістами треба бути.

Тодішній президент ПФЛ, водночас очільник ФК «Динамо Київ», у 1999 році розумів фінансову привабливість для клубів від впровадження єдиного телепулу. Чому ж так довго керівництво столичної команди не погоджувалося віддавати свої телеправа на домашні матчі офіційному транслятору Прем’єр-ліги – групі каналів «Футбол 1/2/3», а прямо передавало «Плюсам»?

Теперішній офіційний транслятор – канал «Футбол» – насамперед вирішував не стільки маркетинго-фінансові питання, – як свої, так і клубів, – скільки ці «політичні», а точніше – пропагандистські. Постійно насаджувались дифірамби «рідному» клубу «Шахтар» та жорстокі випади проти суперників, насамперед у бік головного – столичної команди. Ми впевнені, що пам’ять у всіх добра. Лише процитуємо офіційну позицію «Динамо»: «У таких умовах довіряти трансляцію домашніх ігор «Футболам» було б очевидною помилкою з боку нашого клубу».

Погляньмо, що за кордоном, чи є ще випадки, коли господар футбольного клубу й телеканалу – той самий? Так, історія знає подібні приклади. В Італії колишній прем’єр-міністр Сільвіо Берлусконі одночасно володів ФК «Мілан» та холдингом Mediaset S.p.A., до якого входить кілька телевізійних каналів, де футболу приділяється достатньо уваги. Проте ніхто не пред’являв синьйору Сільвіо та його підлеглим претензії в ангажованості на користь «Мілану».

Протилежний приклад: «Газпром» у Росії володіє і ФК «Зеніт», і групою спортивних каналів «Матч-ТВ». Ось тут коментаторам, журналістам просто заборонено критикувати «Зеніт», нинішнє керівництво РФС та російської Прем’єр-ліги. Чий приклад для нас привабливіший?

В останні роки в силу як об’єктивних причин – епідемії, війни на сході країни, занепаду економіки і, відповідно, зменшення платоспроможності українців, – так і суб’єктивних, суто футбольних (зникнення «старих» «Металіста» та «Дніпра», близьких турнірними досягненнями до лідерів – «Шахтаря» і «Динамо»; скорочення бюджетів більшості інших клубів, небажання потенційних легіонерів їхати до нас), – знизилася дохідність клубів від трансляцій національного чемпіонату та від спонсорства. На цьому наголосили члени делегації УЄФА на чолі з президентом Європейського футбольного союзу Александером Чеферіном, які були в Києві у грудні 2021 року. Представники УЄФА виявили готовність допомогти створенню єдиного телепулу, спираючись на власний досвід та досвід передових національних федерацій. І ще, як читаємо в повідомленнях деяких колег: «УАФ підключає до цієї історії компанію, яка сертифікована УЄФА. Тобто, якщо будуть у клубів якісь претензії до цього, і вони заходять позиватися до суду, то будуть змушені це робити з УЄФА».

Ми з великою повагою ставимося до УЄФА, до рекомендованої Європейським футбольним союзом сертифікованої фірми-консультантки. Впевнені, що всі маркетингові та фінансові проблеми вони спроможні легко «лускати», як білка горішки. А названі вище «політичні моменти»? Тут уже, якщо цитувати булгаковського героя: «Мене гризуть примарні сумніви»...

Далі. Згадується літо 2016 року, коли в Одесі перед проведенням Суперкубку України попереднє керівництво УПЛ провело семінар за участі провідних маркетологів УЄФА, присвячений саме цим проблемам. Ці найавторитетніші маркетологи з Європейського футбольного союзу тоді ясно давали зрозуміти: «Хлопці, на створення єдиного успішного телепулу у вас залишилося щонайбільше два роки». Минуло понад п’ять...

Частина друга. Що робити?

«Детектор медіа», ясна річ, не футбольний, а головний, на нашу думку, інформаційно-аналітичний ресурс країни, який розбирає проблеми ЗМІ, насамперед електронних. Видання докладно висвітлювало роботу журналістів, коментаторів, режисерів, операторів, продюсерів на світових та континентальних турнірах: чемпіонатів світу і Європи (про домашнє українсько-польске «Євро»: 24 дні турніру – 24 аналітичні матеріали, присвячені оцінці роботи всіх творців трансляцій та студійних програм). «Детектор медіа» неупереджено писав про телевізійний продукт, який висвітлював не лише на міжнародні, а й національні змагання. Давав комплексну оцінку роботі коментаторів. Не раз і не два в цих матеріалах звертали увагу на необ’єктивність коментаторів «Футболів». Наприклад, у запалі власних уболівальницьких пристрастей коментатори дозволяли собі говорити про «Шахтар»: «Наша команда!» І це не під час міжнародних матчів із клубами з-за кордону, де подібна словесна фігура цілком припустима, а у внутрішніх змаганнях. Виходить, що команда-суперниця помаранчево-чорних – уже не наша, не українська?

Проте грішили не лише коментатори «Футболів». Цілком можна спотворити перебіг подій на полі та режисерськими «маленькими хитрощами».

Дуже актуально, щоби найближчим часом об’єктивність телетрансляторів мала бути ще більшою, ніж за старих часів.

Однією з головних негативних футбольних подій 2021 року для нас стало те, що Україна втратила пряму путівку до групового турніру Ліги чемпіонів. Наша асоціація за рейтингом буде нижчою за шотландську, а тому навіть чемпіонові України доведеться пробиватися в турнір через кваліфікацію.

Але й там є свої підводні камені, на які поки що не особливо звертає увагу більшість уболівальників. Справа в тім, що чемпіон нашої країни в цих кваліфікаційних турнірах єврокубків піде «шляхом чемпіонів», а срібний призер – «шляхом представників ліг». Як показує досвід останніх років, суперники на другому шляху зазвичай сильніші, отже поборотися за місце у груповому турнірі більше шансів у команди, яка завоює золоті медалі української першості й піде «шляхом чемпіонів».

Як це стосується телепоказу матчів еліти національної першості, зокрема телепулу? У жорстокій боротьбі за кожне очко двох наших лідерів не може бути дрібниць: ні внутрішньокомандних, ні організаційних у проведенні чемпіонату – від моментів арбітражу до трансляційних нюансів. Як вчить стародавня мудрість: «Дружина цезаря має бути поза підозрою».

Тому ми хочемо саме через «Детектор медіа» внести свої пропозиції щодо вдосконалення регламентних норм трансляцій матчів, а потім – постійного контролю над дотриманням цих норм.

1. На стадії підготовки умов телепулу та відповідного тендеру на вибір транслятора (трансляторів) матчів УПЛ заради того, щоби трансляція була максимально об’єктивною:
1.1. Розробити і внести в Регламент кілька простих, але ясних правил, що можна і чого не слід говорити коментатору під час трансляції.

1.2. Аналогічно – що можна і потрібно і чого не слід робити режисерам, операторам, продюсерам трансляції. Один із нас має великий досвід у цій сфері внаслідок багаторічної співпраці з фахівцями УЄФА та провідними європейськими режисерами трансляцій, а також був учасником тренінгів із режисури футбольних трансляцій, які проводив УЄФА в Англії та Шотландії. Тому ми вважаємо цілком обґрунтованим іще глибше впровадити в трансляції наших національних змагань європейські стандарти.

1.3. Вдосконалити Регламентні правила, які повинні виконувати клуби для нормального проведення трансляцій (коментаторські та операторські позиції, рівень світла на стадіоні, забезпечення підключення телевізійної техніки до джерел електроживлення, забезпечення місць для паркування ПТС та іншого транспорту транслятора тощо).

1.4. До складу робочої групи з розробки цих нормативних правил залучити фахівців, які знаються на футболі і на процесі телетрансляцій. Спеціалістів від телекомпаній, клубів, УАФ, Прем’єр-ліги, нейтральних структур.

2. На стадії постійної трансляційної роботи:
2.1. Створити невелику (4-5 фахівців) експертну (наглядову) раду (групу) з досвідчених телевізійників, представників клубів, УАФ, Прем’єр-ліги, які після кожного проведеного туру чемпіонату країни складатимуть короткі, але чіткі рапорти щодо роботи трансляторів та клубів – господарів стадіонів, на кшталт рапортів арбітрів і делегатів матчів. Витрати на оплату роботи такої групи мають бути сплановані керівництвом УАФ, УПЛ, погоджені з клубами та передбачені у кошторисі витрат на проведення змагань.

2.2. Бажано, щоб кожна недоробка, відхилення від регламенту як з боку транслятора, так і з боку клубу – господаря поля мала свою ціну штрафних балів. Наприкінці сезону можна і потрібно підбити підсумки рівня роботи і транслятора, і клубу – господаря поля та зробити підсумковий додатковий фінансовий перерахунок на користь постраждалої сторони. Це саме той випадок, коли «удар гривнею» повинен дати привід для роздумів порушнику розроблених норм: а чи варто було робити подібні порушення.

2.3. Бажано, щоби контент рапортів спостерігачів за проведення трансляцій постійно публікувався у футбольних і не лише у футбольних ЗМІ.

2.4. Це стосується кожного потенційного транслятора. Чи то Megogo, досі націленого виключно на маркетингові питання, чи то «Футболів», досі націлених також на маркетингові, а й трішки на «політичні питання». Чи будь-якого іншого транслятора.

Юрій Дзекунов, головний продюсер Управління спортивних проєктів «1+1 Медіа»
Ігор Свиридов, головний режисер трансляцій футбольних матчів чемпіонату України, Ліги чемпіонів, Ліги Європи УЄФА протягом багатьох років
Семен Случевський, старший викладач кафедри кінознавства (історія і теорія кіно і телебачення) Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого, заслужений журналіст України.

detector.media