Звичайно, найперше цей позитив пов'язаний з успіхами ЗСУ. Наше військо сповнено рішучості зупинити і викинути знахабнілого і хворого на всю макітру загарбника геть за кордони країни. Але приводи для надій можна знайти не лише на фронті. Вони, як паростки майбутньої перемоги і мирного життя, пробивають шлях у речах, що надихають або хоч на мить втішають.

З усього надбання відеоматеріалів за тиждень спочатку віддам належне заключній грі серії матчів заради миру київського «Динамо» у найсильнішому складі. Акцентую увагу на двох речах. Жодного разу кияни не програли і довели, що беруть на полі приклад з героїв, які захищають Україну. Саме на цьому наголошував ще на стадії задуму закордонного турне наставник Луческу.

Слушною була і думка коментаторів Циганика з Бебехом. Вони не побачили жодного випадку, коли б суперники у серії діяли проти динамівців розхолодженими. Навпаки, кожен візаві доводив, що його клубна емблема не просто прикраса на футболці, а пристойна гра з динамівцями – шанс залишитися основним гравцем в своїй команді чи вибороти це місце в обоймі.

ЩО В УКРАЇНЦІВ НА УМІ?

Разом з новинами з арени «Санкт-Якоб Парк» усім нагадали про Херсон, який перебуває під окупацією, але мужньо не кориться агресорам. Був у складі «Динамо» і гравець, якому доля міста з пониззя Дніпра особливо близька і болить. Караваєв там народився, а його батьки і нині живуть у цьому героїчному місті.

З інтерв’ю Олександра стає зрозуміло, як тривожить його доля рідних і Херсона. На матч з «Базелем» він вийшов з особливим настроєм і відкрив рахунок, зігравши на добиванні після спроби Ваната. А далі я усміхнувся. Караваєв нечасто забиває, проте коли відзначається, то менше дубля у ворота не кладе. «Базель» врятували воротар Гебхардт і поперечина.

Господарі поля в унісон моїм думкам прийняли виклик, а матч отримав досить драматичний сюжет. Динамівці опинилися на межі поразки, але зуміли вирвати вольову перемогу.

Був іще один нюанс, який намагалися роздмухати російські блогери і офіційні канали. До заявки «Базеля» на цю гру не потрапив Чалов, орендований у московського ЦСКА. Були різні версії, але більшість стали сатирично-красномовними.

Фєдю навіть похвалили за рішення не грати з українським грандом. Жодного посилання на тренерський штаб «Базеля» наведено не було, але дезертира викупали у оваціях. З післямовою колишнього наставника Чалова: «Ніхто не знає, що в українців на умі. Молодець, що не грав».

Нам не звикати до божевільної риторики і перекручень в країні ворога. Завдяки своїм верховним злочинцям там остаточно заплуталися у визначеннях добра і зла. І процес вже пройшов усі межі і запобіжники неповернення.

Ми ж просто порадіємо, що матч заради миру «Базель» – «Динамо» також відбувся на високому рівні, а динамівці без травм і у гарному настрої дісталися розташування збірної України.

НОВИНИ З БРДО

Репортаж The Guardian з бази підготовки нашої національної команди вже розібрали на цитати. Більшість українських відео-джерел все пильніше фокусуються на таборі Петракова. Мені одразу сподобалося, що Олександр Васильович не тисне на гравців, бо розуміє, що їм і так не просто в нинішніх умовах.

Усі здогадалися, що йдеться про війну і долю України, яка вирішується на фронті. А наставник зізнається – про себе теж гадки не мав, що доведеться готувати хлопців до вирішальних матчів за таких обставин. Проте сповнений бажання дістатися з командою до Катару понад усе. І додає, що не мріє про якісь бонуси чи регалії для себе. Головним завданням бачить розвантажити хлопців психологічно і звільнити від тривожних думок.

Я замислився. Завдання у Петракова і справді складне. Навіть з усвідомленням, що всі, хто готуються до матчів з Шотландією і, можливо, з Вельсом – професіонали. Про легіонерів, які приєднаються пізніше – годі й говорити. Фахівці вже запевняють, що з їхнім досвідом вони блискавично інтегруються у схеми і навіть поведуть партнерів за собою.

Але і в нинішньому варіанті складу є гравці, які здатні формувати колективні прагнення. Той же капітан «Динамо», який ніколи не прибирає ногу у зіткненнях, говорить – наскільки наразі важливо порадувати українців. Доповнює Сидорчука і колега за амплуа Степаненко. З досвіду особистого спілкування з воїнами: герої на фронті не вимагають, а просять здобути перепустку на ЧС-2022. Тож обидва опорні півзахисники єдині в думці, що треба виборювати путівку на світовий форум футболу.

Чи побачить Доха синьо-жовту команду, чекати залишилося менше місяця. Петраков проходження стикових матчів формулює без остраху зайвого пафосу: «Це означатиме, що своє життя я прожив недарма».

Цієї середи відбудуться перші оглядини напрацьованого в Словенії. Збірна зіграє в Менхенгладбаху з місцевою «Боруссією». Поки що без представників елітних ліг. Безумовно, подивитися на репетицію оркестру Петракова і без Ярмоленка, Зінченка, Малиновського, Яремчука буде цікаво. Але це буде лише ескіз.

І ЧУДОВИЙ ХЛОПЕЦЬ З «ЕВЕРТОНУ»

Та обнадійливі звістки ще надходять. Не так давно вболівальники «ірисок» визнали Миколенка кращим гравцем клубу в квітні. І Віталій не забарився віддячити за довіру, про що щедро проінформував ВВС.

Почну з вражень, які пережив сам. Дебютний гол Миколенка в АПЛ у принциповому протистоянні «Евертона» в гостях у «Лестера» викликав непідробні емоції у наставника Лемпарда. Френк назвав цей успіх серйозним моментом в кар’єрі українця та нагадав, що той ще туром раніше був близьким, аби вразити ворота «Челсі».

Тоді не склалося, але гравець збірної України не занепав духом і розрядив свою гармату у лігві «лисів». Та так, що Каспер Шмейхель не мав жодного шансу для порятунку воріт. І це воротар збірної Данії, якого багато хто вважають одним з найкращих у Європі. Так само, як одноклубника Віталія у воротах «Евертона» Пікфорда.

З подвійною увагою слухав, що думає голкіпер збірної Англії про свого захисника. Адже Джордану нелегко прийшлося, коли українець залишив поле через ушкодження. Та недарма Пікфорд є неперевершеним у грі на лінії. Його сейви у матчі з «Лестером» бачилися запаморочливими.

Проте власні досягнення досвідчений воротар визнав просто роботою. А ось компліментів на адресу партнера не пошкодував: «Віталій – чудовий хлопець. Прийшов до нас, одразу вивчив англійську. І у ставленні до командної роботи він зразок. Його самовідданість на полі вражає».

Я не думаю, що після цих слів бувалого воротаря збірної «Трьох левів» у шотландців або валлійців затремтять колінця. Вони самі вміють вигризати результат, не жаліючи себе. Але Миколенко враження справляє неабияке. Завдання для всіх гравців збірної України у вирішальних матчах на початку червня залишається таким самим.