Відсторонивши команди рашистів від усіх змагань під своєю егідою, ФІФА втрималася від наступного логічного кроку – викинути країну-терориста зі світової футбольної родини. Це боягузтво виглядає ще більш кричущим на тлі призупинення членства Кенії, Замбії та Пакистану. Втручання влади цих держав у діяльність своїх асоціацій – достатній привід для їхньої дискваліфікації. А підла кривава війна з десятками тисяч жертв, зруйнованими містами, мільйонами біженців і загрозою суцільної кризи – ні!

Президент ФІФА Джанні Інфантіно на Конгресі в столиці Катару 31 березня був надміру стриманим щодо міжнародних «непорозумінь». «Моє прохання до всіх, хто має якусь владу в цьому світі, всіх, хто займає важливі політичні посади: будь ласка, припиніть конфлікти і війни, – закликав він у своєму зверненні до присутніх у Досі. – Будь ласка, заради наших дітей, заради нашого майбутнього. Будь ласка, вступайте в діалог навіть зі своїм лютим ворогом. Будь ласка, постарайтеся зібратися разом. І футбол буде там і допоможе у спільній роботі заради миру».

А ці слова, вочевидь, стосувалися України, що її ось уже майже 40 діб намагаються знищити орди кремлівського виродка: «Як тільки цей жахливий конфлікт закінчиться, а також всі інші конфлікти по всьому світу, сподіваюся, дуже скоро, футбол зможе відіграти певну роль у відновленні відносин, у встановленні миру та порозуміння – і ми будемо в авангарді цього процесу...»

Коментарі – зайві. Особливо для нас, навчених пропускати повз вуха всі «глибокі стурбованості» можновладців. Інфантіно лише поповнив когорту «занепокоєних» чиновників-безхребетників.

У історії ФІФА нескладно знайти прецеденти щодо покарання країн, чиї лідери та уряди раптом вирішували, що закони не для них писані. У спортивній ізоляції перебували, зокрема, гітлерівська Німеччина, ПАР – за політику апартеїду, ще одна недоімперія Югославія. Щоправда, нацистів ХХ століття виключили з Міжнародної футбольної федерації навздогін – лише у... листопаді 1945-го, Дойче Фуссбаль Бунд на той момент уже кілька років не існував. Але ж треба розуміти, що нинішній вік кидає зовсім інші виклики, й реагувати на них треба відповідно, піклуючись не тільки про «букву закону», а насамперед про «дух гри».

Навіть нейтральна Швейцарія, батьківщина президента ФІФА, приєдналася до санкцій демократичного світу проти путлера та його посіпак. З іншого боку, ООН, яка, за ідеєю, мала б завдавати тон у тотальній блокаді агресора, поки обмежується хіба що декларативним ниттям. Тож Інфантіно без особливої шкоди для іміджу ще встигає ставити «конфлікт» в Україні на один щабель із проблемами глобального потепління чи гендерної нерівності.

Аналітикам із ФІФА доречно б замислитися не тільки про чистоту мундиру. Там, де «система безпеки» дає очевидний збій, подеколи на перший план виходять чиїсь рішучість і принциповість іззовні. Як, скажімо, у випадку з категоричною відмовою Польщі виходити на одне поле з рашистами в поєдинку плей-офф ЧС-2022. Ініціативу наших західних братів підтримали чехи та шведи, за ними – більшість країн, які вважають образою для себе перебування «зайвохромосомної» нелюді в цивілізованому суспільстві. Й ця залізна завіса, схоже, встановлена міцно та надовго. Як у Європі, так і в Азії, куди варвари хочуть пролізти за «планом Б»...

Як часто доводиться констатувати останнім часом, у чоловічій компанії найбільш «сталеві яйця» виявилися в представниці прекрасної статі. «У нас зараз триває жорстока війна в Європі, – звернулася до Конгресу очільниця футбольної асоціації Норвегії Лізе Клавенесс. – Попередній господар чемпіонату світу вторгся до країни, яка є одним із наших членів... Замість того, щоб слідувати за кимось, ФІФА має стати лідером!»

Голова Української асоціації футболу також надіслав у Доху своє відеозвернення. Його озвучили, але прибрали відео- та фото-супровід. Серед іншого там були жахливі кадри руйнувань українських міст і жертв рашистської агресії, що їх футбольні конгресмени, на жаль, не побачили. Але значно більше у ролику фігурував сам Андрій Павелко, знову не погребувавши ситуацією для самопіару.

Ім’я колективного агресора він згадав лише раз, на головного винуватця жахливої трагедії – не вказав зовсім. І тим самим позбавив промову необхідної гостроти, потрібного «градусу», стрижня. Варто було б нагадати всім присутнім і особисто Джанні Інфантіно, скільки українських дітей – нашого майбутнього – вже убили «спасатєлі руського міра», скількох дівчат зґвалтували, скільки шкіл, лікарень, церков і стадіонів перетворили на купи сміття.

Рашистська делегація в Катарі повинна була не пихато спостерігати за тим, як російську мову – наче знущання! – проголошують однією з офіційних мов ФІФА, а не знаходити собі місця, червоніти від сорому, відчувати всі «переваги» вигнання та ізоляції. Павелко мав змогу й повинен був на весь світ затаврувати ворога, наполягти на його злочинах проти людяності, закликати до нерукостисканості путінських футбольних холуїв.

По гарячих слідах Конгресу ФІФА ті вже ледь не з посмішками розповідали про «вєлічіє Расєї», наголошуючи, що скасування дискваліфікації – то наступний етап недалекого майбутнього. Відповідними коментарями рясніє спортивній інформаційний «простір» за порєбріком, перемежаючись із схваленням дій російсько-фашистської армії в Україні.

Мовчати у відповідь – неправильно та небезпечно. Й тих, хто не згоден із страусиною позицією ФІФА, уже можна почути й варто підтримати.

«Я не згоден зі словами Інфантіно. Це ніякий не конфлікт, це справжня війна і геноцид українського народу з боку Росії!» – відреагував на спіч президента ФІФА Андрій Шевченко.

«Росію не виключають із цієї організації, тоді як увесь світ проти неї – це дивно і не вкладається в голові. У центральному офісі ФІФА, з видом на Женевське озеро, ймовірно, бачаться якісь інші реалії. Можливо, їм варто було б послати своїх людей до Маріуполя та Харкова, щоб серйозніше до цього поставитися», – заявив генеральний директор донецького «Шахтаря» Сергій Палкін, додавши, що Пакистан, Зімбабве та Кенія точно роблять значно менше зла, ніж ті, хто розв’язав війну в Україні.  

Палкіна можна зрозуміти. Його клуб, наразі зареєстрований саме у розбомбленому Маріуполі, вже вдруге офіційно стає біженцем. Один із провідних колективів Східної Європи, «Шахтар» сьогодні фактично розпущений – завдяки «асвабадітєлям», котрих у відомстві Інфантіно, виходить, тільки заохочують.

Якщо для ФІФА це – авангард, то, вочевидь, свій курс вона звіряє з російським воєнним кораблем...