...між кланами Суркіса та Ахметова, про те, кому «належить» ФФУ чи ПФЛ, чи кому вигідніша поява Прем'єр-ліги

Є у нашому футболі «традиційні» збудники громадської думки – Петро Димінський, а віднедавна і Вадим Рабінович. Саме вони і здавалися рушіями процесу створення незалежного від ФФУ і ПФЛ об'єднання клубів, яке мало би захищати інтереси останніх.

Приставка в.о. за більш ніж півроку існування нової Ліги весь час явно заважала набрати ваги у вітчизняному футболі Віталію Данілову, який багатьма розглядався як нейтральний до ворогуючих таборів Суркіса та Ахметова менеджер.

Але перший же конфлікт інтересів між власниками клубів, а відповідно і Прем'єр-лігою, та Федерацією футболу України на чолі із Григорієм Суркісом продемонстрував реальну розстановку сил в українському «незаполітизованому» футболі.

Конгрес ФФУ, який прийняв зміни до статуту Федерації, формально виконував вимоги ФІФА. Але, судячи з того, що сам Віталій Данілов визнав, що представників Прем'єр-ліги навіть не стали слухати, Суркіс також вказав на реальне місце нової Ліги.

І хоча питання власності реклами і телетрансляцій є для більшості президентів клубів менш принциповим за, приміром, питання неупередженого суддівства, і самі ці телетрансляції зараз приносять не так багато доходів – перспектива виглядає зовсім іншою. Якщо УПЛ вдасться зробити те, що вона задекларувала – а саме зробити вищий дивізіон українського професійного футболу самоокупним для усіх його інвесторів, то саме реклама і телепокази мають стати головними рушіями цього процесу.

Тому крок Григорія Суркіса видається і, для нього особисто, далекоглядним – більшість прибутків від продукту діяльності клубів опинятимуться у руках громадської організації «Федерація футболу України». А обіцянки передати права Прем'єр-лізі – це лише обіцянки.

Не дарма ж перший віце-президент ФФУ Сергій Стороженко вкрай категорично заявив: «Там де є слово «футбол», особливо професійний, усі права на все належать Федерації футболу України. Все, що пов'язано зі словом футбол – це федерація футболу України».

Після чого додав: «А вже ми делегуємо свої права. Ми делегуємо Прем'єр-лізі та ПФЛ наші одвічні права, котрі нам делегувала держава».

Григорій Суркіс, підтримуючи свого колегу, заявив про те, що в разі невиконання цих вимог ФІФА може прийняти рішення про призупинення членства ФФУ, про відлучення усіх команд клубного і національного рівня від участі у національних змаганнях.

«На виконання вимог ФІФА у кожної асоціації є два роки. Ціна питання велика – на чашу ваги треба класти питання, які в нас є аргументи не прийняти норми ФІФА», – каже Григорій Суркіс, не пояснюючи при тому, як наші клуби і збірні виступали у міжнародних змаганнях до цього часу.

«Чомусь ніхто з представників ФФУ не говорить про те, що держава Україна, як і будь-яка приватна структура (тобто футбольний клуб), яка діє на території цієї держави, не зобов'язана виконувати норми міжнародної громадської організації ФІФА. Адже пріоритет над національним законодавством можуть мати лише ті акти, які прийняті міжнародними організаціями (тобто тими, які створені кількома державами – ООН, СНД НАТО тощо) та ратифіковані українським парламентом», – так прокоментував «Чемпіону» ситуацію з «незалежністю» ФФУ від законів України експерт з міжнародного права, який попрохав не називати свого прізвища.

Натомість для Сергія Стороженка, який був колишнім прокурором та головою суддею Харківського обласного суду, у питанні пріоритетності норм статуту ФІФА і українських законів усе зрозуміло:

«Будь-які посилання на те, що існує пріоритет національного законодавства, як тут нам намагалися повідомити, чи те, що ми маємо підпорядкуватися волі клубів, які базуються на національному законодавстві, – то я відповім, що передусім ми маємо виконувати статути ФІФА і УЄФА».

З боку представників Прем'єр-ліги уже прозвучала заява про безпідставність та незаконність таких кроків ФФУ.

«Від початку проведення чемпіонатів України склалося так, що усі права на телетрансляції належали власникам клубів, які приймають матчі. І це було зафіксовано у документах», – каже Генеральний директор Прем'єр-ліги Максим Бондарев.

За його словами, на базі цього була створена система, коли клуби передавали права на рекламу і трансляцію тому чи іншому суб'єкту: «При створенні прем'єр-ліги це був комерційний відділ, котрий акумулював більшість прав клубів на телетрансляції, на рекламні та спонсорські проекти». 

За його інформацією, ФФУ мотивує своє рішення про внесення змін до свого статуту тим, що відповідні положення в статутах ФІФА та УЄФА говорять про те, що від початку права належать національний федераціям. «Тут виникає деяка нестиковка норм статутів ФІФА та УЄФА і норм чинного законодавства України», – наголошує Бондарев у спілкуванні з кореспондентом «Чемпіону».

Незалежний експерт у галузі українського медіаправа Діана Проценко говорить про цілком можливу вірогідність конфлікту.

За словами Проценко, «українське законодавство в сфері права інтелектуальної власності, не містить норм, які б врегульовували такі відомі західним країнам права на персонаж, на формат, на трансляції тощо. Тому є необхідність відпочатку розібратись у природі того, що є право на трансляцію матчу (т.зв. телевізійні права на матч), і з'ясувати, які положення українського законодавства можуть бути застосовані до подібних правовідносин, тобто не можна говорити однозначно, що за українським законодавством чи чиїмось статутом права на трансляцію належать тому чи іншому суб'єкту без ґрунтовного аналізу.

Як пояснила нам експерт, існує поняття виробника відеограми, який захищається суміжним правом. Ддля того, щоб виникло суміжне право, не потрібно жодних реєстрацій – суміжне право виникає від самого факту створення. А виробник відеограми має право використовувати самостійно чи визначати порядок використання іншими особами. «Один зі способів використання відеограми – це публічне сповіщення. Трансляція матчу тим чи іншим телеканалом – це і є публічне сповіщення».

У випадку із футбольним матчем, може бути дозвіл необхідно визначитись із тим, хто може бути і має право бути виробником відеограми, тобто матиме  право на створення відеограми та її подальшого використання, в тому числі публічного сповіщення. Найочевидніше саме організатор матчу (може збігатись в одній особі із тим, кому належить майданчик для зйомок , наприклад, стадіон, або він може орендувати майданчик у іншої особи на підставі договору)Або той, кому належить майданчик, на якому відбуваються зйомки, сам створює відеограму, і вже як виробник відеограми нею розпоряджається, зокрема дає комусь право публічного сповіщення», – розповіла юрист.

На її думку, у ситуації із Федерацією футболу України і футбольними клубами конфлікт інтересів може існувати, а може і не існувати.

«Приміром, клуб, який приймає матч, є членом Прем'єр-ліги, а отже асоційованим членом ФФУ, має право самостійно стати виробником відеограми, для чого йому необхідні техніка і спеціалісти. При тому він може замовити комусь технічні послуги із виготовлення відеограми і водночас лишатися власником», – розповідає Діана Проценко.

За її інформацією, виробити відеограму може технічна компанія, яка має спеціалістів-операторів і необхідні відеокамери, яку може найняти організатор/власник майданчика. Ця компанія виготовляє відеограму, з якою клуб може робити все, що забажає.

Водночас, на думку Проценко, конфлікту може і не існувати. Такий розвиток подій можливий, якщо відносини клубу і ФФУ врегульовані окремим договором.

«Є інша уявна позитивна ситуація, коли між ФФУ і клубом є договір про співпрацю в рамках членства у ФФУ, і коли організатором усіх матчів є федерація, і в рамках організації кожного матчу, і клуб і ФФУ знають, хто що робить, і кому що належить – права і обов'язки.

Якщо у договорі написано, що право організовувати створення відеограми належить ФФУ, то клуб не має права перешкоджати ФФУ завести того, кого хоче федерація, для створення відеограми. У цьому випадку відеограмою може розпоряджатися ФФУ, але це має бути врегульовано у договірних відносинах», – наголошує експерт.  Інша можлива ситуація, коли умовою вступу клубу до громадської організації «Федерація футболу України» через членство у Прем'єр-лізі або інших громадських організаціях є передача федерації прав на створення відеограми і якщо федерація цю відеограму створила, то тоді ФФУ буде нею розпоряджатися».

За словами Діани Проценко, якщо «це приватний клуб чи приватна територія, і матиме місце конфлікт між ФФУ і клубом, останній, який не є членом ФФУ або не боїться зіпсувати з федерацією стосунки, може просто не пустити представників федерації для створення відеограми».

«Таким чином, – говорить Проценко, – сама ФФУ не зможе зробити відеограму, і, як наслідок, не зможе нею розпоряджатися. А клуб може сам зробити відеограму або найняти когось для її виготовлення, і потім нею розпоряджатися».

Ми звернулися із проханням прокоментувати можливе існування договору між клубом і ФФУ до львівських «Карпат», які відомі принциповою позицією щодо захисту своїх прав.

«На даний момент «Карпати» не мають жодних договірних зобов'язань перед жодною структурою, ні перед Федерацією футболу, ні перед Прем'єр-лігою, ні перед іншими структурами, уповноваженими чи неуповноваженими», – розповідає заступник генерального директора ФК «Карпати» Ігор Дедишин у коментарі кореспонденту «Чемпіону».

«Якщо Федерація футболу каже, що готова на безкоштовній основі передати ці права Прем'єр-лізі – так вони цими правами не володіють і просто приписали собі це! Усі професійні клуби підтвердять, що рекламні і телевізійні права належать їм. Я в тому впевнений на 200%. Тому федерації футболу просто немає, що передавати», – додає він.

Наразі футбольний клуб «Карпати» сам володіє своїми рекламними і телевізійними правами і не збирається із ними прощатися. «Карпати» віддадуть їх лише в одному випадку: коли під егідою Прем'єр-ліги буде створений повноцінний телевізійний і рекламний пул і якщо туди увійдуть усі клуби прем'єр-ліги і будуть перебувати в однакових умовах.

Зараз конфлікту немає, і клуб нікому нічого не збирається віддавати – це неможливо. Якщо Федерація футболу хоче цього конфлікту, то він не піде на користь ні ФФУ, ні українському футболу загалом», – підсумував речник львівського клубу.

Розв'язка закладеного у рішенні Конгресу ФФУ конфлікту обов'язково відбудеться, і, за традицією функціонування українських футбольних кіл, рішення буде прийняте у кулуарах, без винесення подробиць на суд громадськості. Адже, здається, в умовах економічної кризи у цьому випадку ФФУ таки наступила на мозоль клубам – ніхто не збирається втрачати живі гроші.

Цілком можливо, що Григорій Суркіс, виносячи такі зміни у проект рішення Конгресу, хотів формально виконати вимоги ФІФА та УЄФА, лишивши клуби при своїх правах. Однак тоді би доречним було не ставити питання руба, як це зробив цитований вже нами Сергій Стороженко, а «по-доброму» домовитися із Прем'єр-лігою та власниками клубів.