Україна має всі шанси у найближчому майбутньому отримати воротаря високого рівня. 17-річний Давид Фесюк зробив значний спурт у власній кар’єрі у поточному сезоні. Уродженець Дубного перейшов до хорватського «Хайдука». За 9 місяців у Хорватії зміг не тільки перейти із команди U-17 до U-19 та навіть долучатися до тренувань із першою командою, де тренується разом із віце-чемпіоном світу Даніелем Субашичем та капітаном команди Ловре Каліничем.

Під час благодійного матчу «Хайдука» проти «Шахтаря» Фесюк став наймолодшим капітаном в історії команди зі Спліту. Восени отримав дебютний виклик до юнацької команди України, хоча мав пропозицію виступати під кольорами Словаччини. На жаль, команда Олега Кузнецова не змогла кваліфікуватися на Євро U-17.

– Зараз в Ізраїлі проходить фінальна частина Євро. Наші колишні суперники не дуже переконливі на турнірі. Польщі двічі програла, а Італія здобула дві важкі перемоги. Чого не вистачило українцям, щоб поїхати на турнір?
– Ігрової практики та фізичної форми. Після еліт-раунду наставник команди Олег Кузнецов сказав, що команда була готова тільки на 50 відсотків. Якби гравці мали б ігрову практику, то мали б хороші шанси поїхати на Євро.

Зрозуміло, що війна не могла пройти повз гравців, які перебували в Україні. Кожному із них було не до футболу та потрібно було займатися побутовими проблемами та безпекою.

– Матч проти Польщі був фіналом за друге місце. Що сталося у першому таймі, коли українці пропустити тричі?
– Великий тиск за результат. Потрібна була перемога, щоб мати шанси поїхати на Євро. У другому таймі змогли налаштуватися, заспокоїтися, відіграти два м’ячі, але поразки так і не уникли.

Десь підвела реалізація. Поляки забили майже всі свої моменти, нам вдалося реалізувати тільки меншу частину створеного. Якби ми забили свої моменти у першому таймі, то гра склалася б по-іншому. Ми могли вигравати цей матч.

– Останній матч проти Італії. На великому стадіоні у Сієні. Потрібно тільки перемагати. Які були твої враження?
– Я на цей матч виходив абсолютно спокійним. Намагався менше думати про італійців. Більше думав про свою гру, щоб зіграти на 100 відсотків своїх можливостей та допомогти команді.

Звичайно, що програти дуже важко. Було приємно, що тренер італійців Бернардо Корраді похвалив мене після гри. Але була дуже слабка втіха, бо на Євро кваліфікувалися не вдалося.

Видно, що італійці технічно та тактично сильні. Зіграні, бо перед еліт-раундом мали збори та товариські матчі. Червона картка на початку другому тайму не дозволила переломити хід зустрічі.

– До команди приєдналися легіонери з Італії форварди «Ювентуса» та «Мілана» Андрій Фірман та Владислав Нагрудний. Вони допомогли збірній?
– Для них це перший виклик у збірну. Виступи за клуб та збірну відрізняються. Особливо було важко Нагрудному, який говорить тільки італійською. Добре, що Фірман допомагав із перекладом.

Ми обох дуже добре прийняли. Фірман дуже добре влився в команду та колектив. У майбутньому вони будуть допомагати більше. Потрібен час на адаптацію.

– Однією із зірок юнацької збірної України є син легенди «Динамо» Олега Гусєва Олексій. У еліт-рануді він забив двічі, граючи на позиції правого захисника. Як тобі грається із Гусєвим-молодшим?
– Він має дар бомбардира. У матчі із Косово він один раз підключився до атаки та забив. Для цього потрібно мати чуйку бомбардира. У побуті він дуже простий та приємний хлопець, який не має ніякої зірковості попри легендарного батька.

– Як тобі працюється з наставником України Олегом Кузнецовим?
– Це легенда українського футболу та «Динамо». Тому всі гравці з великою повагою до нього відносяться. Він намагається передати свій досвід гравцям. Ніяких проблем у роботі із тренером немає.

***

– Розкажи про себе?
– Народився у місті Дубно Рівенської області. Але родина переїхала до Братислави. Спочатку займався в Академії Марека Хамшика, потім став гравцем місцевого гранда «Слована». За цей час перебував на переглядах різних клубів. Був близький до переїзду в Академію «Реала», але через відсутність громадянства ЄС (батькам потрібно офіційно проживати та працювати в Іспанії) перехід так і не відбувся. Під час карантину у 2019 році тренувався із київським «Динамо», львівським «Рухом». З літа 2021 року виступаю за «Хайдук». Підписав контракт із клубом до кінця 2024 року.

– Яким для тебе вийшов клубний сезон сезон?
– Приєднався до команди U-17. Зараз вже є повноцінним гравцем U-19 та запрошуюся до тренувань із першою командою, де моїми партнерами є капітан «Хайдука» Ловро Калінич та колишній воротар «Монако» Даніель Субашич. Обидва голкіпери – колишні збірники.

Тренери чекали, що мій прогрес та адаптація займуть більше часу, але задоволені моєю роботою та прогресом. Мені здається, що швидше все сприймаю, ніж вони очікували.

Юнацька команда випереджає «Динамо» Загреб та близька до чемпіонства та участі у Юнацькій Лізі УЄФА наступного сезону.

– В тебе є агент?
– Ні. Моїми справами опікується батько. Він приділяє увагу, щоб я займався не тільки футболом, але і добре вчився у школі. Є пропозиції співпрацювати із різними агентами, але ми поки у цьому не бачимо доцільності. Відкриті до цікавих пропозицій.

***

– В чому особливість школи «Хайдука»?
– Буду говорити тільки за воротарську школу. Головна фішка – індивідуальний підхід. У кожного воротаря свої сильні та слабкі сторони. Над вдосконаленням яких потрібно працювати. Під кожного воротаря вони підлаштовуються та намагаються його розвивати.

Вважаю, що у «Хайдуці» найкраща Академія у Хорватії. У кожній віковій групі є збірники. 2004 рік у збірній Хорватії представлений двома воротарями «Хайдука».

– Ти тренуєшся з першою командою поряд з Субашичем та Каліничем. Що це за люди та як до тебе ставляться?
– Вони дуже прості хлопці, хоч і грали у провідних чемпіонатах та збірну Хорватії.

Обидва допомагають у тренувальному процесі. Субашич – дуже веселий хлопець. Постійно запитує за Україну. Можливо, комусь потрібні апартаменти із біженців у Хорватії,  і тому подібне. У нього в УПЛ грали друзі.

Калінич – справжній капітан. Вміє налаштувати колектив.

– Відчувається, що Субашич срібний призер чемпіонату світу та багаторічний воротар «Монако» у плані досвіду?
– Так. Навіть на тренуванні, коли ми робимо передачі, то його техніка та робота із м’ячем ногами вражає. Йому 37 років. Він досі хоче грати, зводить команду. Навіть із лави запасних постійно у грі, підказує. Допомагає усім молодим гравцям. Робить все, щоб команда розвивалася. Немає такого враження, що він просто прийшов дограти та отримувати свою зарплату.

– Може тебе Субашич запросити на обід чи познайомити зі своєю родиною?
– Так. Ми вже ходили воротарською групою на вечерю. Він, Калінич та воротарі із U-19. Вони до цього просто ставляться, бо ми одна родина. З Каліничем у нього немає конкуренції, щоб вони не розмовляли чи були ворогами у тренувальному процесі. Вони друзі, партнери та максимально допомагають прогресувати молодим воротарям.

– Ти вже дебютував у дорослому футболі в складі «Хайдука». В чому різниця між грою за юнаків та першу команду?
– Швидкість гри, фізичні кондиції та досвід. Це все впливає на якість гри. Потрібно буди акцентованим на кожному моменті. Такі вправні форварди, як Марко Лівая чи Нікола Калінич, можуть забити, маючи напівможливість

– Форвард «Хайдука» Нікола Калінич відомий виступами за «Дніпро». Для України це не чужий гравець. Наскільки цікавиться подіями в Україні та спілкується із тобою?
– Він цікавиться Україною. Намагається дізнатися більше про стан справ у нашій країні. Запитує, чи рідня в безпеці. Відправляв гроші на допомогу Україні, але робить це не публічно.

– Ваша родина після початку війни допомогла перебратися до «Хайдука» вихованцю «Дніпра-1» Степану Лисенку. Як йдуть його справи у Спліті?
– У нього все добре. Йому подобається в клубі. «Хайдук» хоче залишити його влітку. Думаю, що він залишиться на наступний сезон. Команда близька до чемпіонства у першості 19-річних та має формувати склад на наступний сезон у Юнацьку лігу УЄФА.

– Академія «Шахтаря» знаходиться у Спліті. Вони якось перетинаються із «Хайдуком»?
– Вони тренуються на наших полях. Проводять тренування зранку перед початком нашої роботи. Бачуся із хлопцями. Там є партнери по юнацькій збірній України. Вони мають всі можливості для тренувального процесу. Мешкають в окремому готелі. Проводять спаринги із різними командами із Хорватії. «Хайдук» їм максимально допомагає у всьому.

– З Україною «Хайдук» пов'язують дві постаті: Даріо Срна та Горан Сабліч, які виступали за «Шахтар» та «Динамо» відповідно. Що вони значать для клубу?
– Сабліч минулого року був тренером другої команди «Хайдука». Зараз він працює у чемпіонаті Боснії та Герцеговини. Він харизматичний тренер, якого всі любили. Коли я приїздив на проби, то спілкувався із ним.

Срна – легенда «Хайдука» та «Шахтаря». До нього ставляться із повагою. Він відкрита людина та комунікабельна. Після благодійного матчу проти «Шахтаря» він мені побажав удачі.

***

– Що ти відчував, коли дізнався, що зіграєш за першу команду у благодійному матчі проти «Шахтаря»?
– Про це дізнався за два дні до матчу. Емоції були позитивними. Потрібно було холоднокровним та спокійно відіграти час, який виділить головний тренер. Я думаю, що в мене це вийшло.

– Ти став наймолодшим капітаном в історії «Хайдука». Голова не пішла обертом?
– Це честь для мене. Я не чекав, що отримаю капітанську пов'язку. Я це зрозумів, коли виходив на поле. Це додало впевненості. Я вийшов спокійно.

– Після матчу вдалося поспілкуватися із гравцями «Шахтаря»?
– Так. Поговорив із Андрієм П’ятовим. Дуже приємно було познайомитися із легендарним воротарем збірної України. Він мені побажав удачі в кар’єрі. Після того підтримуємо зв'язок.

– З нового року «Хайдук» очолює литовець Валдас Дамбраускас. Допомагає, що він розуміє та говорить російською мовою?
– У мене немає проблеми із комунікацією. Я вільно розмовляю англійською, іспанською, німецькою, словацькою та тепер вже хорватською.

Валдас – дуже комунікабельна людина, яка багато часу приділяє роботі із молодшими гравцями. У нього індивідуальний підхід до всіх. Підтягував до першої команди 2-3 гравців із Академії.

З приходом Дамбраускаса «Хайдук» почав прогресувати та був навіть претендентом на чемпіонство. У поточному сезоні зміг покращити свою позицію та фінішував другим. Наступного сезону усі у Спліті сподіваються на чемпіонство.

– ЗМІ приписували тобі інтерес з боку німецьких клубів «Кельна» та «Баварії». Готовий до переїзду в сильніший чемпіонат?
– Зараз про це не думаю зовсім. Звичайно, приємно, що такі клуби цікавляться мною. Але я всім задоволений у Хорватії та хочу розвиватися у «Хайдуці». У мене є довіра тренерів, відчуваю прогрес. Мені ще зарано переходити до іншої команди. Потрібно самоствердитися тут у Хорватії, стати основним воротарем «Хайдука», а вже потім думати про зміну команди.

– Які цілі ставиш у наступному сезоні?
– Я б хотів дебютувати в хорватській Лізі, або Кубку Хорватії. Якомога далі зайти у Юнацькій Лізі УЄФА.

– Війна в Україні. Як до цього ставляться у Хорватії?
– В Спліті багато біженців з України. Клуб намагається їм допомагати. У Хорватії була схожа ситуація із Сербією. Тому допомагають українцям, які вимушено покинули Україну.

– Війна не зачепила твою родину?
– З моїх знайомих ніхто не постраждав. Моя рідня мешкає на Західній Україні, тому з ними все гаразд.