Перший тиждень навали на Україну я взагалі не міг дивитися футбол. Хоча він звично буяв у Європі. Там проходили матчі у провідних лігах, відновилися баталії Ліга чемпіонів, Ліга Європи… Щоденні новини про героїчний опір ЗСУ затуляли цей потік трансляцій і відео. Конкурували з ним і маніфестації в усіх куточках планети проти злочинної війни, яку РФ підло розв’язала у такому масштабі.

ЗЛОЧИН СПОЖИВАЧІВ ПРОТИ ДУХОВНОСТІ

З Білого дому у Вашингтоні не втомлювалися запевняти, що скоро кремлівський режим дуже пошкодує через вчинене. Хотілося б якнайшвидше. Щоби дочекатися приниження всіх, хто винен у становленні цього нелюдського свавілля.

Чи існує в Україні особлива духовність, теж доводить нинішня війна. Часом її відверто зневажали, намагалися викривити, та вона разом з визначною волелюбністю завжди повставала і зміцнювала дух мого народу. Як протилежний приклад – відомі історії про завойовників, які нині телефонують мамам повідомити, що потрапили в Україні до полону. А мамі ніколи, бо вона штурмує лабіринти IKEA, які зачиняють у Москві через санкції.

Проте виродки не залишають місця для цього голого сарказму. Вони вчиняють жахливі злочини проти людяності. Серед них суцільне руйнування Маріуполя, де верхом жахіття стало бомбардування дитячої лікарні з родильним відділенням… Капітан київського «Динамо» закликав сильних світу цього не гадати на політичних картах і закрити небо над нашою країною. Батько трьох малих діточок Сидорчук знає про що говорить.

Число загиблих українських дітей з вини агресора стрімко наближається до сотні, і слід негайно зупинити статистику, яка панувала хіба у темних закутках середньовіччя. Адже одна-єдина дитяча сльозинка переважить будь-яку спробу беззаконня.

Поки не виконана головна умова нашого повного захисту від бомб і ракет, залишається надія на тиск світової спільноти. У цьому сенсі мене особливо зацікавила розмова у «Денисов TIME». Ведучий Youtube-проекту почав з вибачень за затримку з власною активністю, бо мав проблеми з Інтернетом.

«ВОНИ ПРОЙШЛИ НІДЕРЛАНДИ БЕЗ ОПОРУ ЗА ТРИ ДНІ…»

Денисов обрав співрозмовника комфортного, як це робить завжди. Експерт Євген Левченко йому майже рідний з часів ефірів «Великого футболу». Нині це було фактично потрапляння у яблучко. Бо на посаді керуючого Профспілкою футболістів Нідерландів співрозмовник серйозно розширив обрії своєї діяльності.

Він не лише завірив, що жоден футболіст з Росії не гратиме у Ередивізі чи нижчій місцевій лізі. І справа не лише у санкціях. Симпатія до українців набула небувалого виміру. Подружжя Левченків брали участь у багатотисячному мітингу перед офісом уряду. Там Євген спілкувався з учасниками. Деякі з них плакали. Вони не забули, як Нідерланди впали під навалою інших фашистів без опору за три дні. А нині вся країна тюльпанів захоплюються стійкістю і героїзмом нашого народу.

Громадський тиск на урядовців у Європі – не порожній звук. Нідерландці вже добилися, щоб влада усіляко сприяла допомозі Україні. Левченко вважає, що ситуація від історії зі збитим над Донеччиною MH-17 відрізняється суттєво. Не лише в країні, де він мешкає і працює, а і в багатьох інших люди відчули – від якої катастрофи їх сьогодні захищає Україна.

Сподобалися і слова експерта: «Спорт поза політикою – це повна нісенітниця». ФІФА слушно вліпила бан російському футболу, а усі хто підтримує політику міжнародного злочинця Путіна, мають бути персонами нон-грата. Таким сьогодні ой як не затишно. Навів приклад президента «Вітесса», який наближений до російських грошей і олігархів.

Втім, на тижні «The Times» сповістила, що завершилися солодкі часи для одного з них – Абрамовича. Той передбачав, лихо скоро настане і виставив «Челсі» на продаж, але пропозиції покупців не задовольняли. Нові ж санкційні рішення, як запевняє впливове британське видання, фактично блокують продаж лондонського клубу.

У колишні часи «начальник Чукотки» демонстрував неабияку здатність викручуватися, проте цього разу кремлівський друг зі своєю кривавою авантюрою підклав свиню, яку перескочити важко.

…Несподівано згадав, як футболку «Челсі» перед гарячою фазою війни пропонували подарунком для шанувальників одного відео-проекту. Міг би бути такий раритет! Та ба, навіть у воєнний час відчайдушні хлопці з «ТаТоТаке» знову нагадали про себе.

ДУМКИ, НАЧЕ… ПІКЕ ВИНИЩУВАЧА

Зустрів програму у мережі й одразу зрозумів, як вони сумують за футболом. Війна розкидала тріо по всій Україні. Сеньків повернувся до Львова, Болотников залишився в столиці, а Співаковський з Києва подався до Івано-Франківська. Назвати повноцінним випуском свої одкровення вони не наважилися. Запропонували глядачам вважати зустріч на відстані модним словом – контент.

Я був не проти. Бо його головним висновком стало твереза згода усіх трьох: «Ідея дограти чемпіонат УПЛ десь за кордоном була б за межею цинізму. Як би це бачилося: тут війна, а там голи…» У порівнянні з лютневими думками, значно полегшало.

В усьому іншому підкорював або бентежив стиль викладу думок. Деякі з них (особливо у Сеньківа) нагадували піке винищувача, якому загрожує некероване обертання.

Звісно, у контенті згадали почесного учасника територіальної оборони столиці Алієва. За відсутності власних подвигів, «татотаківці» зосередилися на анатомії видатного патріотизму особи, чий шлях до визнання був звивистим. Казали про правильний вплив на Алієва збоку, але хто саме вплинув, сам захисник Києва обіцяв розповісти після перемоги.

Вінчало шанування глибока думка Сеньківа: «Раніше Алієв упевнено йшов дорогою до пекла, але йому вчасно допомогли стати на шлях до раю». Хоча і проситься, але «амінь» промовляти не буду.

До того ж відомо, хто є найбільш серйозним подразником для Сашка Алієва серед футболістів, які приховують своє ставлення до війни РФ на наших теренах. І репліки на адресу багаторічного капітана «Шахтаря» і рекордсмена матчів за національну збірну Тимощука парламентськими визнати важко.

Відома і погроза УАФ позбавити мовчазного Анатолія усіх футбольних титулів і регалій. А залишать хіба фото з жовто-синіми стрічками, якими він оплутував себе з ніг до голови до переїзду в Пітер. Що можна додати? У відомстві під орудою Павелка все вчасно. Та раптом заронив сумніви вічний заколотник Сеньків: «А як можна Тимощука позбавити рекордного показника ігор за збірну? Закреслити усі 144 матчі, начебто їх і не було?»

Завдав клопоту. Це у Луцьку все просто. Там звання почесного громадянина міста позбавлять, і Тимощук вже не зможе проїхати без квитка у муніципальному автобусі.

Зрештою, у «ТаТоТаке» повернулися до головної теми. Завершив її Сеньків. Мабуть через обстріл ворогом Яворівського полігону і Львова, фінал вийшов не дуже: «Навіть якщо ми вичистимо росіян за свої кордони, вони будуть обстрілювати ракетами нас здаля…»

НАДІЯ В УЛАМКАХ РОЗБИТОГО ДЗЕРКАЛА

…Зрештою, я не витримав і наважився подивитися футбол, забутий у суворі дні воєнного часу. Спочатку відео-огляд, де Бензема принизив трьома голами «ПСЖ» з Мессі і Неймаром у Лізі чемпіонів. Потім пересвідчився, у якій блискучій формі перебуває Малиновський. Він фактично заклав підвалини перемоги «Аталанти» над «Байером» у лігоєвропейському двобої. Не забув показати трибунам і напис «No war», а глядачі влаштували Руслану овацію.

І я почав згадувати, яким прекрасним є футбол і як багато може змінити в людях. І вже захотілося переглянути повний матч АПЛ «Манчестер Юнайтед» – «Тоттенхем». Там незмінною залишилася видатна майстерність Роналду, яку він підкреслив хет-триком з голами на будь-який смак

А коли дізнався, що у стартовому складі «Вест Гему» на матч з «Астон Віллою» вийде Ярмоленко, то не вагався і з переглядом ще одного повного матчу. Вишуканий гол Андрія викликав у мене такі емоції, наче скинув із себе років тридцять і тягар, яким війна давить кожного дня.

Багато оглядачів здивувалися, що він не просто грає, а ще і так забиває. Андрій такий і є. Щирий у всіх проявах і емоціях. Суворі фанати «молотобійців» самі пускали сльозу, побачивши вологу в його очах.

А я вже мрію про стиковий матч на шляху до Катару у чесному у протистоянні з Шотландією. Рано чи пізно ми зіграємо його у Глазго на очах, можливо, трохи здивованої, проте все ж, сподіваюся, вдячної публіки. І Ярмоленко обов’язково заб’є. Я в це вірю. Як не маю жодного сумніву і в перемозі нашої країни у праведній війні із заклятим ворогом, який посягнув на нашу землю.