«Манчестер Юнайтед» призначив в. о. головного тренера німецького фахівця Ральфа Рангніка, який до цього не працював із справжніми топовими клубами, однак вважається одним із основоположників сучасної німецької тренерської школи. Зокрема, такі знані спеціалісти, як Юрген Клопп, Томас Тухель та Юліан Нагельсманн відкрито називають Рангніка своїм учителем.

Сам же 63-річний німець неодноразово розповідав, що одним із головних взірців для наслідування для нього був великий Валерій Лобановський. І Рангнік далеко не єдиний із відомих європейських тренерів, котрі вивчали філософію Лобановського і використовували його ідеї та методики у своїй роботі.

«Футбольний клуб» згадує найвидатніших іноземних фахівців, котрих можна сміливо назвати в тій чи іншій мірі послідовниками Лобановського.

РАЛЬФ РАНГНІК (НІМЕЧЧИНА)
Найбільші досягнення: володар Кубка та Суперкубка Німеччини, півфіналіст Ліги чемпіонів
Зараз: в.о. головного тренера «Манчестер Юнайтед»

Рангнік не може вразити кількістю титулів – у 2011 році він із «Шальке» виборов Кубок і Суперкубок Німеччини, а також сенсаційно пробився до півфіналу Ліги чемпіонів. Проте, як уже зазначалось, цей тренер мав великий вплив на весь сучасний німецький футбол. Зокрема, його новаторські ідеї щодо пресингу переймали Клопп, Тухель, Нагельсманн, колишній наставник збірної Німеччини Йоахім Льов та інші провідні тамтешні фахівці.

У той же час Рангнік неодноразово зізнавався, що розвивав свою концепцію пресингу та взагалі ігрову філософію, опираючись на погляди Лобановського.

Якось його команда проводила контрольний матч проти київського «Динамо». «Десь на десятій хвилині я зупинився, щоб порахувати суперників, бо здалося, що їх мінімум на двоє більше, – згадував Рангнік. – Зігравши проти команди Лобановського, я вперше зрозумів – футбол може бути зовсім іншим».

Після матчу тренер-початківець підійшов до великого колеги із проханням поділитись досвідом.

«Уся справа у тиску. На всіх ділянках поля», – пояснив Лобановський. Пізніше, уже в ранзі одного з провідних тренерів Німеччини, Рангнік підкреслював, що на цього найбільший вплив мали два фахівці – Лобановський та Арігго Саккі: «Це – мої кумири. Вони були піонерами футболу, заснованого на контролі простору та пресингу. Ніколи не забуду їхні уроки».

КРІСТОФ ДАУМ (НІМЕЧЧИНА)
Найбільші досягнення: чемпіон Німеччини, Австрії та Туреччини

Співвітчизник Рангніка Крістоф Даум прославився сенсаційною перемогою в чемпіонаті Німеччини зі «Штутгартом» у 1992 році. За словами Даума, на його становлення також дуже вплинув Лобановський, та й загалом на всю німецьку школу. Не в останню чергу завдяки тому, що за тренуваннями київського «Динамо» в Руйті спостерігали ледь не всі солідні місцеві фахівці.

«Лобановський – найкращий тренер у світі. Я дуже багато чого в нього навчився. Пам'ятаю, під час Євро-88 я буквально проривався на тренування збірної СРСР та записував у блокнот усе, що робив її тренер», – розповідав Даум.

ЖЕРАР УЛЬЄ (ФРАНЦІЯ)
Найбільші досягнення: володар Кубка УЄФА та Суперкубка УЄФА, чемпіон Франції

Француз Жерар Ульє у свій час працював із «Парі Сен-Жермен», «Ліверпулем» та «Ліоном», а також колись претендував на посаду головного тренера київського «Динамо». Вочевидь, сама нагода вести перемовини із таким авторитетним фахівцем була зумовлена тим, що він сам називав себе шанувальником і учнем Лобановського.

Зокрема, перед зустріччю із «Динамо» у Лізі чемпіонів-2001/02 тодішній очільник «Ліверпуля» говорив: «Лобановський – один із провідних фахівців Європи, великий практик та теоретик футболу. Я дуже добре знайомий з його ідеями. Лобановський був піонером у аналізі статистичних показників. Його ідеї надихнули багатьох тренерів. Я читав багато його робіт і отримав від цього велике задоволення. Особливо мене вразили його дослідження ролі швидкості у футболі».

ФАБІО КАПЕЛЛО (ІТАЛІЯ)
Найбільші досягнення: переможець Ліги чемпіонів та Суперкубку УЄФА, багаторазовий чемпіон Італії та Іспанії

Загальновідомо, Лобановського особливо шанували колеги в Італії: на його лекції у знаменитому центрі Коверчано завжди збирали аншлаги місцевих тренерів. Одним із них, хто уважно вивчав філософію Лобановського, був один із найвидатніших італійських тренерів Фабіо Капелло.

«Я чудово пам'ятаю Лобановського, відвідував матчі його команд і обов'язково щось для себе в них черпав, – розповідав Капелло. – Особливо пам'ятаю поїздку на чемпіонат світу 1986 року в Мексиці і те, яке величезне враження на мене справила гра команди Лобановського. Дуже пізнавально було спостерігати і за київським «Динамо». Не забуду, наприклад, як 1997 року кияни в Лізі чемпіонів двічі розгромили «Барселону», а в тих матчах виблискував іще молодий Шевченко».

АРРІГО САККІ (ІТАЛІЯ)
Найбільші досягнення: дворазовий володар Кубка чемпіонів, Суперкубка УЄФА та Міжконтинентального кубка, чемпіон Італії, віце-чемпіон світу

Ще один італійський послідовник Лобановського теж особливого представлення не потребує. Арріго Саккі недарма вважається одним із головних піонерів в історії футболу та творцем особливо ефективної системи пресингу. Яку в свою чергу він розробив на основі ідей Лобановського, тріумфально втілених у знаменитому півфіналі ЄВРО-88, в якому збірна СРСР перемогла Італію з рахунком 2:0.

Сам Саккі про Лобановського публічно не висловлювався, але колишній тренер з фізпідготовки київського «Динамо» Вінченцо Пінколіні розповідав: «Саккі був справжнім фанатом Лобановського. Взимку «Динамо» постійно приїжджало на збори до італійського містечка Чокко, і багато італійських фахівців відразу вирушали туди подивитися на тренування Лобановського».

ЛУЇС АРАГОНЕС (ІСПАНІЯ)
Найбільші досягнення: чемпіон Європи, володар Міжконтинентального кубка, чемпіон Іспанії

Один із найвидатніших іспанських тренерів в історії Луїс Арагонес називав програш Лобановському в фіналі Кубку кубків 1986 року, коли його «Атлетико» був вщент розгромлений «Динамо» з рахунком 3:0, одним із найболючіших у своєму житті. Однак це стало лиш ще одним приводом уважно стежити за українським тренером і вчитися в нього.

«Тоді в мене запам'яталося пекуче відчуття досади, що нахлинуло в роздягальні. Внутрішній голос шепотів, що так близько до європейського тріумфу я не підберуся ще дуже довго, – згадував Арагонес, який згодом привів збірну Іспанії до тріумфу на Євро-2008. – Перемога київського клубу була абсолютно заслуженою. Вони перевершували нас у всіх компонентах.

Згодом ми бачилися з Лобановським на семінарах провідних тренерів Європи. Я дуже високо ціную його внесок у розвиток світового футболу. Я детально вивчав його доповіді та переймав прогресивні напрацювання. Методики Лобановського випереджали свій час».

МАРЧЕЛЛО ЛІППІ (ІТАЛІЯ)
Найбільші досягнення: чемпіон світу, переможець Ліги чемпіонів, володар Суперкубка УЄФА та Міжконтинентального кубка, багаторазовий чемпіон Італії

Кажуть, що Марчелло Ліппі, який виграв із «Ювентусом» Лігу чемпіонів-1996, а за десять років привів Італію до тріумфу на чемпіонаті світу в Німеччині (перемігши на своєму шляху й збірну України), був одним із найуважніших слухачів на лекціях Лобановського в Коверчано.

Коли його напряму запитали, чи вважає він Лобановського одним зі своїх вчителів, Ліппі відповів: «Звісно! Ще у 80-ті, як і інші мої колеги, я слухав та конспектував його лекції. Ми спостерігали за роботою Лобановського в «Динамо» та адаптували його методи до італійських реалій. У підсумку ці нововведення прижилися. Саме за раціональним футболом – майбутнє. А Лобановський був і залишається тренерським гуру!».

КАРЛО АНЧЕЛОТТІ (ІТАЛІЯ)
Найбільші досягнення: триразовий переможець Ліги чемпіонів та Суперкубку УЄФА, дворазовий переможець клубного чемпіонату світу, чемпіон Італії, Англії, Німеччини та Франції
Зараз: головний тренер «Реала»

Мабуть, найвидатніший послідовник Лобановського із чинних топ-тренерів, творець великого «Мілана» 2000-х та один із найуспішніших спеціалістів у світі прямо зараз. Карло Анчелотті називав Лобановського великим учителем футболу, у якого «завжди є чому повчитися».

У своїй книзі «Тихе лідерство», розповідаючи про тренерів, які мали на нього особливий вплив, Анчелотті приділив Лобановському більше уваги, ніж будь-якому іншому тренеру, в тому числі Арсену Венгеру, Хосепу Гвардіолі, Жозе Моурінью, Дієго Сімеоне, Алексу Фергюсону тощо.

«Одним із тренерів, якими я захоплювався найбільше, був українець Валерій Лобановський, – написав він. – Якось під час перебування гравцем «Роми» я спостерігав за тренуванням Лобановського, і його інтенсивність була просто неймовірною».

Описуючи одну з вправ, що особливо вразили його, Ачелотті зазначив: «Лобановський продовжував її 45 хвилин, повторюючи знову і знову. Якось я спробував дати цю вправу в «Реалі», і гравці змогли витримати лише 15 хвилин. Очманіти!»