ПОТРАПИТИ ПІД ПОТЯГ

Почну не за хронологією подій. В сенсі, не з тотального домінування «Монако» над «Шахтарем» у Харкові, яке, наче відомий бунт, залишилося безжальним і безрезультатним. Але далі з’ясувалося, що окрім суцільної радості навколо другої нашої перепустки в групові змагання Ліги чемпіонів, студію «Великого футболу» накриють інші емоції.

Станеться це після розбору подій 6-го туру УПЛ. До нього оглядачі не гаяли часу, нагадуючи про візит «Колоса» до Києва і натискали на особливе вміння команди Костишина псувати нерви «Динамо». Та не так сталося, як гадалося.

Особлива подяка «ПроФутболу» за нарізку повернення і перебування Мірчі Луческу біля бровки у суботньому матчі. Метр був на диво спокійним і навіть обійняв Буяльського, якому дав відпочити до завершення матчу. Ласка мала місце не лише за черговий цирковий гол, від повторення якого, маємо надію, не врятують і голкіпери трьох «Б» – клубів-суперників киян у групі ЛЧ.

Сам перебіг і підсумок першого тайму матчу «Динамо» – «Колос» краще за Луческу не опише ніхто. Наставник подякував своїм гравцям за шалений темп і реалізацію нагод. А ще згадав про тренерську долю і не позаздрив візаві, який пережив справжнє приниження. Костишин теж був дуже спокійним, спостерігаючи, як вивіску «Колос» терзають і плющать колеса швидкісного динамівського потяга.

Мабуть не лише у нього мали виникнути думки про відставку, які згодом матеріалізувалися. У прагненні тренерських висот більшості нашим коучам не гріх задатися запитанням: чи тією справою займаюся? Тим часом сам Луческу проголосив цей тайм у виконанні його команди ідеальним.
Мені сподобалося додавання Вербича до цього припущення. Словенець загострив, що суперникам і надалі буде непереливки, коли динамівці швидко забивають. І теж пожалів «Колос», який «просто не витримав цей рівень «Динамо».

Щоб не передати куті меду, цікаво послухати Суркіса-старшого, який дивився цей матч не по телевізору. Йому теж не сподобалося, як динамівці діяли по перерві. Можна шукати і навіть знайти виправдання: коли сухий рахунок на твою користь хокейний, то вже стає якось нецікаво. Але проекція була на інші матчі – з «Бенфікою», «Барселоною», «Баварією». Усі вони недбалість в опорній зоні та на флангах каратимуть миттєво.

Забігаючи наперед, згадаю і про пораду від «ПФ» Олександру Петракову використати у ролі центрфорварда абсолютно кращого гравця серпня Буяльского. Як на мене, нехай Віталій залишається на своїй позиції. А ще цікаво уявити, як він протистоятиме фактурним і майстерним захисникам з кращих європейських клубів в Лізі чемпіонів. Настільки тут знадобиться досвід боротьби з Петровим чи білоруським «автогеном» Золотовим, яких лідер атак «Динамо» з одноклубниками просто не помітили…

ГОРИТЬ САРАЙ, ГОРИ І ХАТА!

Ще мене вражає, як веде себе наставник «Зорі». Після вильоту з Ліги Європи Віктор Скрипник з нетерпінням чекає зіткнення з Жозе Моуріньо в Лізі конференцій. Надихає його не лише мінімальна вікторія над «Ворсклою». Добре, що наставник не чув саркастичний репортаж Новака про повторний матч з «Рапідом» у Запоріжжі. Цей коментатор вже кинув виклик Вацко, який всюди присутній в іншому телепросторі. Зокрема, Новак вміло уникав істеричних нот, коментуючи приниження «Колоса» динамівцями на каналі «2+2».

Не можу теж саме зарахувати в плюс колегам з «футбольних» каналів. Пакет вони підготували традиційний. Перемогу «Шахтаря» над «Монако» Даша Савіна зустріла помаранчевою сукнею. Злякаюсь лише, коли головний модератор перефарбує своє волосся в такий же колір. Дали цілу промову гендиректора Палкіна, який наголосив про вірність курсу клубу правильним інвестиціям, головною з яких є Де Дзербі. Адже завдяки Роберто мають мільйони бонусів за участь в Лізі чемпіонів.

Псував настрій студійній компанії хіба Вацко. Який запально вигукнув: «Матч у Харкові виграв Ніко Ковач! Не за підсумком, за змістом…» Щось у цьому є. Попри особисту стійкість ветерана П’ятова, тихо радів, що гірники мали справу з марнотратними монегасками, а не сумної пам’яті зосередженими «жеребчиками» з Менхенгладбаху.

Час ефіру йшов, аж ось настала черга переходити до справ УПЛ. Схвального відгуку за спостережливість одразу відхопить Денисов. Об’єднання сумного падіння у чемпіонаті «Маріуполя» і втрати очок «Шахтарем» у Закарпатті обернулося глибоким зануренням модератора у національний фольклор: горить сарай, гори і хата…

Але втриматися на гідних позиціях не вдалося. З початку сезону я не чув такого балагану у «Великому футболі». Навіть не знаю, що більше засмутило аналітиків. Розлука з трансляціями матчів Ліги чемпіонів, оглушлива перемога «Динамо» над «Колосом» (так званий експерт Метревелі навіть насмілився на формулювання «чемпіонський поступ») чи нічия гірників в гостях у Василя Кобіна?

Колишні джентльмени втратили усю зразкову повагу до Монзуль. Арбітриню тягали у словесних претензіях, як заманеться. Вони по черзі закидали неправомірність обох попереджень Марлону. І лише неблагонадійний у своїх шахтарських симпатіях Вацко стояв на своєму: сумарна червона стопудова. Погоджуюся. У другому випадку – зрив небезпечної атаки не ворота П’ятова.

А сумніви з першим «гірчичником» взагалі смішні. Метревелі з Леоненком закидали Селезньову, що той впав не вчасно. Так може він переварював справжній аперкот від Марлона?! А так праві. Удару ліктем не було – був чисто боксерський прийом!

Та ще більше дісталося в їдальні «ВФ» реактивному Ахмедзаде. Баляси навколо його падіння у карній зоні зайняли купу часу. Балакучі навіть відмахнулися від обговорення чудового голу нападника. Так пристрасно вимагали попередження від Монзуль «симулянту». Але бентежить висновок, якого вони сягнули у фіналі: а раптом так зачепиться за ногу Лаутаро або, чого доброго, Бензема?!

Фінальним акордом стало взяття під захист головну інвестицію «Шахтаря». Денисов пояснив неявку на прес-конференцію Де Дзербі відсутністю світла на ужгородському літовищі і необхідністю вчасно піднятися у повітря до сутінків.

Після цього завсідники швидко пройшлися по шансах українських грандів на груповій стадії. Закарбувалося ядуче комюніке: «У «Шахтаря» у групі є «Шериф», у «Динамо» шерифів катма…»

«ЧОМУ Я МОЖУ ВАС НАВЧИТИ?»

Сюжети з напуттям новому тренерському штабові збірній України, якій грати у Нур-Султані, випромінювали незмушену легкість спілкування. В усіх аналітичних програмах я шукав хоча б найменшу невпевненість на обличчі Петракова. Так ні, він був прямим і відвертим аж до легкої іронії.

У матеріалі Крамара Олександр Васильович усіх запевнив, що «вже перебуває в процесі» згідно з посадою. Так і хочеться додати… яка впала на голову так несподівано. Не втримаюся. Мені дещо усе це нагадує історію з Миколою Морозовим, який очолив збірну Союзу перед англійським ЧС-1966. Він зовсім не мав часу на підготовку, а гравці потім розповідали майже байку: «Морозов зібрав нас і наголосив: грайте, як вмієте. Чому я можу вас навчити?..»

Звичайно, Петраков такого не скаже. Але він точно не відмовиться поїхати з нашою збірною до Катару і дістатися там півфіналу. Перспектива такого вояжу не застане його зненацька. Він з блиском в очах відреагував на запитання про неї. Обіцяв на радощах не роздягатися, але залити журналістську братію ящиками з ігристим. Бо є людиною за натурою не жадібною. За винятком, як я зрозумів, результатів справи, за яку взявся.

Цікавив знімальну групу і єдиний представник колишнього штабу Шевченка. Олександр Шовковський з усмішкою зустрів підводні запитання і (спираюся на його воротарське минуле) вибив їх далеко через голови тусовки: «Усі ці питання вам слід адресувати двом Андріям…»

У фіналі моїх роздумів захотілося щиро побажати збірній України з її тренерським штабом успіху. Нехай у вас усе вийде проти збірних Казахстану і Франції. Далі точно буде легше. Я знаю.