Тетяна ТИМОШЕНКО

Доброго дня!

Я традиційно від імені Комітету ЧЄ-12 вітаю всіх присутніх!

Цими днями важко знайти засіб масової інформації, який би не зацікавився темою підготовки до Євро-2012. Причина відома – річниця перемоги України та Польщі у Кардіффі на право проведення Євро-2012. З однієї сторони – ми не стали виключенням, з іншої – підійшли до цього дещо нестандартно. Ми не поставили за мету підбиття певних підсумків, пошук винуватців в недопрацьованих моментах, привітання з досягненнями. Не стали перетворювати нашу зустріч у певний звіт осіб, які мають дати відповіді на поставленні питання стосовно якості та ефективності процесу підготовки в Україні до Євро-2012. Ми вирішили залишитися вірними собі і своїй концепції роботи – а саме, проведення тематичних круглих столів з метою обговорення однієї з вузьких тем, що є одним з напрямків процесу підготовки. Проміжні підсумки ми нестандартно плануємо підбити дещо пізніше.

Ми вирішили винести сьогодні на обговорення досить цікаву та важливу тему, яка є предметом постійного моніторингу експертами УЄФА. Отже тема обговорення на сьогодні – проблеми забезпечення безпеки під час проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу. Але перед тим, як традиційно передати слово постійному модератору наших заходів, я хотіла би коротко поінформувати присутніх про останні новини із діяльності Комітету ЧЄ-12, а саме:

* 1. Комітетом розпочато серію круглих столів в містах проведення чемпіонату і на сьогодні успішно проведено ці заходи в місті Дніпропетровську та Львові.

* 2. Відбулася зустріч Голови Правління Комітету ЧЄ-12 із послом королівства Бельгії, за результатами якої було досягнуто домовленості про подальшу співпрацю.

* 3. Почав працювати власний кореспондент Комітету ЧЄ-12 у Польщі, з матеріалами якого щодо стану підготовки до Євро-2012 у Польщі ви завжди можете ознайомитись на сторінках нашого сайту.

* 4. Приємно також відзначити, що все більше за незалежною експертною оцінкою до представників Комітету ЧЄ-12 звертаються представники ЗМІ.

Отже, я із задоволенням констатую, що діяльність нашого Комітету не залишено без уваги. За розуміння та підтримку наших ідей ми вдячні і ЗМІ, і представникам органів влади, інших організацій, які розділяють наші погляди та всіляко сприяють нашій діяльності. Дозвольте на цьому передати слово Андрію Капустіну – шеф-редактору сайту Комітету та модератору сьогоднішнього круглого столу.

Андрій КАПУСТІН

Спасибо большое! Добрый день! Мы действительно взяли сегодняшнюю тему, казалось бы никак не привязанную к годовщине победы в Кардифе – проблемы роста ксенофобии и расизма в Украине, но в свете подготовки к Евро-2012. И я бы хотел сначала обратить внимание на финал чемпионата Европы 2008 года, потому что сеть «футбол против расизма в Европе» FARE в этом году намерена очень плотно сотрудничать с УЕФА и каждый матч финальной части чемпионата Европы пройдет под девизом «Вместе против расизма». Соответствующий логотип кампании будет размещен не только на рекламных щитах по периметру поля, но и на форме стюартов.

Естественно кампания достигнет пика во время полуфинала и финала, которые пройдут в Вене и Базеле. Я еще хотел бы обратить внимание на то, что УЕФА имеет отдельную программу «антирасизм», следование которой, я думаю, будет крайне важным и в Украине при подготовке к Евро-2012. И эта проблема в Украине как бы ее не пытались замолчать некоторые представители власти, вобщем-то получает все большее и большее, к сожалению, развитие. Достаточно вспомнить, что в марте Организация объединенных наций выразила обеспокоенность случаями пропаганды в украинских СМИ. Опять же в марте послы стран Европейского Союза призвали министра юстиции Николая Онищука и главу МВД Юрия Луценко обсудить проявления ксенофобии и расизма, зафиксированные в Украине.

Применительно к футболу достаточно вспомнить, что УЕФА уделяло очень пристальное внимание и подвергло штрафным санкциям Российскую Федерацию, когда во время матча в Санкт-Петербурге болельщики выражали открыто расовую неприязнь по отношению к игрокам на футбольном поле. И все это вобщем-то касается не столько идеологической составляющей, но и может нести угрозу и безопасности во время проведения матчей, потому что все вспышки расовой неприязни, ксенофобии и расизма могут оказать негативное воздействие на нормальное проведение чемпионата Европы в Украине в 2012 году. Я думаю, что и Президент Украины Ющенко, когда направлял письма прокурору Медведько и Юрию Луценко, в которых обращал внимание на необходимость выработки эффективных мер, направленных на противодействие проявлениям ксенофобии, расизма и национальной нетерпимости вобщем-то подразумевал и подготовку к Евро-2012.

Наверно очень важно все это дело сейчас придушить в зародыше, чтобы потом с этой проблемой не нужно было бороться уже в тех масштабах – если она примет уже глобальные размеры, этого бы очень не хотелось. И здесь во многом мы зависим от продуктивной работы Верховной Рады Украины, поскольку речь идет в том числе и об ужесточении законодательства, принятии либо новых законов либо поправок к действующему законодательству, в том числе к Уголовному Кодексу. И продуктивная работа Верховной Рады в этом отношении, конечно в решении этого вопроса должна оказать неоценимое содействие. Я хотел бы, чтобы старт нашему разговору дал вице-президент Федерации футбола Украины Борис Воскресенский, который отвечает за безопасность на стадионах. Вы сейчас правильно назовете название Вашей должности.

Борис ВОСКРЕСЕНСЬКИЙ

Спасибі! По-перше я представлюсь. Я – віце-президент Федерації футболу України, Голова комітету з питань стадіонів та безпеки. Дякую.

Андрій КАПУСТІН

Скажите пожалуйста, как на сегодня ФФУ, работая с УЕФА или какие вырабатываются механизмы для того, чтобы обеспечить порядок, это понятно, и вместе с тем, делается ли что-то для того, чтобы следовать в русле программы УЕФА «Антирасизм»?

Борис ВОСКРЕСЕНСЬКИЙ

Для того, щоб бути конкретнішим слід зауважити, що по цим питанням регламентуючі документи розроблено. Є угоди між МВС та Федерацією футболу України, є угода спільна між Польською Федерацією і федерацією футболу України. На сьогоднішній день, якщо говорити словами системи, то практично всі питання вирішені. На жаль, вирішити на папері і вирішувати в житті – це набагато складніше. Тому є негативні приклади, на сьогоднішній день ви бачили, я думаю, гру вчорашню в Ахтирці, до цього ви бачили гру у Львові, до цього ви бачили гру в Харкові, а перед цим ви бачили ігри в Одесі.

На жаль, на сьогоднішній день негативний фундамент активізації «болільників», скінхедів, на жаль, він прогресує. Він прогресує не тільки в Україні, він прогресує у всій Європі і світі. Це не є для нас прикладом, як то кажуть, щоб ми не робили. Але на сьогоднішній день ми вкрай вичерпали всі демократичні умови, професійна футбольна ліга виносить штрафи по всіх тих питаннях, попередження і так далі. По-перше ці питання потребують регламентних змін, бо на сьогоднішній день ми не можемо покарати людей, або не можемо покарати стадіон. На сьогоднішній день ми прийняли рішення, і післязавтра на виконкомі, я думаю, ми його затвердимо, про більш жорстокі міри до цих фундаментів, які в нас вже достатньо твердо виросли. Тому на сьогоднішній день будуть вжиті заходи.

Перше, ці заходи – мається на увазі, треба відношення до цих людей, і по-друге, спортивні споруди, а особливо футбольні клуби, які за рішенням УЄФА персонально відповідають за стан стадіонів і безпеки. Підкреслюю, персонально професійні футбольні клуби відповідають за безпеку. Безумовно це не знімає вини з нас, але на сьогоднішній день чаша пролилася. І однією з умов, чому Італію позбавили права проведення фіналу чемпіонату Європи – це масові безпорядки на стадіонах в Італії. Дякую.

Андрій КАПУСТІН

Я думаю, что сейчас есть прямая логика передать слово представителям Верховной Рады. Я единственное, что хочу сказать, что в Австрии предварительно перед Евро-2008 был принят специальный Закон под названием «Хулиган», согласно которому: а) ставятся на учет все известные футбольные «хулиганы», они обязаны иметь прописку, прибывая на чемпионат, если они туда допускаются, они дают номера своих мобильных телефонов, и они знают, что они автоматически включаются в пеленгование. Я думаю, что на эти моменты нужно будет обратить внимание и нашим законодателям. Понятно, что вобщем-то необычная работа для законодателей принимать законы непосредственно футбольного характера. Но, судя по тому, что сказал господин Воскресенский, я думаю, что острая необходимость в этом уже есть. Пожалуйста, Олесь Доний.

Олесь ДОНІЙ

Дякую. В Україні очевидно є дві протилежні тенденції. Якщо говорити про національну та расову толерантність або, навпаки, дискримінацію. І дуже приємно, що Комітет громадського контролю ЧЄ-12 підняв цю тему, тому що вона набагато ширша, аніж тема лише проведення одного спортивного дійства. І більше того, надзвичайно важливо, щоб ми не звужували проведення цього чемпіонату до технічних споруд та лише прокладання доріг, побудови готелів, тому що люди, які приїдуть в країну, ми сподіваємось, що це буде масовий приїзд, вони будуть звертати увагу не лише на споруди, а й на відношення людей. І гріш ціна буде всій нашій спільній діяльності, якщо при масовому напливі міліції вони зможуть відсидіти півтори години на самому стадіоні, а потім їх поб’ють в якому-небудь кафе або ввечері на вулиці, як зрештою це відбувалося після відомого матчу, коли в нас було у Києві – достатньо толерантному місті побита група шотландських вболівальників – європоідів, білих, але в кілтах. Іде мова про пряму ксенофобію, тобто неприйняття інших – інших за одягом, інших за мовою, можливо за іншими ознаками.

Тому, як на мій погляд, проблема набагато ширша, аніж прийняття якогось одного закону. Нагадаю, що нині в Україні діє стаття в Кримінальному кодексі за розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Але, принаймні депутатам, невідомо про жодний випадок, коли ця стаття була використана. Тобто від чергового закону, який би був прийнятий в Верховній Раді, якщо не буде адекватного ставлення всього суспільства, а відповідно, і суддівського корпусу, і міліції, то ситуація не зміниться. І тут, ще раз скажу, у нас є дві протилежні тенденції. З одного боку – у нас національна толерантність вже панує в політиці і в бізнесі, але є проблема загалом суспільства. Можу привести приклади з політики і бізнесу. Якщо взяти хоча б ту ж саму Верховну Раду, то у нас дуже велика кількість представників національних меншин присутні в самому Парламенті: і росіяни, і євреї, і грузини, є вірменин, кримський татарин, тобто в даному випадку політики показують приклад. Те саме можна говорити і про великий бізнес.

Ви знаєте, що в першій сотні, принаймні тих, що друкував «Фокус» і «Українська правда» вихідців з різних етнічних груп досить багато. У нас є багато прикладів, коли люди обирають мерами представників інших національних груп, зокрема, в Києві, в Харкові, В Одесі – це є представники єврейської громади. У нас є приклади, коли призначають керівниками або міністерств, або голів адміністрацій знову ж таки представників інших національностей. Знову ж таки на Харківщині Арсен Аваков – він вірменин, і це не заважає Президенту його призначати. Тобто дуже багато прикладів. Прем’єр-міністром був представник, принаймні наполовину, бурятського народу – Юрій Єхануров. Дуже багато конкретних прикладів. Можна говорити не тільки про ті етноси, які вже вкорінилися в український ґрунт, а й про вихідців з нових еміграційних хвиль – це той же Валід Арфуш – він досяг успіху як представник гламурних мас-медіа. Є приклади успішні і в журналістиці.

Можна говорити про якісь медійні програми, телевізійні програми. Тобто тут в Україні, можна сказати, є чим похвалитися. Достатньо багато прикладів етнічної толерантності, національної толерантності. В той же час на побутовому рівні, на жаль, дійсно збільшується хвиля конфліктів за етнічною ознакою. Було кілька вбивств в Києві на расовому ґрунті. Не завжди вони фіксуються, саме, як на расовому ґрунті. І тут потрібно говорити про певні тенденції. З одного боку є загальноєвропейська тенденція. Так як Україна знаходиться значною мірою в інформаційному просторі російському, то є і тенденція наростання ксенофобії з боку Росії, яка так чи інакше впливає на Україну. І ті скінхедські групи, які спочатку були в Москві, приволзьких містах і в Ленінграді, тепер вже фіксуються і в Україні.

Чи можна тут щось зробити? Очевидно, що потрібна цілеспрямована просвітницька компанія, починаючи зі шкіл. Це буде не один якийсь закон на рівні Верховної Ради України, а цілеспрямована, ще раз кажу, кампанія на рівні Міністерства освіти. Тобто етнічній, національній толерантності потрібно вчити, починаючи вже з початкової школи. І тут ми стикаємося ще з однією проблемою. Говорячи про національну толерантність, слід сказати, що ми мабуть дійсно унікальна країна в Європі, де в першу чергу (мені принаймні не відомі такі приклади), щоб основний етнос був би поставлений перед тією ж самою проблемою, оскільки в деяких регіонах України найбільша проблема національної дискримінації стосується самих українців.

Це проблема українофобії навіть на деяких, не лише побутовому, рівнях – і на рівні органів місцевого самоврядування і медіа, що стосується Криму і Севастополя. І оці дві проблеми, мені здається, вони значною мірою інспіровані з боку деяких сил Росії. І можливо варто переглянути Національній раді з питань телебачення і радіомовлення той продукт, на право трансляції якого надається дозвіл. Мені здається, що та хвиля серіалів військових, відверто ксенофобських про війну в Чечні, де фактично тією чи іншою мірою висловлюється зневага до всіх кавказьких народів – мені здається, на мій особистий погляд, варто було переглянути на можливість їх трансляції в Україні.

Це один з елементів впливу на населення і розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Спочатку це до кавказьких народів, а далі, я певен, воно перекидається на ставлення і до інших народів. Тобто, підсумовуючи, проблема – вона є, проблема не одномірна і відповідно потрібен комплексний підхід щодо її вирішення. Одного закону, щоб були визначені телефони кількох «хуліганів», повірте, не вистачить. Тобто потрібна широкомасштабна просвітницька кампанія. Повинна бути координація дій Міністерства освіти, Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, місцевих адміністрацій, обов’язково громадських організацій і органів мас-медіа. Дякую.

Андрій КАПУСТІН

Спасибо, Олесь. Олесь напомнил о конфликте, который имел место 10 октября 2006 года, когда были избиты шотландские болельщики. Интересна реакция представителей внутренних дел на этот конфликт в Киеве, на который была реакция и Министерства иностранных дел. И шотландская сторона оперативно предупредила своих болельщиков тогда о том, чтобы они вели себя очень осторожно в Киеве, что вобщем-то не делало чести нашей столице. Так вот на тот момент Замминистра внутренних дел по связям с общественностью Александр Радкевич сказал: «С официальными заявлениями об избиении пятерых шотландцев к нам никто не обращался.

О том, что с ними произошло, нам сообщили врачи из больниц, куда кареты скорой помощи доставили шотландцев с легкими телесными повреждениями. Медики оказали иностранцам необходимую помощь и отпустили. Отмечу, что все заявления медиков зарегистрированы в Шевченковском райуправлении милиции. По ним проводится проверка». На том, собственно говоря, сердце и успокоилось. Кто избивал, кто за этим стоял, почему это произошло в центре города на Майдане Незалежности по сей день неизвестно. При том, что украинские болельщики «хулиганы», если можно их так называть, имеют собственный сайт и вобщем-то представителям МВД можно было бы как-то более активно на это отреагировать. Тарас Чорновол, пожалуйста, Ваша точка зрения по поводу нашей сегодняшней темы, по поводу проявления расизма и ксенофобии и что может сделать на сегодня Верховная Рада и главное, насколько действенными будут эти механизмы? Спасибо.

Тарас ЧОРНОВІЛ

Дякую. Я буду виходити тільки частково з теми футболу, оскільки проблема, дійсно, набагато ширша. Але все-таки, чому в контексті Євро-2012 саме зараз це є дуже актуальним? Всі ми знаємо, що десь приблизно через місяць почнеться масовий моніторинг України на рахунок готовності до проведення. І вже стоїть питання про те, що може Євро-2012 можливо не буде проводитись в Україні. Поки що про це говорять принаймні так, як це озвучується в Україні, що це зв’язується з неготовністю інфраструктури. Це проблеми, в першу чергу, Львова з абсолютним нулем в питаннях підготовки до Євро, певні проблеми по Одесі, по Києву тощо. Але насправді вже сьогодні обговорюється в контексті підготовки до Євро-2012 і проблема безпеки. Чомусь в коло зору українських мас-медіа це не потрапляє.

Я думаю, що фільтр включено не журналістами, фільтр включено рядом наших структур, які могли би цю інформацію більш масово надавати для вжитку преси, але які намагаються це стримувати. Це питання піднімається, як мені відомо, УЄФА, і в найближчому часі, десь приблизно через місяць, нас чітко запитають не стільки проте, чи ми подолали ті ксенофобські настрої, скільки про те, що ми зробили для того, щоб їх подолати. Таким чином в результаті нашого сьогоднішнього обговорення, я думаю, нам потрібно буде активізувати роботу вашого громадського комітету, інших структур щодо впливу на деякі центральні органи влади для того, щоб реакція була.

Тому що, якщо держава до кінця травня не задіє певні дії щодо подолання по-перше, ксенофобії, по-друге, футбольного хуліганства або дій, які з ним пов’язані, по-третє, не нормалізує взаємовідносини міліції з можливо футбольними хуліганами, можливо з вболівальниками, то саме на цій основі ми маємо всі шанси втратити Євро-2012. Хочу нагадати, ксенофобія, расизм і загроза безпеці людей – це є речі, які є на сьогодні дуже визначальними в Євросоюзі та загалом у світі і нам не пробачать, якщо ми будемо ігнорувати появу такої загрози. Перед тим, як перейти до моментів, пов’язаних з ксенофобією, я все-таки декілька слів хочу сказати в тій галузі, в якій я не є достатнім спеціалістом, але бачу, що проблеми взагалі останнім часом не розв’язуються ніяк – це загальна безпека, усунення факту хуліганства і методи, яким це робиться.

Я мушу констатувати по-перше, невмілість, неадекватність і невиправдану жорстокість представників міліції. Не такі вже давні події, які були, скажімо, у Львові, коли один невеликий акт хуліганства невеличкої групи людей закінчився тим, що не їх, а звичайних підлітків жорстоко побили, дуже жорстоко, які взагалі не мали відношення до того хуліганського вчинку. Міліція, вриваючись на трибуни, не маючи жодної чіткої інформації про те, хто безпосередньо хуліганив, дістає вказівку: «на такому-то секторі відбувається щось-то». Вони ринулися туди, і вони просто луплять всіх підряд, навіть не задумуючись про те, що треба просто вивести людей, треба просто ізолювати, треба розокремити. По цьому навіть не розпрацьовані жодні механізми і жодні інструкції. І тому мені здається ми повинні засвітити факт підготовки.

Мені шкода, що немає тут представників, я так розумію, що вони були заявлені, органів внутрішніх справ, які мали би тут бути. Але вони мусять опрацювати і принаймні на момент, коли буде відбуватися моніторинг нашої готовності до Євро, представити, що існує вже програма, перше, технічних способів локалізації технічних груп, друга програма – це психологічного тренінгу і підготовки працівників міліції, які мають забезпечити порядок на стадіонах і навколо них. Тому що на сьогоднішній день цього абсолютно немає. Є нехай і певна група озвірілих фанатів, які роблять, що завгодно, і таких самих, на превеликий жаль, озвірілих міліціонерів, які б’ють всіх підряд. Будь-яка з таких сцен для нас може закінчитися втратою, і до речі заслуженою, права на проведення Євро-2012.

Ще один момент, той який згадувався про побиття шотландців. Вибачте мене, але після такої заяви, яку дала міліція, того факту, що це відбулося і як вона на це зреагувала, мають летіти голови до міністра включно. Мають летіти, тому що міліція була зобов’язана, знаючи, що є загроза таких подій, знаючи приблизно локалізацію людей, які приїжджають на цей чемпіонат, не поїхали ж вони на Теремки або на Троєщину дивитись, вони були в центрі міста – всім зрозуміло, що є основні пам’ятки архітектури, які стараються туристи – вболівальники відвідати під час приїзду на матчі – і вони їздять не тільки на самі стадіони, вони намагаються відвідати основні пам’ятки архітектури. Є центральні площі, є певна група ресторанів, пабів тощо, де вони в таких випадках, як правило, локалізуються.

Яким чином на цьому місці не були виставлені додаткові пости, яким чином це не упереджувалось і не відслідковувалось і це було просто допущено? Міліція просто про це дізнається від повідомлення медиків, а не сама втручається в ситуацію. Ну ви мені вибачте, за таке просто треба гнати з роботи, однозначно. А у нас нікого не женуть і я думаю, не скоро ми цього діждемося. Тому до Євро мають бути розроблені ці програми. Вчора я в телебаченні почув, що щось там в міліції збираються вивчати німецький досвід. Але в Німеччині трошки інша ситуація, ніж в Україні і досвід у них з набагато довшого періоду. І нам треба розробляти не хай на основі німецької, а ліпше, на основі англійської чи французької школи протидії оцим подіям, які відбуваються на стадіонах і навколо них, але їх треба відпрацьовувати сьогодні на основі наших можливостей.

Взагалі не відпрацьовані методи, яким чином уникати, локалізувати тощо. Я дуже добре пригадую матчі львівських «Карпат» на львівському стадіоні в 70-х роках минулого століття – єдині випадки, коли у Львові можна було побачити за часів Радянського Союзу ті масові демонстрації. Вибачте, але міліція тоді, повірте, в мене немає ностальгії за Радянськими часами, але міліція тоді діяла ультра професійно – нікого не били, красиво розводили, красиво гарно розсіювали натовп, не допускали його концентрації надмірної в певних місцях, і це все відбувалося в достатньо спокійній атмосфері. Практично тільки окремі невеличкі інциденти. Те, що маємо сьогодні, означає абсолютний непрофесіоналізм.

Тепер, що стосується расизму і ксенофобії в цьому контексті. Перше, мене лякає не стільки сама поява цих проявів, скільки небажання діючої влади на це будь-яким способом реагувати. Наводжу конкретні приклади. Пару тижнів тому Міністерство закордонних справ збирало в себе консулів країн азіатського та африканського регіонів. Їм було пояснено, що в нас немає навіть натяку на ксенофобію, що є якась певна реакція на появу в Україні незаконних мігрантів, хоча всі напади та вбивства відбувалися щодо людей, які легально перебувають на території України, а не є незаконними мігрантами. І що це взагалі вторинні статеві ознаки підростаючого молодого покоління проявляються таким способом, вибачте мене. Отаким способом пояснює Міністерство закордонних справ.

Подібні заяви звучали від Міністра юстиції пана Оніщука після того, як до нього звернулися ряд консулів з цього приводу. Промовчало, наскільки мені відомо, Міністерство оборони України після звернення до нього військових аташе ряду країн азіатського регіону після побиття військового аташе Індії, жорстокого побиття. Була історія, коли майже до смерті побили радника посольства Єгипту, робили все для того, щоб на це реагувати, говорили, що це не ксенофобія, це на будь-яких інших мотивах. Вибачте, але за таких обставин, ви розумієте, перше, наша влада не хоче бачити цих подій і на це не реагує, другий момент, за таких обставин ті ж самі посли, консули пишуть відповідні звіти до своїх країн і це буде теж дуже можливо основою того, що Україні заборонять проводити Євро-2012 як країні, яка не хоче боротися з ксенофобією.

Що стосується самого явища ксенофобії. Є воно в Україні чи немає? Знаєте, ми себе тішимо – в нас його немає. Олесь дуже правильно сказав, ксенофобія – це неприйняття інших. На відміну від тих же самих Сполучених Штатів Америки, де нападів на людей з іншим кольором шкіри в сотні разів більше, ніж в Україні, там повноцінного, в повному розумінні цього слова, ксенофобії, несприйняття немає. Вони привикли жити між собою, вони привикли до цієї кольорової мозаїки. У нас просто поява людини, відмінної в чомусь, інший колір шкіри, інша мова, інші якісь особливості, викликає вже екзальтацію іноді в доброму плані, іноді в злому, але це є вже факт, що фактор ксенофобії на побутовому рівні існує.

Це не обов’язково активна, це не обов’язково агресивна ксенофобія, але пасивна ксенофобія є основою для цього. Міністерство освіти чи Міністерство культури провели хоч щось за останній період? Я не говорю тут цей уряд, минулий уряд. Хоч один з міністрів освіти розробив спеціальну програму расового антиксенофобського виховання в школах? Вона не розроблена і ніхто не збирається розробляти. Законами ми цього не врегулюємо. Це не є питання Верховної Ради. На жаль, на рівні міністерства, цього не розробляється.

Тепер, що стосується можливої протидії цим актам безпосередньо ксенофобії. Мені довелося після спілкування, оскільки я – перший заступник Голови Комітету закордонних справ, мені доводиться спілкуватися постійно із послами держав, громадяни яких зазнали расистських дій щодо себе. Цих дій набагато більше, ніж про це говориться в офіційних звітах. Я можу говорити, що за минулий рік іде мова про кілька тисяч актів расистського характеру, можливо 5, можливо 8 тисяч нападів на расовому ґрунті. В більшості випадків, якщо це не є смертельні або важкі тілесні ушкодження не звертаються до міліції, тому що міліції відверто бояться ще більше.

Характерний приклад, по-моєму 24-го березня біля КПІ групами скінхедів саме біля гуртожитків, де проживають іноземні студенти було проведено маніфестацію під расистськими лозунгами – відверто 100-процентно расистськими. Вони підпадають під статтю кримінального кодексу. В мене питання, що робила міліція в даному випадку? Заарештувала кримінальних злочинців, які це робили? Ні, вона їх охороняла, щоб їх випадково хтось не побив. Міліція охороняла кримінальних злочинців. Отака була ситуація. Кримінальна справа не відкрита до сьогоднішнього дня.

Я вже подав депутатське звернення, чому не відкривається кримінальна справа? Хоча персони, які брали участь в акції чітко визначені і встановлені. Я думаю і не буде відкрито – оце гарні слова і реальні дії. Значить, пропозиції, які я надіслав на ім’я Президента і Секретаря РНБО. Сьогодні після 3-4 тижнів я дістав відповідь, що Секретаріатом Президента отримано Ваше звернення і передано Секретарю РНБО, якому я власноруч і так надіслав цей лист. Моя пропозиція – терміново провести позачергове засідання Ради національної безпеки і оборони, на якому, перше, встановити та підтвердити факт існування проблеми, це виписувалося не в контексті Євро-2012.

Я думаю, що і громадський комітет і журналісти, які пишуть в спортивній тематиці із погляду саме спорту та можливості в нас проведення футбольної першості цей факт акцентувати, підкреслити необхідність такої термінової події. На цій Раді перше, зобов’язати силові відомства вести абсолютно жорстку статистику і реагувати та повідомляти по кожному факту РНБО про своє реагування, друге, зобов’язати ту структуру, яка повинна цими факторами займатись, як факторами , які вже становлять загрозу безпеці держави – СБУ не усуватися від цих питань. Поки що всі факти ксенофобії і расизму СБУ абсолютно ігнорує. Частково є реакція міліції і то, як правило в плані, щоб все це перевести на побутову тематику. Третє, ініціювати звернення (це не можуть робити депутати Верховної Ради – нам не можна – заборонив Конституційний Суд. Це може зробити Президент України) звернення до Голови Верховного Суду щодо проведення Пленуму Верховного Суду з цього приводу і орієнтації суддів на те, що в випадку, коли є факти ксенофобії чи расової нетерпимості, дійсно саме так і встановлювалися.

Такі речі Верховний Суд по інших випадках вже не один раз робив – це не є тиском на суддів, це є встановлення певних нормативів всередині судової системи, самої судової системи. Поки що всі факти, коли відбувалися такі побиття або напади, за винятком можливо корейського громадянина в минулому році, повністю судовою системою ігноруються. Корейське посольство і консульство 8 місяців добивалося, щоб відверте расистське вбивство їхнього громадянина було перекваліфіковане з звичайного простого хуліганства, в якому мовляв, сам же ж кореєць і винний, в акт, який був зроблений на расистській основі. Поки що невідомо, яке винесе рішення суд, але міліцію і Прокуратуру ледве переламали – 8 місяців коштувало Посольству ця робота.

Я пропоную Раді нацбезпеки і оборони створити спеціальну координаційну групу, в яку ввести керівників силових структур, які будуть відповідальні за подолання вже наслідків ксенофобських і расистських виявів і громадську структуру, в яку мають увійти представники громадських організацій, в тому числі і представників дипломатичного корпусу тих країн, громадяни яких терплять від ксенофобії, щоб виробляти методи протидії. Що стосується законодавчих ініціатив, то я вже говорив, що є речі, які упереджують попередньо – те, що стосується Міністерства освіти, Міністерства культури. Тут законодавець навряд чи зможе щось добавити. Але є речі, які стосуються безпосередньо покарання.

Внесено на сьогоднішній день 5 законопроектів щодо зростання відповідальності за ксенофобські прояви. Це 2 законопроекти, які, на мій погляд, нічого не вирішують – це Президентський та депутата Фельдмана, де вводиться трошки строгіша відповідальність за факти ксенофобії і расової нетерпимості, але не на багато і не дуже суттєво. Тобто по суті ролі це не грає. І є три законопроекти в принципі дещо похожі. Два – Генадія Москаля і Ганни Герман – вони абсолютно однакові – Москаля трошки раніше, Герман – трошки пізніше і мій законопроект щодо змін до кримінального кодексу, а у них ще кримінального та адміністративного кодексів щодо чіткої фіксації злочинів на расовому ґрунті – вбивство в другу частину статті кримінального кодексу – дає обтяжуючи обставини і додатково вноситься на расовій основі, нанесення тілесних ушкоджень тяжких, легких, погроза вбивством і тому подібне. Саме в такому плані чітка фіксація.

Якщо ми упродовж цього року 2008 і 2009 року принаймні по фактах, де було дійсно ознаки расової нетерпимості доведемо справи до суду саме за цими статтями, саме за це – і люди будуть сідати в тюрму не просто за хуліганство, а хуліганство на расовій основі і матимуть відповідно в два чи три рази більші терміни за це, я думаю, що Європа принаймні повірить і Європейський футбол в тому числі, що Україна готова боротися з цими явищами, в іншому випадку, знаєте, я сам дуже засумніваюся, чи варто Україні приймати в себе футбольну першість, якщо ми не готові забезпечити безпеку іноземним громадянам, які до нас їдуть. Оце в принципі те, що я хотів у цьому зв’язку сказати. Дякую.

Андрій КАПУСТІН

Спасибо большое. Я хотел бы напомнить и господину Чорноволу и господину Донию, что еще 24 декабря прошлого года Комитет обратился ко всем депутатам Верховной Рады с предложением создать межфракционное депутатское объединение под рабочим названием «Спорт над политикой», которое вобщем-то стало бы активным лоббистом всего законодательного пакета, который помог бы проведению Евро-2012. Я понимаю, что есть определенные сложности на сегодня с Регламентом, но с учетом разговоров вообще о статусе межфракционных объединений идут постоянно, хотелось бы воспользоваться этой ситуацией.

Тарас ЧОРНОВІЛ

Я тільки добавлю відповідь на це. Проблем -то нема, ми з Олесем Донієм зійшлися на тому, що перешкод реально не існує, ми можемо створити це об’єднання. Проблеми трохи дрібніші. Перше, Арсеній Яценюк чогось не хоче дійсно оголошувати про створення таких об’єднань тепер, блокує це, посилаючись на неіснуючу норму Регламенту з цього приводу. Другий момент – він зв’язаний з тим, що ніхто не прислухається до висновків подібних об’єднань. Так, ми можемо провести парламентські слухання з цього приводу, але більшість питань, які стосуються забезпечення підготовки до Євро-2012 лежить поза межами саме законів України, це акти Кабміну, це рішення, які приймаються виконавчою владою, тому найбільше ми ще можемо прийняти ще 2-3 постанови Верховної Ради, які і так ніхто не збирається на превеликий жаль, виконувати.

Андрій КАПУСТІН

А сейчас я бы хотел передать слово Заместителю председателя Национального агентства по вопросам подготовки к Евро-2012 господину Рыбалко.

Сергій РИБАЛКО

Еще раз добрый день! Я как Заместитель председателя Национального агентства хотел бы еще раз в двух словах рассказать о том, что мы недавно отмечали год с того момента, как нам дали право на проведение Евро-2012. За год действительно организован Координационный Совет, который возглавляет Президент, Оргкомитет, который возглавляет Премьер-Министр, Национальное агентство, в городских и областных администрациях назначены начальники управлений либо заместители, которые занимаются вопросами подготовки к Евро. Безусловно есть вопросы – вопросы на законодательном уровне, которые нужно поднимать через Верховный Совет продвигать.

Безусловно есть вопросы на региональном уровне. Нет проблем, я считаю только там, где не хотят, чтобы что-то сдвигалось с места, поэтому вопросы, которые поднимаются сегодня, потому что они абсолютно правильные и адекватные. Я как заместитель, курирующий вопросы безопасности хочу сказать, что на сегодняшний день, как здесь было правильно отмечено, подана программа МВД по концепции безопасности. Я считаю, что она выглядит абсолютно в виде рыбы, в которую безусловно будут внесены какие-то изменения и дополнения. Наверное, нужно перенять опыт еще и Евро-2008 года, которое будет проходить в этом году. Безусловно надо уделять внимание и вопросам ксенофобии.

И тут я бы разделил этот вопрос на две части: 1. информационная, то есть через средства массовой информации мы должны готовить наших людей к тому, чтобы нам не было стыдно за то, что наш народ ведет себя неадекватно; и второй вопрос – это вопрос концепции безопасности. Есть рекомендации, которые нам предоставило УЕФА. И нам безусловно надо к этим рекомендациям прислушиваться, но тем не менее есть вопросы нашего менталитета, которые не всегда подходят под те требования или рекомендации УЕФА.

Одним из таких рекомендаций – это присутствие внутри стадиона волонтеров, они рекомендуют, чтобы работники МВД внутри чаши стадиона не находились, а если находились, то только оперативные работники, которые отслеживали бы ситуацию. И ряд других вопросов, которые на сегодняшний день тоже обсуждаются, ввиду имеющейся необходимости. То, что касается Координационного Совета, то уже есть график выездных совещаний Координационной Рады. Завтра во Львов приезжает Президент, Премьер– Министр, Председатель Нацагентства Червоненко, профильные министры.

Там будут представители польской стороны. Сегодня будет большое совещание с мерами принимающих городов. И один из вопросов, по которым будет выступать Червоненко – это вопрос информационной политики, что в ней будет сделано, какими мы шагами идем вперед. Потому что в этой информационной политики одним из вопросов, которые нужно поднимать – это вопрос ксенофобии. Завтра это совещание произойдет. Я думаю, что Координационный Совет будет посещать все принимающие города, которые есть в программе Евро-2012.

Андрій КАПУСТІН

Спасибо большое. Я хотел бы передать слово Дмитрию Выдрину – директору Европейского института интеграции и развития. И спросить, вот мы выслушали мнение представителей Федерации футбола Украины, Нацагентства, депутатов Верховной Рады, Вы, как новый директор Института и как известный политолог, как вы видите, насколько Украина сможет справиться с этой проблемой, поскольку вы немного опоздали, я говорил, что это дело нужно «душить на корню» со старта. Какие выходы – это ужесточение законодательства, это воспитательная, объяснительная работа, о которой говорил Олесь Доний, или есть еще какие-то методы, о которой Вы можете сказать? Спасибо.

Дмитро ВИДРІН

Во-первых полезно, что заговорили о Евро-2012 в контексте безопасности. Я был за последнее время на 10 круглых столах, посвященных Евро-2012, речь шла о чем угодно: о разрушении «Троицкого», о готовности отельного бизнеса принять гостей, о готовности стадионов, их реконструкции. По-моему, это первый круглый стол, где Евро-2012 рассматривается в контексте безопасности. Хотя очевидно, что большое стечение людей, гостей из-за границы спровоцирует определенные настроения – и ксенофобические настроения, и просто хулиганские, и не дай Бог террористические. И поскольку любое мероприятие мирового класса или международного класса всегда лакомый объект для, еще раз повторяю, не дай Бог, террористических проявлений.

Поэтому полезно то, что именно в этом контексте мы говорим. Но я здесь являюсь дилетантом. Поэтому выскажу дилетантскую точку зрения буквально в нескольких словах. Первое, напомню, что демократия является все-таки «розами с шипами» и если есть желание наслаждаться приятными сторонами демократии, то нужно быть готовым и к проявлениям неприятных, колючих сторон, а такими сторонами является то, что при раскрепощенности людей, особенно молодежи, при той свободе, которая часто воспринимается многими категориями как вседозволенность неизбежна вот такого рода проявления и я думаю, что тот относительный порядок, который был у нас на улицах, на стадионах, который был у нас при массовых мероприятиях, я здесь абсолютно согласен с коллегой Тарасом Черноволом, базировался ни сколько на профессионализме нашей доблестной милиции, сколько на неком остаточном постсоветском синдроме.

Люди постсоветские еще многие законопослушны, поскольку это вбито на мой взгляд в кровь, и именно на это зиждется наш относительный порядок. Вот пару моих зарубежных коллег присутствовали на встрече Нового года на Крещатике, у нас это популярно – многие из нас встречают Новый год на Крещатике и каждый раз я встречал недоумевающие вопросы, но правда дружелюбно недоумевающие, спрашивали, как у вас получается, что на Крещатике миллион человек ночью, выпивается за новогоднюю ночь пять миллионов бутылок шампанского и не одной проломленной головы?

Такого нельзя представить ни в Нью-Йорке, ни в Париже, ни в Лондоне – там скорые помощи работают как челноки во время таких мероприятий, вывозя пострадавших. Я объясняю им, что это к сожалению, опять таки не доблесть и не профессионализм нашей полиции, а это то, что люди наши привыкли так достаточно мирно относиться даже после одной, другой, третьей бутылки шампанского. Но этот синдром проходит, хорошо это или плохо – он проходит. В некоторых странах он уже прошел. Те, кто бывал в той же братской России во время футбольных матчей видел наверное и перевернутые автомобили сожженные – вобщем все признаки пусть не цивилизованного, а теперь уже в худшем смысле слова раскрепощенного общества. Поэтому будет у нас к сожалению нарастать и некая ксенофобическая волна – чудес не бывает – раз мы втягиваемся в демократическое пространство, то получим кроме приятных плодов плоды неприятные.

Будет ненависть к людям другого вероисповедания, другого цвета кожи. Кстати говоря, вспоминались дипломаты, на которых нападали подростки, не хочу применять какие-то резкие ругательные термины, но эти же дипломаты не гуляют в Вашингтоне по окраинам. Кто бывал в Вашингтоне, знает – две минуты от Пенсельвания авеню – главной улицы и там уже висят такие таблички, на табличках нарисован человек в маске – бандит с кастетом и с ножом и время 18.00. Это означает, что после 18.00 появляться на этих улицах нежелательно, тем более человеку с белым цветом кожи. Я случайно попал даже днем и ту же подвергся некой попытке нападения. И там не гуляют. А у нас пока еще дипломаты чувствуют себя расковано – ходят на Троещине, что является аналогом наверное вот этих опасных кварталов вокруг Пенсельвания авеню.

Поэтому, к сожалению, будем привыкать и к таким вещам, что будут обозначаться опасные зоны, безопаснее зоны, где можно гулять, во сколько гулять – мне не хотелось бы это увидеть, но наверное придется, поскольку, повторяю, чудес не бывает – это есть в Берлине, это есть в Париже, это есть в Вашингтоне, не смотря на то, что на полицию выделяется не на порядки, а на десятки порядков больше средств, и зарплата больше. Поэтому, отвечая на вопрос о том, что нужно, нужно все, по-видимому, не работает, наверное один из методов отдельно: нужно и воспитание, нужны профессионалы, нужен комплекс мер.

Я думаю, что любое гражданское общество, ища противоядие против таких вещей, ищет не только в институтах государственности, ищет это противоядие в самом себе. Правильно господин Платини говорил о том, что волонтеры должны быть главной, в хорошем смысле слова, ударной силой на стадионах, если будут такие вещи происходить. Это во всем мире есть фаны и есть антифаны или точнее, есть фаны, которые отвечают за порядки, как есть фаны, которые пытаются спровоцировать беспорядки. Я к стати слежу, как сама организация происходит и в Украине. Много гневных слов говорится в Киеве о Донецке, но если взять этот срез, то донецкие фаны самые организованные фаны, к стати говоря. Я вот не помню ни одного случая, когда приезжали тысячами в автобусах донецкие фаны, и они бы выступали инициаторами этих беспорядков.

Наверное с этими людьми, которых называют «отморозками» или как угодно, с ними наверное можно тоже проводить определенную работу и тоже наверное их можно делать не только ударной уличной силой беспорядков, но и вот теми, которых раньше высокопарно называли дружинниками. Поэтому, повторяю, комплекс мер должен быть абсолютным – все стороны должны быть задействованы, включая, кстати, тут не назывались новые средства техники, технологии. Во всем мире сейчас акцент делается на технологической стороне безопасности. Все пишется на стадионе, тем более, что цифровая съемка позволяет идентифицировать лица мгновенно.

Поэтому нужно предупреждать, что ведется видеозапись на стадионе. Любое лицо будет идентифицироваться в течении нескольких минут. Пишется ситуация и в окрестных улицах, в окрестных кварталах. Ну, неприятно жить в условиях тотального наблюдения тотального глаза большого брата, но, видимо, это тоже издержки демократии, с которой придется смириться и к которой придется приспосабливаться. Ну и заканчивая, повторяю, что конечно же государство само не справится. Если не будут задействованы институты гражданского общества, ни одно государство с самым могучим силовым аппаратом не справится. Абсолютная безопасность на стадионах была в трех странах – это было в Италии при Муссолини – не было ни одного случая беспорядков на стадионе, это стадион Гитлера – не было ни одного случая беспорядков на стадионе на Олимпийских играх в Германии и на стадионах при Сталине тоже не было ни одного случая беспорядков. Поэтому выбор, либо тоталитарная система, и тогда не будет никаких беспорядков, никакой ксенофобии, либо сильное гражданское общество, которое находит само инструменты противоядия в том числе и против таких, на мой взгляд, страшных проявлений. Спасибо.

Андій КАПУСТІН

Спасибо. Я думаю, что мы найдем нечто среднее между необходимостью выпускать таблички с изображением бандитов с кастетами и лицами в масках и тоталитарным режимом. Коллеги, если у вас есть вопросы к участникам круглого стола, пожалуйста, только единственная просьба – представляйтесь.

Михайло ЛЕЙБОВИЧ – «Украинский медиахолдинг»

У меня вопрос к господину Тарасу Черноволу. Если я Вас правильно понял, вы сказали, что из-за проблем расизма и ксенофобии Украина может лишиться права проведения Евро-2012. Откуда у вас такая информация? Может быть вы знаете какие-то заявления УЕФА, администрации УЕФА или других органов? То есть это ваше личное мнение или оно на чем-то базируется? Спасибо.

Тарас ЧОРНОВІЛ

Добре. Офіційних заяв УЄФА стосовно такої трактовки немає. Так, дійсно, це я проаналізував, починаючи від фактору, який заблокував проведення в Італії – це їхні кіфозі. І якраз цей момент під голосування УЄФА зіграв свою роль. Але сьогодні в політичному плані просто масові бешкетництва проходять крізь пальці, а якщо вони носять хоча б якийсь елемент характеру расистського, ксенофобського, реакція буде миттєва. Ну це очевидно і добре, тому що просто хуліганство, знаєте, невихованість тощо, а тут вже закладаються рамки, які розвиваються, які матимуть своє майбутнє, тому це те, що стосується мого аналізу. Друге, я постійно працюю з дипломатичним корпусом та з депутатами інших країн.

В мене сьогодні вже було три зустрічі скажімо так з іноземцями: депутати парламентів і два дипломати. І я на основі цих зустрічей, перше, зробив дійсно висновки, що загроза розвитку ксенофобії і расизму в країні оцінюється за кордоном як особливо небезпечна. Є вже певні рішення по Україні з цього приводу. Є певні заяви, які звучали. Вони не зв’язані безпосередньо з Євро-2012, але по Україні вони звучать. Ми звичайно можемо себе тішити тим, що в сусідній Росії все набагато гірше, і це абсолютна стопроцентна правда. Ми себе можемо тішити в тому, що расизм протилежного толку, скажімо в Америці щодо білих в певних районах, носить теж набагато гірший характер, і це теж правда.

Я сам теж у Вашингтоні знаю на своїй власній шкірі, що таке стати жертвою ну там не чорного, а латиноамериканського расизму. Теж це відчув, мав напад, але слава Богу, спрацювала місцева поліція, і слава Богу там врятували. Та накидалися на мене з ножем, але вся проблема в тому, що і Америка, і Росія мають хорошого, скажімо так «піарника», і вони себе відстоять. А Україна має і так дуже низьке реноме у світі. Щодо нас вироблене море стереотипів, які для нас є не актуальними. Я хочу нагадати, що про Україну колись розглядалось питання в Державному департаменті США (це було на початку 2000 років) Україну розглядали в числі країн, де найсильніші прояви скажімо антисемітизму. Хто пригадує, 2000 – 2001 роки таких проявів у нас було лише окремі заяви МАУПу і одне побиття вікон, дійсно злочин в синагозі київській.

По Росії в той момент, де був цілий ряд злочинів, вбивств рішення було більш м’яке, ніж по Україні. І тому ми повинні бути готовими, що у випадку таких чутливих речей як Євро-2012, де є в нас дуже серйозні конкуренти, та сама Італія і Британія, де факти расизму, якщо і є, то вони достатньо затушовані і вони не дуже-то представляються як приклад і мало хто про них говорить. То в нашому випадку про нас згадають в десятикратному розмірі. Я чув від італійських депутатів, я з ними контактую особисто, що вони будуть очевидно розігрувати цю карту – расизм в Україні. Тобто це є поки що тільки натяки. А відповідь на Ваше питання Ви отримаєте приблизно через півтора місяці від УЄФА.

Андрій КАПУСТІН

Спасибо. Еще вопросы, коллеги? Я бы хотел, воспользовавшись случаем, что здесь присутствуют и депутаты Верховной Рады, и представители Нацагенства, и Федерации футбола Украины, с учетом понимания того, что проблема действительна актуальна, проблема острая, спросить господина Воскресенского, пожалуйста, возможно ли Ваше более плотное сотрудничество Федерации футбола Украины с народными депутатами с тем, чтобы готовящиеся законодательные акты, применительно к теме, о которой мы сегодня говорим были полнокровными, и от ФФУ была предоставлена вся информация, поскольку вы лучше всех владеете на сегодня этой информацией в Украине. И можно ли рассчитывать на то, что Федерация футбола войдет в контакт с теми депутатами, которые этим вопросом будут заниматься, в том числе и с присутствующими здесь сегодня.

Борис ВОСКРЕСЕНСЬКИЙ

Спасибі. По-перше, з усіма депутатами ми спілкуємось і я, як людина, яка відповідає за окрему ситуацію, і розуміє, я хотів би трошки повернутись назад, якщо можна. Перше, я сказав, що в нас сьогодні прогресує на стадіонах України хуліганство. Це чудовий фундамент для розвитку расизму і ксенофобії. Тому наше головне завдання, про що вже тут казали ви, те, що сьогодні прогресує, його придушить. І з цього боку Федерація футболу вже в середу прийме конкретні заходи. Коли це було на одному з стадіонів один раз в місяць, то воно носило такий випадковий характер. За останній цей місяць на п’яти стадіонах відбулися ситуації, які були неконтрольовані.

Тільки взаємодія, про що ми казали. І останнє, ми кажемо за расизм і ксенофобію. Сьогодні шановний Олесь Доній перечислив тут національності і меншини. Я думаю, якщо взяти футбольні клуби, люди, які сьогодні грають в них із-за кордону, то я думаю це буде набагато ширше. Жодного разу жодного прояву расизму або неповаги як до суперників, так і до членів команди клубів зафіксовано не було. За цим негласно ведеться дуже серйозна робота в клубі. Ми про це знаємо і це може бути. А уявіть собі, коли шотландця побили, я знаю цю історію, (якщо це цікаво, я після нашого круглого столу можу розказати конкретно і так як було, а не так, як розказують – у нас часто що було і що розказують – то є дуже велика відстань), тому я думаю, що у нас ці тенденції є, їх не можна відрізняти від інших проявів, і це може носити дуже тяжкі наслідки, але сьогодні питання про те, буде чи не буде чемпіонат Європи в Україні не стоїть.

Сьогодні в п’ятницю рівно повернулись наші керівники Григорій Михайлович і Голова Національного агентства. На сьогоднішній день члени УЄФА задоволені роботою, яка ведеться в Україні. І ви знаєте, що практично день через день, два-три рази на місяць до нас приїжджають. Якби нам не хотіли допомоги або не вірили в нас, ніхто б сюди не їздив, тому жодного сумніву в тому, чи буде, чи не буде, я думаю, це така ж провокація як расизм і все інше. Фінальна частина чемпіонату Європи 2012 року буде в Україні. Спасибі.

Андрій КАПУСТІН

Спасибо. И у меня вопрос еще к Олесю Донию. Скажите, пожалуйста, можно ли рассчитывать, что в ближайшее время после перерыва в парламенте все-таки будет инициировано принятие пакета законов, связанных с Евро-2012? И насколько на сегодня депутатский корпус в целом понимает важность и серьезность проблемы Евро-2012 именно с точки зрения законодательства?

Олесь ДОНІЙ

Дякую. Ну про це вже була мова. Зокрема, Тарас Чорновіл розповідав, що він особисто подав законопроект про включення проявів расизму в кримінальний кодекс, якщо я не помиляюсь. І ми з ним розмовляли про це на попередній передачі. І говорили як раз про можливість синхронного голосування по цьому питанню представників як опозиції, так і більшості. В Верховній Раді наразі ви знаєте є проблема – центри політичні знаходяться поза Верховною Радою. Вони зацікавлені в непрацездатності Парламенту і не зацікавлені, щоб законопроекти розглядалися по суті. А намагаються завжди підлаштувати суто політичну підноготну.

Або голосують представники більшості або меншості. По цих питаннях, про які йшла мова, ми готові зініціювати голосування принаймні обох частин парламенту. Принаймні будемо вести свою роботу в цьому плані. Але нагадаю, ми про це говорили, що основна проблема зараз не в парламенті, а рішення приймаються по Євро-2012 на рівні Кабінету Міністрів, тому саме там мають бути постанови. Верховна Рада може зініціювати увагу до цього питання і зокрема, ідея щодо парламентських слухань мені наприклад подобається – вона достатньо цікава. Я думаю, що варто обговорити і на рівні Комітетів, і на рівні фракцій. І якщо нам вдасться ініціювати такі Парламентські слухання – там можна буде обговорити великий комплекс питань щодо проведення чемпіонату.

Тарас ЧОРНОВІЛ

Я просто додам. Ті закони, про які ми зараз говоримо, вони напряму не стосуються Євро-2012, а тільки опосередковано, так як і тема нашого сьогоднішнього круглого столу тільки опосередковано стосується Євро-2012. Незалежно від того, мало би в нас бути Євро-2012, не мало, ми все одно маємо ці зміни в проваджувати, просто воно загострює трошки тематику. Що стосується безпосередньо законів, які були би важливі для того, щоб гарантувати нормальне проведення чемпіонату – відверто кажучи я не готовий з впевненістю сказати, що я знаю, які ж потрібні.

В плані безпеки, напевне треба. Але закон скажімо, про який ви згадали – італійській про футбольних хуліганів – в нас така жорстка фіксація ряду норм правового характеру, що я не дуже собі уявляю, як ми зможемо провести цю офіційну пеленгацію по мобільних телефонах. Однозначно, що це буде не в цьому Законі, це має бути в інших законах, і я боюся, що Конституційний Суд і так розказує, що це звужує конституційні права громадян згідно 157, якщо я не помиляюся статтею Конституції цього реалізувати не можна. Ми декларативно іноді навіть досить далеко зайшли в демократію.

А що стосується безпосередньо футбольних законів, крім змін до бюджету з приводу додаткового фінансування, я наприклад не дуже орієнтуюсь, які то можуть бути додаткові законопроекти. У нас є Комітет окремий молоді та спорту, але від них поки що ініціатив особливо не було. Ми можемо ініціювати проведення Парламентських слухань, створення слідчих комісій Верховної Ради, якщо побачимо, що щось негаразд робиться, десь там не готується, але на цьому мені здається Парламент обмежує свою участь у цьому процесі. Шкода, що сьогодні тут відсутні представники виконавчої гілки влади і силових структур, тому що с приводу проведення Євро-2012 до них питань набагато більше.

Андрій КАПУСТІН К сожалению, действительно, было подтверждение от представителя Министерства внутренних дел, но как мы видим бывают разные накладки и будем надеяться, во-первых, что мы к этой теме вернемся еще не один раз и будем обсуждать не только существующую ситуацию в непонятном контексте, а уже будем констатировать, что и Верховная Рада, и другие государственные структуры сделали определенное движение в поддержку законодательства и в пользу того, все-таки, что Украина нормально проведет Евро-2012, в чем собственно никто и не сомневается. Спасибо вам. Спасибо участникам. И до следующей встречи здесь на круглых столах Комитета ЧЕ-12.