«На молодість та недосвідченість уже не спишеш…»

– Ігоре Михайловичу, київське «Динамо» востаннє переживало лігочемпіонську осінь ще 2009-го, під керівництвом Валерія Газзаєва. Зізнайтеся, на душі тривожно чи просто неспокійно?
– Тривога, хвилювання – вони присутні завжди. Головне, щоби нервозності не було на полі. Тим паче, що попереду – перший матч турніру, після якого буде ще, як мінімум, п’ять поєдинків. Розбирати з вами нюанси турнірної стратегії не будемо, але, повторюся, будь-який результат у Парижі нічого нам не гарантує в контексті подальшої боротьби… (Після кількасекундної паузи). Знаєте, я вже неодноразово казав, що ми в дуже серйозному боргу перед нашими вболівальниками.

– Отже, час сплачувати настав?
– Прогнозувати не будемо, але цього літа ми добряче попрацювали на трансферному ринку, в нас підібрався досвідчений колектив – на молодість скаржитися точно не будемо. Так само мріють віддати цей борг і футболісти, повірте, мотивація в нашому таборі величезна.

«Новачки ПСЖ ще не зігралися»

– Згадувати матч кількарічної давнини в чвертьфіналі Кубка УЄФА, мабуть, сенсу немає: «Парі Сен-Жермен» змінився невпізнанно…
– Погоджуюся: нинішні парижани й ті, яких ми обігрували 3:0 за сумою двох матчів, – дві абсолютно різні команди.

– Сьогоднішній ПСЖ – це грошовий мішок, набір різнопланових, але егоїстичних зірок, чи злагоджений та сильний колектив?
– Розпочну здалеку: вважаю, що в «Динамо» та ПСЖ є одна спільна риса…

– ?!.
– Судіть самі: й ми, й французи влітку розвернули велику трансферну кампанію. Масштаби, звісно, різні, але гроші, як відомо, на полі не грають. Проблема Карло Анчелотті та ж, що й в Юрія Сьоміна: прийшло чимало новобранців – футболістів, поза всякими сумнівами, класних, але навіть високомайстерним виконавцям потрібен час, аби адаптуватися, зігратися.

– Ну, Ібрагімович із перших хвилин м’ячі забиває…
– Зірок у ПСЖ справді вдосталь, але у нас – свої козирі. Так що, шанси – фіфті-фіфті.

– Не сумніваюся, що тренерський штаб досконало вивчив суперника: Сергій Ребров, Борис Ігнатьєв наживо переглядали поєдинки команди Анчелотті. А ви, Ігоре Михайловичу, вже встигли ознайомитися з парижанами?
– Аякже! Бачив їхні матчі проти «Лілля» та «Тулузи»…

– І?
– Нічого не можу додати до того, що вже говорив. Проти французів можна грати – так само, як і проти будь-якого іншого суперника. Ось збірна Англії за іменами також – фантастично зіркова, але наші футболісти виглядали аж ніяк не гірше.

– Ігоре Михайловичу, як гадаєте, коли вже можна оцінювати ваших літніх прибульців без скидок на адаптацію? Адже знаємо, на жаль, чимало прикладів, коли деякі, м’яко кажучи, недешеві новобранці так і не пройшли адаптацію…
– Складно сказати, коли конкретно, але можу зауважити одне: ніхто з них не проходив передсезонні збори. Ми мали двотижневу перерву на матчі збірних, і цей невеличкий проміжок часу приніс очевидну користь. Приміром, Рафаель проти «Карпат» уперше відіграв матч від першої до останньої хвилини, продовжує прогресувати й Ніко Кранчар… Зрештою, взимку новоприбулі футболісти уже працюватимуть на зборах.

«Не збираюся рахувати чужі гроші»

– Не секрет, що в футбольних колах клуби типу ПСЖ, російського «Анжи», англійського «Манчестер Сіті» викликають, скажімо так, певну роздратованість, адже їхнє становлення проходить не завдяки (принаймні – не в першу чергу) тренерській роботі чи вишуканій селекції, а шляхом використання необмежених фінансових можливостей своїх власників…
– Розумію, до чого ведете. Чи викликають у мене парижани роздратованість? Однозначно – ні. Знаєте чому? Річ у тім, що я не люблю рахувати чужі гроші, вони для мене взагалі не на першому місці. Є у них можливість – нехай витрачають стільки, скільки заманеться. У нас же полюбляють заглядати до когось у кишеню, але я не з таких: до інших не заглядаю і не люблю, коли до мене заглядаю

– У мене ще питання щодо вічної теми співвідношення таких понять, як гра і результат. Ви, мабуть, пам’ятаєте коментар Євгена Хачериді після домашнього матчу з «Боруссією»: тоді він казав, що перебуває не в захваті від захисної моделі гри «Динамо»…
– Але ж результат був! Ви чудово розумієте, що мені дуже хочеться бачити в кожному матчі яскравий і, водночас, результативний футбол, проте іноді задля досягнення результату доводиться чимось нехтувати. Вибір тактики на будь-який поєдинок – преференція головного тренера, а щодо слів Євгена, то, гадаю, тоді він керувався переважно емоціями.

– Наостанок, хотів би розпитати щодо нового контракту Олега Гусєва. Нам стало відомо, що перемовини з приводу продовження угоди з Олегом наразі проходять безуспішно…
– Не знаю, звідки у вас ця інформація, бо ми з Гусєвим щодо цього досі жодного разу не розмовляли. Скажу одне: цей футболіст для «Динамо» зробив дуже багато, тож я готовий прийняти будь-яке його рішення: з радістю запропоную новий контракт, а в разі, якщо Олег захоче змінити клуб, також піду назустріч. Взагалі, в моєму клубі питання підписання нового контракту зазвичай гостро не стоїть – пролонгація відбувається автоматично.