Жодної поразки в 10-ти матчах, у тому числі – у восьми поєдинках відбірного циклу Євро-2020, розгром міцної за підбором гравців команди Сербії у Львові, перемога за сумою двох матчів над чинними чемпіонами Європи та тріумфаторами Ліги націй УЄФА, португальцями, – усе це відбувалося у 2019 році.

Андрій Шевченко зумів досягти бажаного й вибудувати команду, яка вміє грати у футбол із позиції сили, контролює м’яч та перебіг подій на полі, комбінує, забиває й мало пропускає. Усе це дуже відрізняється від традиційних зразків українського футболу – силового, налаштованого на міцну оборону та контратаки, але наша збірна, виявляється, може грати й так, як у році, що минає.

У 2019-му національна команда після тривалої перерви повернулася до Дніпра й відкрила для себе восьме місто України – Запоріжжя. А «Славутич-Арена» стала 12-м вітчизняним стадіоном, який приймав її поєдинки.

У 2019-му в синьо-жовтих з’явився новий бомбардир – Роман Яремчук, Андрій Пятов перевершив рекорд Олександра Шовковського за кількістю матчів за збірну серед воротарів, дебютував четвертий натуралізований легіонер і третій бразилець – Жуніор Мораес, зіграли перші представники «Аталанти», «Лечче», «Селтику», «Вальядоліда». Клубна географія постійно розширюється, і це комплексний результат як праці самих футболістів, так і виступів національної збірної.

А попереду – Євро-2020, третій поспіль чемпіонат Європи для збірної України, який може стати чудовим трампліном у кар’єрі багатьох гравців. Це прекрасна можливість, але нею ще потрібно скористатися.