Тому час повернутися до головної мрії. Фронт постійно про неї нагадує, і ніхто з наших уболівальників на трибунах «Кардіфф Стедіум» про це не забував. Як і у Глазго, багатоголосе «ЗСУ!» закликало українську збірну до боротьби, аж поки фінальний свисток її не зупинив. З післямовою Петракова: «Це – спорт. Я претензій до своїх футболістів не маю».

Саме так. То був лише запеклий двобій гідних команд за почесну місію представити країну на всесвітньому форумі. Україна ж мріє про перемогу над ворогом цивілізації, який руйнує нашу державу. І вона для нас першочергова!

ЯК ГАРНО УСЕ ПОЧИНАЛОСЯ…

Не можна не визнати, що до матчів з Шотландією і Вельсом наш тренерський штаб підготував команду на гарному функціональному рівні. Після бойовища на «Гемпден Парк» навіть у завжди прискіпливих футбольних блогерів язики особливо не чесалися. Хіба вони перетворилися на вболівальників без жодного критичного мислення.

Першого червня ігрова міць і бойовий настрій українців дали команді Кларка лише ненадовго підняти голову по перерві, але прорахунки шотландців у начальній схемі вже зумовили солідну перевагу. Тому результат на нашу користь дивом не став розгромним.

У обставин матчу в Глазго був дуже зацікавлений спостерігач – наставник валлійців Роберт Пейдж. BBC оперативно розповсюдив його оцінки діям нашої збірної. До речі, при своїх висновках голомозий хитрун залишиться і після матчу в Кардіффі: «Українці заслужено перемогли збірну Шотландії і сьогодні вони були чудові, бо перебувають на піку форми».

Окрім цього зайвого компліменту собі і власній збірній, Пейдж ще згадав дещо. Мало бути якесь пояснення, завдяки чому його гравцям вдалося здолати такого надмотивованого, агресивного суперника. Найбільший розрахунок був на нестачу наших емоцій, які було витрачено на шотландців. Він виправдався, а у пригоді став вирішальний епізод, який знову, як і на «Гемпден Парк», організували Малиновський і Ярмоленко. На жаль, цього разу біля воріт Бущана…

То була класична гримаса долі. Адже з самого початку здалося, що команда Петракова бажала увірватися на переможному експресі у лігво «драконів» прямісінько з Глазго. Руслан заробив небажаний фол, а Андрій доповнив залп гармати Бейла також від надмірного бажання. У підсумку – як не нестача, так дисбаланс емоцій призвів до цього зриву. У випадку з такою командою, як збірна Вельсу – визначальному.

НЕПРУХА – ТАК У ВСЬОМУ

Після прикрої поразки Петраков зронить, що не варто шукати винуватців серед його гравців. Як будуть такі бажаючі у вітчизняних медіа, можуть лити бруд тільки на нього. Бажаючих і нині нема. Навіть неохочі до зайвих компліментів Роберто Моралес і Михайло Співаковський обмежилися гіркотою підсумку, але визнали безмежне бажання нашої збірної щось змінити до фінального свистка.

Єдине, що не сподобалося в констатації Олександра Васильовича, так це здогадка: у кардіффському тріллері комусь лише повезло, а нам ні. Як на мене, валлійців ми не дуже здивували. А ще закарбувалася дотепна думка з мереж. Збірна України все робила сама, і навіть дещо за господарів поля. «Дракони» грали, як завжди, з граничною мобілізацією і математичним виміром. Вони жодного разу не втратили голови.

Не можу не згадати істерію навколо непризначеного пенальті. Не беру до уваги квоктання у соціальних мережах з приводу кваліфікації Антоніо Матео Лаоса. Цей арбітр для мене взірець серед діючих, і пречудово розібрався у надмірному бажанні Ярмоленка впасти, коли той відчув дотик Аллена. Переграв із падінням, із поясненнями мужнім суперникам. Обожнюю Андрія як футболіста, але у тому моменті він нагадав про клятви баришника на базарі.

Невпинно наближаюся і до власного проколу зі сподіваннями. Коли побачив у рамці суперників Геннесі, зрадів. Ворд, який захищав ворота на останньому ЄВРО, здавався мені більш збалансованим голкіпером. Проте не так сталося, як гадалося. Ветеран Вейн, за власним зізнанням, проведе найкращий матч у кар’єрі за збірну Вельсу і доведе, що вибір її штабу був стовідсотково вірним.

Прикро, що ці воротарські подвиги збіглися у часі з таким важливим матчем для збірної України. Нам не допомогла і магія останніх хвилин. Коли на вивірену подачу Миколенка у височенному стрибку відгукнувся Довбик. Та сейв Геннесі знову перекреслив усі сподівання. А британські стріми ще довго крутили ролики про цю звитягу.

КОНЬЯЧНО-ХАКЕРСЬКА СУМІШ

Звісно, в центрі уваги там і дві головні зірки валлійців – Ремзі та Бейл. Перший пробачив нашу оборону після зразкової комбінації, а Гарету завадив Бущан, блискуче зреагувавши на удар.

Тут я наближаюсь до теми підгону новин від Вацка. Який запевняв, що Георгія нищівно критикували валлійські таблоїди за невпевнену гру з шотландцями. Та мабуть, загалом заповажали, бо бив Бейл у останній спробі перед заміною, як для себе – впритул!

А далі коментатора понесло. Мабуть, воротарська тема закрутила коловоротом. Вацко припустив, що Вейн Геннесі випив у перерві… коньяку. Підстава? Бо у першому таймі воротар валлійців лишень парирував удари наших, а по перерві вже забирає м’ячі намертво. Якщо це була спроба жарту, то вкрай невдала. Як і натяки на співзвучність прізвища воротаря і відомого коньячного бренду.

Але раптом трансляція на OLL.TV перервалася. Платформа зазнала атаки ворожих хакерів, яким це не минеться. Про що вже з інших джерел повідомив той самий хоробрий коментатор. Серед прокльонів Вацка рашистським посіпакам запам’яталося: «Щоб вам не дивитися футбол ніколи в житті!» Це хоч щось. Виграє у порівнянні з маячнею, якою він прикрашав репортаж з «Кардіфф Стедіум».

Наостанок про щасливих валлійців. Як і шотландці, вони чудово розуміють, що ворог робить на нашій землі і щиро нам співчувають. Це підкреслив і Олександр Петраков, якому з хлопцями було комфортно в обох країнах, де відбулися стикові матчі ЧС-2022.

Вельс – країна, яка примусила поважати себе в футбольному світі. Усі, хто робив рекламу матчу її збірній з українською, не раз підкреслювали, що ця команда лише раз грала чемпіонаті світу у далекому 1958 році. Але навіть з цієї запиленою часом дати був сенс дізнатися про характер «драконів», який новітній генерації гравців передається за родоводом.

Саме на ЧС-1958 у Швеції розпочала збирати колекцію світових титулів збірна Бразилії. Вона тоді легко розбиралася з усіма суперниками, окрім одного. Вірно – збірної Вельсу. Щоб мінімально її здолати, знадобився геній юного Пеле. У чвертьфіналі зірка усіх часів і народів забив неймовірний гол, який став переможним.

Не можу позбутися враження, що у неділю у нас був свій неповторний план здолати непоступливих валлійців. Чому не вдалося, ніхто точно не знає. У підсумку, саме команда Роббі Пейджа поїде до Катару.