Не встигли ми відійти від фантастичного виступу молодіжної збірної України на Євро-2023, як уже за декілька місяців нас порадувало нове покоління команди U-21. Перемога над Англією (3:2) у відборі на наступну континентальну першість 2025-го року, безумовно, дуже виділяється серед всіх інших.

По-перше, в цій віковій категорії ми обіграли англійців вперше в історії, по-друге, якщо подивитися на прізвища футболістів, яких здолали підопічні Унаї Мельгоси, рівень гордості за нашу молодь стане ще вищим, по-третє, три очки в протистоянні з фаворитом групи – серйозна заявка як мінімум на друге місце, хоча говорити про турнірні перспективи, звичайно, зарано, адже нам належить провести ще дві гри з Сербією, які, швидше за все, і будуть вирішувати нашу долю в цій кваліфікації.

Після тріумфального виступу попередньої молодіжки на чемпіонаті Європи про колектив Руслана Ротаня говорила буквально вся країна. Тепер прийшов час познайомитися ближче і з бандою Мельгоси, адже ці хлопці точно заслуговують на нашу увагу.

Давайте розберемося, хто зараз робить погоду в нашій збірній U-21, наскільки змінилася її гра в порівнянні з командою попереднього покоління і в чому секрет прогресу і успіху українського молодіжного футболу в останні роки.

Нова молодіжка менш зіркова, але ноунеймів там немає

Починаючи розмову про нашу молодіжну збірну, потрібно розуміти, що ми маємо справу якщо і не з новою, то з істотно оновленою командою, в якій на перший план вийшли інші головні герої, в першу чергу це стосується центру поля і групи атаки. З колективу, який діставався до півфіналу Євро-2023, на наступний відбірковий цикл залишилися голкіпер Руслан Нещерет, Костянтин Вівчаренко, Арсеній Батагов, Володимир Бражко, Олег Очеретько, Богдан В'юнник, Максим Брагару, Володимир Салюк. На перший погляд не так і мало, проте з усіх перерахованих стабільно виступали в основі команди Ротаня на чемпіонаті Європи тільки Вівчаренко, Батагов і Бражко. Решта отримували ігрову практику від випадку до випадку або вимушено.

До того ж в силу свого віку молодіжку покинули цілий ряд лідерів і головних зірок, навколо яких будувалася її гра. На цьому рівні більше не можуть виступати Артем Бондаренко, Георгій Судаков, Олексій Кащук, Михайло Мудрик, Дмитро Криськів, Данило Сікан, Олександр Назаренко, Владислав Ванат, Максим Таловєров, Анатолій Трубін. Погодьтеся, покоління було дуже талановите, і таким буває далеко не кожне.

В оновленій молодіжній збірній людей з такими гучними іменами немає, як і футболістів Челсі вартістю сто мільйонів євро. Однак ці гравці також виступають на досить пристойному рівні і, як виявилося, здатні замахнутися на серйозні результати. Практично всі виконавці, які виходили в стартовому складі в трьох матчах відбору на Євро-2025, не перший рік виступають в УПЛ, і більшість з них є футболістами якщо і не основи, то основної обойми. Віталій Роман просто незамінний для львівського Руха, Арсеній Батагов на постійній основі грав за Зорю, поки не отримав пошкодження, Володимир Бражко стабільно стає одним з найкращих гравців в останніх матчах Динамо, Назар Волошин все ближче підбирається до основи того ж Динамо, Максим Брагару залізний основний в одеському Чорноморці, Ігор Краснопір – форвард номер один в київській Оболоні. Кістяк цієї команди складають люди з пристойним досвідом у дорослому футболі, і нехай це не таланти рівня Мудрика і Судакова, нашу оновлену збірну U-21 точно не можна назвати слабкою, що вона вже встигла довести своїми результатами.

Мельгоса продовжує вчити молодь грати в футбол, і це прекрасно

Під керівництвом Унаї Мельгоси нова молодіжка провела вже чотири матчі: спаринг з Німеччиною (0:2) і три переможних поєдинки кваліфікації Євро-2025 проти Північної Ірландії (1:0), Люксембурга (3:0) і Англії (3:2). Поверхневий аналіз манери і стилю гри нашої команди в цих зустрічах наштовхує на радісні висновки: Україна U-21 як і раніше прагне грати в футбол. Не битися і боротися, не страждати і вмирати на полі, а саме грати. Це вже не зовсім ротаньбол з його неймовірно сміливим і ризикованим білд-апом, мінімумом довгих передач і відмовою від примітивних подач з флангу до моменту, поки не припече, проте основи якісного, розумного футболу як і раніше дотримуються. 

Під керівництвом іспанського фахівця молодіжна збірна як і раніше намагається контролювати м'яч, не боїться помилятися, намагається розкривати оборону суперників і заходити в його штрафний не тільки через закидання і навіси. І якщо матчі з Північною Ірландією і Люксембургом в цьому плані не дуже показові, адже там ми мали справу з явними аутсайдерами, то яскраві відрізки гри нашої збірної проти Англії приємно здивували.

М'яч з таким суперником особливо не проконтролюєш – всього 32% володіння. Однак при цьому команда Мельгоси завдала сім ударів, чотири рази влучила в ствір, подала чотири кутових і провела 67 атак, 26 з яких були небезпечними. Як для протистояння з футболістами Сіті, Ліверпуля, Челсі і Ньюкасла, які виграли два своїх попередніх поєдинки відбору із загальним рахунком 12:1 – цифри цілком гідні. Але суть зовсім не в цифрах, а в тому, що за грою команди, як і раніше, приємно спостерігати. На молодіжному рівні вчити гравців грати в інтелектуальний футбол не менш важливо, ніж давати результат, і старт збірної U-21 під керівництвом нового тренера дає надії на те, що така тенденція триватиме.

Падіння рівня УПЛ пішло на користь молодіжному футболу

Одним фактом виступу гравця молодіжної збірної на дорослому рівні вже нікого не здивуєш. Якщо ще десятиліття тому це можна було вважати якоюсь екзотикою, то зараз футболісти стали дорослішати набагато раніше, і у віковій категорії U-21 більшість гравців давно грають не з юнаками свого віку. Для того щоб молодіжка була успішною сьогодні її гравці повинні грати вже не просто на дорослому, а на високому рівні. І чим вищий рівень, на якому виступають твої футболісти, тим сильнішою, відповідно, буде національна команда.

Можливо, зараз я скажу занадто спірну і заїжджену річ, але підйому гравців нашої молодіжки на більш високий рівень дійсно посприяло падіння рівня УПЛ. Зменшення фінансових можливостей більшості клубів, відхід топових легіонерів, неможливість запрошення зірок – все це дуже погано для розвитку чемпіонату і футболу в країні в цілому, але для молодіжних команд в такій ситуації є свої плюси. 

Це раніше перспективні таланти рівня Бондаренка, Очеретька або Кащука пачками відправлялися в Маріуполь боротися за виживання, а зараз вони, нехай і не від хорошого життя, отримали можливість боротися за чемпіонство і виступати в ЛЧ. І в кожному серйозному українському клубі таких прикладів можна знайти дуже багато. Падіння нашого футболу вимушено підняло безліч молодих українських футболістів на набагато вищий, небачений раніше рівень, і граючи там вони, звичайно, набираються досвіду, вчаться на своїх помилках і прогресують набагато швидше. Адже виступати в УПЛ де-небудь в Минаї, або ж в Динамо і Шахтарі – дві великі різниці. Звичайно, регрес внутрішнього чемпіонату – абсолютно не те явище, яке може сприяти розвитку футболу. Але якісь ситуативні плоди з цієї ситуації ми все ж примудряємося отримувати, і часом вони бувають дуже солодкими.

Головні зміни відбуваються в головах

Однак ще важливіший фактор успішних результатів наших молодіжних збірних в останні кілька років є відхід від старого, дідівського результатоцентризму. Уже другий тренер поспіль, який працює з командою U-21, схоже, розуміє, що на цьому етапі розвитку футболістів їхнє вміння мислити на полі, якісно працювати з м'ячем, брати ініціативу і відповідальність на себе не менш важливі, ніж підсумковий рахунок на табло.

Зникли багаторічні виноси куди завгодно, страх помилитися, бажання зіграти простіше, аби тільки не привезти і не отримати на свою адресу порцію матів від наставника. І коли у молодих гравців перестають тремтіти коліна, вони починають творити, а не битися, боротися і терпіти. За подібний підхід ми не раз будемо платити втраченими очками і негативними результатами, проте тільки так можливі приємні перемоги над Францією і Англією, і тільки в таких умовах зможуть вирости нові Мудрики, Судакови, Бондаренки і Бражки.