У 16 років він дебютував в Прем’єр-лізі України, а в 20 – провів вже майже вдвічі більше матчів в АПЛ, ніж на Батьківщині. Єгор Ярмолюк отримав дебютний виклик до збірної України, куди поїде у великій компанії співвітчизників. Неймовірно, але англійський чемпіонат – найбільш багатий і статусний у світі – має найчисельніше легіонерське представництво у нашій національній команді.

Нагадаємо, в суботу, о 17:00, в 11-му турі зіграють між собою «Брентфорд» (12 місце) та «Борнмут» (10 місце). В цьому матчі мають шанс зіграти один проти одного гравці збірної України Єгор Ярмолюк та Ілля Забарний.

«Мандражу, як у Назаренка, не було. З моїм телефоном все гаразд»
‘
– Єгоре, вітаємо з першим викликом до національної збірної! 
– Дякую за привітання! Звичайно, емоції були позитивні. Дуже задоволений цим і дуже вже чекаю нагоди потрапити до табору збірної. 

– Як ти дізнався про такий важливий крок уперед у міжнародній кар’єрі та що відчув?
– Про виклик мені повідомив адміністратор збірної. Зараз готуюся до чергового матчу в клубі та чекаю поїздки до збірної.

– Добре тобі знайомий Олександр Назаренко зізнався, що ледь без телефону не залишився, коли дізнався про виклик до збірної? В тебе нічого не падало, не розбивалося?
– Ні, такого не було. З моїм телефоном все гаразд. В мене вже немає мандражу, як у Назаренка. Все спокійно.

– З Сергієм Ребровим чи іншими тренерами збірної ще не спілкувався?
– Ще ні. Напевно, це відбудеться вже безпосередньо, коли приїду до збірної.

–  Другий збір поспіль до національної команди викликають нових гравців. Як вважаєш, настав час оновлення чи це наслідок не надто вдалих результатів у Лізі Націй?
– Важко сказати. Кого викликати, вирішує виключно тренер. Я зі свого боку, щасливий своєму виклику, і буду радіти, якщо буде підтягуватися молодь.

– Що скажеш про найближчих суперників? І Грузія, і Албанія за останній рік порушили спокій у футбольній Європі…
– Проти будь-якої збірної важко грати, адже туди потрапляють найкращі гравці своїх країн. Наша справа – підготуватися якомога сильніше та продемонструвати свою кращу гру. Так, усі знають лідерів наших суперників, але я не буду нікого виокремлювати. Коли граєш за збірну, маєш подвійну мотивацію, і кожен виходить на поле з віддачею не на 100, а на 200 відсотків. Маємо бути сконцентрованими на собі та грати у свій футбол.

«Сподіваюсь, у нас із Забарним настрій буде добрим, але в мене – трохи кращим»

– Чи обговорювали твій виклик з іншими українцями в АПЛ? Як вони відреагували?
– Хлопці привітали мене, ми все обговорили трохи. А в понеділок усі разом полетимо з Лондону на збір.

– У такій компанії будеш себе більш впевнено почувати, вперше заходячи до готелю збірної?
– Це точно. Завжди трохи легше, коли є хтось знайомий.

– З Іллею Забарним ви будете летіти до збірної якраз після гри між собою – Брентфорд гратиме з Борнмутом. Вийде так, що в когось настрій буде кращим, в когось гіршим…
– Сподіваюсь, в нас обох настрій буде добрим, але в мене – трохи кращим.

– Не обговорювали з Іллею прийдешню зустріч у чемпіонаті? І загалом, чи спілкуєшся з іншими нашими легіонерами напередодні матчів в АПЛ?
– Зазвичай, ми можемо зустрітися вже після гри. Або безпосередньо на стадіоні трохи спілкуємося, або посидимо десь після матчу. І зараз, перед грою з Борнмутом, теж нічого такого не було. Вже побачимося з Іллею після матчу, поговоримо.

– Наскільки часто вдається вам спілкуватися?
– Не скажу, що дуже часто, але постійний зв’язок та спілкування ми всі між собою підтримуємо.

«В Counter-Strike граємо з Миколенком, а от щодо Зінченка…»

– В CS ще граєте?
– Так, граємо з Миколенком. Зінченко мені обіцяв зіграти, але досі цього не відбулося.

– Ти ж про його обіцянку ще навесні казав, здається…
– Так-так, але мій запит в нього досі висить.

– Як вважаєш, про що говорить факт, що в АПЛ грає одразу 5 футболістів збірної України?
– Думка багатьох людей, що в Англії – найсильніша ліга у світі. І я згоден з цим. Тут зібрані найсильніші гравці. Дуже приємно, що у такому чемпіонаті грають представники України. Значить, є попит на наших футболістів, є в них рівень.

– Кого вважаєш найбільш успішним українським легіонером на теперішній момент?
– Ілля Забарний. Він дуже добре себе проявляє. У кожному матчі демонструє стабільний рівень. Вважаю, що він зараз найкращий легіонер-українець.

– Якраз про нього нещодавно розлетілося відео з піснею фанатів. Про тебе ще не співають? І як загалом в тебе складаються стосунки з фанами Брентфорда?
– На стадіоні ще мені не співали, але коли зустрічаю вболівальників у місті, вони просять сфотографуватись, і буває, що співають. Це дуже приємно!

– Очевидно, що культура вболівання в Англії значно відрізняється від нашої. Які були відчуття, коли не по телевізору це побачив, а відчув зсередини?
– Неймовірно приємно грати за повних трибун! Коли виходив у перших декількох іграх, по шкірі мурашки бігли від того, як фанати реагують, як підтримують. Це дуже приємно. І так у кожній грі: повний стадіон, емоції переповнюють, і за такої атмосфери грати у футбол просто задоволення.

«Статистика не тисне на мене»

– Ти виграв з Олімпійською збірною турнір у Франції, але на Олімпіаду так і не поїхав. Клуб категорично відмовився відпускати тебе?
– Клуб тоді вирішив, що я маю для підготовки до чемпіонату пройти збори саме тут. А як велись перемовини з УАФ, я не знаю.

– Наскільки ти задоволений ігровим часом у цьому сезоні?
– Завжди хочеться більше. Я кожен день працюю над собою і очікую якомога більшого часу на поле, докладаю до цього усіх зусиль. Я завжди хочу більшого.

– Гол ще у Кубку України за Дніпро-1 залишається досі єдиним твоїм у дорослому клубному футболі. Це не тисне на тебе психологічно?
– Я не надаю цьому значення, і ця статистика не тисне на мене. Вважаю, прийде момент – заб’ю, і далі піде.

– Як у клубі оцінюють поточне турнірне становище?
– На кожний матч ми виходимо з метою завоювати три очки. І робити висновки після 10 ігор ще не можемо. Перед кожним туром наше завдання – взяти максимум очок і наблизитися у таблиці ближче до топів. Загалом наша мета – посісти якомога вище місце.

– Круто, що ви зараз вище МЮ у таблиці?
– Це ні про що не говорить. Ми стежимо за собою і налаштовуємося на перемогу у кожній грі.

– Перед цим сезоном з команди пішли голкіпер Райя та форвард Тоуні. Наскільки це вплинуло на команду? Як вона змінилася?
– Не вважаю, що це якось відбилося на нашій грі та на результатах. Так, ми продали гарних гравців, але, на мою думку, команда залишилася такою ж сильною та конкурентоздатною.

– Який футбол хоче бачити від вас Томас Франк?
– В нас є своя тактика, але ми по-різному підходимо до кожного суперника. Кожна гра у Прем’єр-ліги є дуже важкою. Тренер акцентує нашу увагу на моментальному пресингу при втраті м’яча і, якщо суперник дозволяє, вимагає якомога більше володіти м’ячем. Ми не боїмося грати проти топ-команд і намагаємося діяти у своєму стилі.

«Точно не можу сказати, чому Гаджиєв не в Брентфорді»

– Ти ледь не наймолодший у першій клубній команді Брентфорда. Як почуваєшся у колективі?
– В нас немає поділу за віком, маємо єдиний дружній колектив. Усі підтримують один одного, і команда тримається разом.

– У Брентфорді нещодавно на перегляді був Рамік Гаджиєв. Ти опікувався ним?
– Так, звичайно, взяв його під опіку. Рамік – хороший хлопець. Шкода, що не залишився.

– Що в нього не вийшло?
– Точно не можу сказати. Він тренувався з командою Б та іноді з першим з складом.

– Наскільки стежиш за чемпіонатом України? Як тобі теперішній рівень УПЛ?
– Дивлюся деякі ігри, де беруть участь друзі. Цікаво подивитися, підтримати їх. Дивлюся за Назаром Волошиним, Богданом Слюбиком, є ще пара людей. Цікаво стежити за Назаренком – Полісся зараз добре виступає. Вважаю, що в Україні гідний рівень футболу за наявних обставин. Чемпіонат зберегли, та він продовжує цікавити вболівальників, радувати людей.

– Спрогнозуєш трійку призерів?
– Динамо, Шахтар, Полісся.

– ФК Олександрія, гадаєш, не втримається у трійці?
– О, так. Тоді назву топ-четвірку: Динамо, Шахтар, Полісся, Олександрія.