Перше, що необхідно зробити, це інвентаризацію стадіонів та футбольних полів, всіх без виключення, навіть тих, на яких зараз пасуться кози.

Досягти масовості можливо тільки збільшенням кількості змагань, чемпіонатів різного рівня. Для зменшення витрат, скорочення часу на проведення турнірів, зростання кількості команд учасниць, слід впровадити так звану Швейцарську систему проведення змагань. Ця система широко застосовується в організації шахових змагань. Перед круговою системою вона має ту перевагу, що не обмежує кількість учасників , а турів (зустрічей) проводиться 9-11, переможець визначиться об’єктивно без випадковостей.

Особливістю цієї системи є те, що перед кожним туром комп’ютер робить жеребкування. В кожному турі учасники знаходяться в групі з однаковою кількістю очок. Переможці піднімаються вверх по турнірних сходинках, ті, що програли, опускаються вниз. Від олімпійської системи маємо ту перевагу, що із змагань команди не вибувають і всі борються до останнього туру. В останньому турі (9 або 11) зустрічаються претенденти на перше та друге місця.

Швейцарська система дозволить провести першість області при 40-50 командах за 11 вихідних днів. Цікавим та корисним може стати оцінка сили гри команд за системою коефіцієнтів професора Ело. Все просто, зрозуміло, математично точно і не потребує затрат. Наведу приклад, дві команди набрали однакову кількість очок (це слово мені не подобається), одна має 5 перемог проти лідерів, друга 5 перемог проти аутсайдерів, між собою зіграли 0:0. Яка команда сильніша? Коефіцієнт Ело дасть точну відповідь. Постійні підрахунки рейтингів Ело на основі футбольної статистики показують силу гри команди в той чи інший час. Зрозуміло, що рейтинг змінюється по результатах гри. Визначити рейтинг не складно. Все це вже десятки років випробувано в шахах, звертайтесь до шахістів. Команди, які вибороли право брати участь в міжнародних кубках повинні мати найвищий рейтинг Ело. А як же інакше?

Математика – велика наука, поширюється і на футбол і може йому допомогти.

Які ж змагання слід запровадити та зробити традиційними? Необхідні чемпіонати районів сільських і міських, змагання між ВУЗами та іншими навчальними закладами міста, області. Кожна територія України має свою історичну назву: Галичина, Слобожанщина, Волинь, поділля, Полісся, Донбас, Таврія, Буковина, Закарпаття, Наддніпрянська Україна, Крим.

Кожний край має мати свого чемпіона із аматорських футбольних команд. Команди-чемпіони будуть джерелом кадрів для команд другої та першої ліги. На основі відбірних змагань в регіонах створиться можливість провести Фінал серед любителів по тій же Швейцарській системі, а як будуть кошти, то й по круговій. Три команди переможці виходять в другу лігу.

Матчі між аматорськими командами бувають дуже видовищними, цікавими, драматичними. Вболівальники сприймають гру емоційно, не байдуже, приходять на матчі всім населеним пунктом, колективом установи, заводу. Пам’ятаються мені матчі команди колективу фізкультури «Динамо», місто Ірпінь, Київської області. Було це в 1982-1985 роках, тренував команду знаменитий майстер Віктор Каневський, який на той час був пригнічений владою, був як кажуть в опалі. Його товариш, зірка Радянського футболу, один з найкращих тренерів світу, незабутній Валерій Лобановський надав йому цю роботу, не зважаючи на погляди скоса партійних органів та КДБ. Та мужність, твердість, справедливість, всі кращі риси характеру, котрі випромінювало обличчя і сама постать Валерія Лобановського, добре підтверджує цей життєвий епізод.

Доречно сказати, що команда «Динамо-2» тоді виборола право грати в другій лізі і зараз грає під назвою «Рось» в Білій Церкві.

Сьогодні вражають результати команди «Нафтовик» з районного центру м. Охтирка, Сумської області. Це козаки і виборюють право грати у Вищій Лізі. Звернемо увагу на досить скромну тренувальну базу та обмежені фінансові можливості цього унікального футбольного колективу.

Справедливим є докір спортивній пресі, яка мало приділяє уваги змаганням в першому та другому дивізіонах. Про аматорський футбол та тренерів ентузіастів публікацій також майже не буває.

Кожна область, кожне велике місто повинні мати професійну футбольну команду. Цих команд в Україні має бути до 60, розділені на дві групи вони мають грати по швейцарській системі, виборювати місце під сонцем та пробиватись до вищої ліги.  Таким чином створиться велика школа резерву  для команд вищої ліги та відпаде необхідність в іноземних легіонерах. Питання з легіонерами не просте, дискусійне серед вболівальників і чекає нешаблонного, продуманого вирішення. Потрібно ж якось переймати досвід світового футболу? Найкращий спосіб для цього створити команду «Інтернаціонал Україна», в якій грали б кращі гравці Африки, південної Америки, Європи і декілька Українців. Така б команда грала б в чемпіонаті України на рівних правах.

Проблема в тому, де знайти спонсорів, меценатів, людей, які взялися б інвестувати такий проект. Моя пропозиція звучить фантастично. Я впевнений, за таку новацію проголосували б всі команди вищої, першої, другої ліг, де немає легіонерів. Якщо в «Динамо» та «Шахтарі» не буде іноземців, то в Україні поступово виросте 5-6 команд високого рівня, спортивна боротьба загостриться, буде вдосконалюватись майстерність, вибір гравців до збірної покращиться. Врешті-решт, Чемпіонат України перестане бути фінансовим змаганням меценатів, спонсорів окремих клубів. В українському футболі більше проблем, ніж можливостей їх вирішити.

Мало футбольних полів в великих містах. Справа ще й ускладнюється будівельною лихоманкою, яка поглинає всі вільні від будівель площі та нищить зелені зони. Недостатньо кваліфікованих тренерів для любительського футболу та бракує суддів. Виникла необхідність в створенні державних. Громадських, профспілкових структур, які б постійно із знанням справи предметно і послідовно займались любительським футболом.

Покажемо Україну цивілізованою, культурною державою та не будемо пасти задніх в 2012 році тільки в тому випадку, коли міцна владна рука та пильне око громадськості не дадуть змарнувати час підготовки до Чемпіонату Європи з футболу.