– Андрiю, Олексiй Михайличенко запевнив, що мiж ним та Воронiним немає нiякого конфлiкту. Це правда? – Ми справдi не ворогуємо i цього року багато разiв спiлкувалися. Та я б не сказав, що мiж нами все так гладко. Взаємини напруженi. I цього не варто приховувати. Мабуть, Олексiй Олександрович не так сприйняв деякi мої висловлювання. Я ж нiколи не бажав йому зла i завжди вболiвав за результат збiрної України. Коли Україна грала у Донецьку з Грецiєю, я дуже переживав за команду.

– Ви якось казали, що з Михайличенком поговорили «по-чоловiчому». Це була розмова на пiдвищених тонах? – Нi-нi. Ми спокiйно сiли й поговорили. Я спитав тренера, чи бачить вiн мене в командi. Наставник уникав вiдповiдi. Пiсля цього я зрозумiв, що менi краще по телевiзору дивитися поєдинки за участю рiдної збiрної.

– Але ж Олексiй Михайличенко невдовзi припинить роботу в збiрнiй України... – Тодi я знову приїду в команду. Якщо, звiсно, новий тренер мене запросить. Усе ж я вiддав багато сил збiрнiй, провiв у синьо-жовтiй футболцi 60 поєдинкiв. Так, iнодi не все в грi виходило. Та я завжди старався, i менi не було соромно навiть пiсля програних матчiв дивитися у вiчi українським уболiвальникам.

Зараз спокiйно ставлюся до всiх цих подiй. Побачите, я ще порадую прихильникiв збiрної України. Мрiю зiграти на Євро-2012. Хоча тепер зосереджений на кар'єрi в «Лiверпулi», та все одно завжди подумки й у збiрнiй України.

– В останнiх матчах англiйської прем'єр-лiги ви мiцно засiли на лавi запасних... -– Це не проблема. Я стараюся i не опускаю рук. Маю робочi взаємини з головним тренером Рафаелем Бенiтесом. Думаю, усе буде гаразд.

– Ваша вiдсутнiсть у складi «Лiверпуля» породила чутки про те, що взимку ви полишите Англiю. Берлiнська «Герта», московський ЦСКА та навiть одеський «Чорноморець» – ось клуби, куди вас активно «сватають». – Нi, навряд чи я полишу Англiю. Визнаю, що в Нiмеччинi менi значно комфотнiше. Там бiльше друзiв, з якими можна проводити дозвiлля. А в Лiверпулi я трохи замкнений у колi сiм'ї. З одноклубниками дуже рiдко зустрiчаюся. Найчастiше бачуся зi словаком Мартiном Шкртелом, з яким мешкаю в одному номерi в готелi. Ми обоє -– слов'яни, у нас схожий менталiтет, зрештою, i порозумiтися нам легше.

– Англiйську мову вивчили? – Працюю з репетитором. Мушу признатися, що з мене поганий учень. Такий собi прогульник. Часто пропускаю заняття лише тому, аби бiльше часу провести у сiмейному колi. Тим паче, що мої дiти зараз у такому вiцi, що потребують опiки й ласки батька. Андрiйко дуже кмiтливий. На мiсцi й хвилини не посидить. То вазу розiб'є, то яйцем об стiну жбурне. Ну, а Софiйка цього мiсяця почала ходити. Це головна подiя у нашiй родинi.