Після поразки від македонців Манчині філософськи зауважив, що без таких важких моментів не буває прогресу – ні у звичайному житті, ні у спортивному. А ще дорікав на зміну поколінь, на відсутність кваліфікованого форварда.

У тих його словах частково була об'єктивність, адже після тріумфального Євро-2020 збірну Італії залишили кілька провідних футболістів, і питання зміни поколінь було справді актуальним.

Проте приводів для відставки Манчині після поразки від Північної Македонії було достатньо. Принаймні попередника Роберто в «Скуадрі адзуррі» – Джанп'єро Вентуру – звільнили через аналогічний прокол (невихід на ЧС-2018).

Але федерація футболу Італії вирішила надати другий шанс тріумфатору Євро-2020. І Манчині почав готувати збірну до Євро-2024, паралельно намагаючись перемогти й у Лізі націй.

Але й там не вдалося. Італійці програли у півфіналі ЛН збірній Іспанії: таким чином «Червона фурія» взяла своєрідний реванш за поразку від італійців у півфіналі Євро-2020. На цьому матчі перервалася унікальна безпрограшна серія «Скуадри адзурри», яка налічувала 37 поєдинків.

Однак підсолодити гіркоту поразки від Іспанії Манчині та його підопічним у певному сенсі вдалося: вони обіграли збірну Нідерландів у матчі за третє місце Ліги націй. Досягнення таке собі, але воно дозволяло хоча б заретушувати розчарування від невиходу на катарський мундіаль.

А далі був вибір на Євро-2024. Волею жереба в одну групу потрапили чинні чемпіони та віце-чемпіони Європи. Й у стартовому поєдинку вони зійшлися у очному протистоянні. Й англійці взяли своєрідний реванш за поразку в фіналі Євро-2020, обігравши суперника на виїзді. Потім підопічні Манчині прогнозовано переграли на виїзді Мальту. І ось із таким проміжним підсумком підійшли до важливих вересневих поєдинків відбору – проти Північної Македонії й України.

І ось на такому тлі Манчині вирішує залишити збірну.

За фактом рішення однозначно несподіване. І таке, що не вписується в рамки логіки, про що було сказано вище. Але чи спонтанне воно? Ось це навряд.

Чутки про можливий відхід Роберто зі «Скуадри адзурри» з'явилися раніше, ще до старту відбору на наступний чемпіонат Європи. Подейкували, що коуч втомився від збірної і хоче повернутися до клубної тренерської кар'єри.

Італійські ЗМІ стверджували, що вже тоді Манчині сватали в «Наполі» на місце Спаллетті, який заявив, що не працюватиме з «партенопеї» у новому сезоні.

Але тоді чутки так і лишилися чутками. А тепер несподівано прорвало.

Італійські інсайдери розділилися в причинах такого кардинального кроку «алленаторе». За одними даними, Манчині залишив збірну через розбіжності з президентом асоціації Габріеле Гравіною. Той, нібито, позбавив Манчині «можливості працювати з помічниками», яких Роберто сам вибирав. Крім того, стверджувалося, що Гравіна «настійно рекомендував» тренеру включити до списку кандидатів у збірну того чи іншого футболіста.

Зізнатися, в таке пояснення важко віритися. Гравіна – точно не пай-хлопчик. Але після перемоги на Євро-2020 Манчині став недоторканним. І незаперечним авторитетом. Навіть для босів національної федерації. І коли Роберто не звільнили після провалу в стиках з північномакедонцями, отже, на нього дійсно розраховували і далі. Виходить, проблема в чомусь іншому.

Можливо, Роберто справді втомився за ці п'ять років, що керував збірною. Він очолив «Скуадру адзурру» в один із найскладніших, найтемніших періодів у її історії. Після програного «стику» збірній Швеції за право зіграти на ЧС-2018 збірна Італія опинилася біля розбитого корита.

Белотті й Іммобіле плакали на полі «Сан-Сіро» після повторного матчу зі шведами. Капітан збірної Буффон теж не стримав емоцій і оголосив про завершення кар’єри в збірній, заявивши наостанок, що йому шкода не себе, а весь італійський футбол, який «зазнав поразки на якомусь соціальному рівні». Пішов і тренер. Точніше, Вентурі вказали на двері. Коротше кажучи, ту ситуацію в італійських спортивних ЗМІ називали не інакше, як апокаліпсис.

І ось на такому «розломі» збірну Італії очолив Манчині. Як він важко починав: у перших шести матчах – лише одна перемога. Та й та – над не найсильнішою (м'яко кажучи) збірною Саудівської Аравії.

Але далі ведена Манчині «Скуадра адзурра» швидко поїхала. І не програвала майже чотири роки, а вінцем роботи Роберто в збірній стала довгоочікувана перемога на чемпіонаті Європи.

Потім знову розпочався спад. Зміна поколінь. І досить обмежений кадровий вибір, якщо речі називати своїми іменами. Тож не можна виключати, що 58-річний тренер справді втомився.

І ось на цю втому «наклалася» ще одна гіпотетична причина, яка, можливо, спонукала Манчині залишити легендарну базу в Коверчіано. Ще одна частина італійської преси стверджує, що Роберто отримав дуже привабливу пропозицію. Неважко здогадатися, звідки. Ну звичайно ж, із Саудівської Аравії.

Спочатку говорили про інтерес до Манчині з боку одного з тамтешніх клубів. Але потім почали стверджувати, що Роберто найближчими днями очолить збірну Саудівської Аравії, яка виявилася безхазяйною після відходу з поста Ерве Ренара.

Схоже, останні балачки не далекі від правди. Принаймні це підтверджують незалежні один від одного авторитетні джерела.

Сам тренер із приводу свого раптового відходу зі збірної Італії зберігає дипломатичне мовчання. Він лише зазначив, що його відхід – його особисте рішення. І що від Гравіни він не отримав належної «підтримки та спокою». І все.

Що ж, це рішення тренера треба прийняти. Що Гравіна і зробив. Найближчими днями голова італійської асоціації назве ім'я нового тренера збірної. Кандидатів на вакантну посаду багато – від Спаллетті до Каннаваро. Подивимося, на кому зупиниться бос федерації.

Подивимося і на те місце, де зупинить свій погляд вже колишній головний тренер збірної Італії. Те, що він продовжить свою тренерську кар'єру, можна не сумніватися – досвіду, навичок та здоров'я в нього достатньо.

Якщо Роберто все ж таки прийме пропозицію саудитів, його можна буде зрозуміти. Власне, він нікому нічого не винен, а зі «Скуадрою адзуррою» уже навряд чи може повторити успіх Євро-2020.

Але все одно за такого розвитку сюжету залишиться неприємний післясмак, схожий на відчуття від рукостискання з людиною, у якої спітнілі долоні. Адже одна річ, коли «туди» їдуть тренери на кшталт Луїша Каштру, і зовсім інша, коли ведуться «небожителі», як Манчині.

Схоже, що бабло остаточно добиває футбол.