Щирий і приємний у спілкуванні, Михайло Леонідович залюбки погодився розповісти про особливості воротарської роботи, а також про те, чим особисто він, наразі, займається. Власне, саме з цього питання, ми й розпочали нашу розмову.

– Перші півроку я витратив на навчання в рамках програми УЄФА. У липні отримав Рro-диплом, який надає право працювати у різних напрямках і в будь-якій країні світу. Тепер можна займатись і працевлаштуванням.

– Ви не жалкуєте про своє рішення піти з «Динамо»? – У будь-якої людини наступає момент, коли потрібно щось переосмислити, зробити перерву. Працювати 14 років на одному місці, погодьтесь, – це немало, і, в першу чергу, важко психологічно.

– Упевнена, що Ви й надалі продовжуєте слідкувати за виступами «Динамо». Кияни і «гірники» на минулому тижні вийшли до групового раунду Ліги чемпіонів. Які враження у Вас залишилися як від самої гри, так і від дій воротарів? – Звичайно, я слідкую, і за своїм рідним клубом «Динамо», і за «Шахтарем». Гадаю, ми всі задоволені, що обидві наші команди пройшли в основний раунд Ліги чемпіонів. Для України – це чудова можливість знову заявити про себе в Європі, а для всього народу – свято, адже до Києва і до Донецька завітають гранди світового футболу. Якщо говорити про дії воротарів, то, і Олександр Шовковський, і Андрій П‘ятов зіграли на своєму звичному високому рівні і виглядали дуже пристойно.

– Хто, на вашу думку, сьогодні воротар №1 у світі? – Дуже складно оцінити, хто саме №1. Є декілька провідних воротарів, які мені імпонують. Це Петер Чех із лондонського «Челсі», Ікер Касільяс з мадридського «Реала», і Джанлуіджі Буффон, який захищає кольори туринського «Ювентуса». Я не став би виділяти когось одного, зупинимось на цій трійці.

– А як виглядатиме ваша трійка вітчизняних голкіперів? – В Україні вже звично – це Олександр Шовковський, який грає стабільно на високу рівні.. Його, поки що, у нашому чемпіонаті, не перевершив жоден із його колег. Також непогано виглядають, особливо в цьому сезоні, Андрій П‘ятов із донецького «Шахтаря» та Олександр Горяінов із харківського «Металіста». Крім цієї трійки, відзначу також гру Максима Старцева та В‘ячеслава Кернозенка з дніпропетровського «Дніпра». Це свідчить лише про те, що у нас досить гідна плеяда українських воротарів.

– Як Ви гадаєте, чи зможе Олександр Рибка стати рівноцінною заміною Олександру Шовковському? – Рибка дуже перспективний воротар. В нього є все для того, щоб вирости в майстра високого класу. При певній роботі і серйозному відношенні до справи, я вірю, що він стане гравцем високого рівня.

– Відомо, що «Динамо» виходить на пік форми восени. Це стосується лише польових гравців чи воротарів також? – Воротар повинен бути в оптимальній формі на протязі всього чемпіонату. Адже, якщо функціональна неготовність і помилки футболістів не так помітні, то коли помиляється голкіпер, одразу результат команди ставиться під сумнів. Ми намагалися працювати так, щоб стабільна форма була впродовж усього чемпіонату.

– Є такий вислів: «Хороший воротар – це вже півкоманди». Ви з ним згодні? – Абсолютно погоджуюсь із цим висловом. Це хоч і афоризм, але він несе під собою серйозний ґрунт.

– При пробиванні пенальті, що найголовніше для воротаря – його майстерність, інтуїція чи везіння? – Насамперед, це – психологічна стійкість. Майстерність повинна бути однозначно, особливо в той момент, коли воротар намагається примусити пробити нападника в той кут, який він хоче. Насправді, це дуже рідко трапляється, але іноді – спрацьовує.

– Одразу пригадується матч між збірними України та Швейцарії на чемпіонаті світу 2006. Тоді, саме завдяки психологічній стійкості, Олександр Шовковський відбив пенальті? – По-перше, звичайно, за рахунок психологічної стійкості, а по-друге, завдяки всім тим напрацюванням, які в нас були впродовж багатьох років. Вони спрацювали не лише на світовій першості в Німеччині – до цього Саша неодноразово рятував команду у важливих зустрічах. Інша справа, що у воротарів, як і в будь-якого іншого спортсмена, можуть бути як вдалі періоди, так і падіння. Але це абсолютно нормальне явище.

– У кожній команді є як мінімум 3 воротарі, грає один. Особисто Ви, що зазвичай, говорите тим двом іншим, аби вони, перебуваючи в запасі, не втратили мотивацію грати? – Крім головної команди, є ще друга команда і дубль, де грають інші воротарі. Ігрову практику вони отримують, інша справа, що рівень цих змагань і психологічне напруження відрізняється. Але голкіпер завжди повинен бути в тонусі, повинен чекати свого часу і готовий в будь-який момент замінити основного воротаря. Тому я проводив розмови, підтримував хлопців як психологічно, так і функціонально. Це складний процес, який триває постійно.

– Чи вивчає воротар перед матчем манеру гри суперника, зокрема форвардів? – Перед кожною грою ми переглядаємо дії суперника і робимо основні акценти. Виходячи на поле, воротар вже знає, хто добре виконує стандартні положення, хто прямий удар і хто як подає. Тож інформація у нас є.

– Як у кожного нападника є свої «улюблені» воротарі, так і у голкіпера – нападники. Під час вашої спортивної кар‘єри, хто Вас найбільше засмучував? – Для мене найбільш неприємним форвардом, який частенько мені забивав, був Сергій Радіонов із московського «Спартака».

– Не доводилося жалкували про те, що обрали для себе ігрове амплуа – воротар? – Ні. Як можна прожити життя в футболі і жалкувати про те, що зроблено? Я ніколи не пожалкував, що став на цей шлях, з радістю, продовжую йти по ньому, і впевнений, що буду цим займатися і надалі. Не виключаю того, що в моєму житті може щось змінитися і я буду не лише тренером воротарів, а й спробую себе наставником вже в іншій якості. Практики, яку здобув за свою тренерську діяльність, у мене достатньо, тому готовий до нових кроків у своїй кар‘єрі.