«Якщо мені було б 30 або 40 років, я сказав би, що це виклик. Але зараз мені 77! Я там, де я потрібен. Я хочу допомагати іншим і роблю все можливе, щоб підтримати їх. Я не можу повірити, що такі лиха трапляються. Я не розумію, чому це відбувається.

Футбол був життєво необхідний і в час пандемії, він також допомагав людям жити далі. Тепер він може підняти бойовий дух тих, хто сильно страждає в Україні. Футбол означає надію, й ми маємо використовувати його, щоб показати, що ми піклуємося, щоб допомогти, щоб зробити життя постраждалих більш нормальним.

Коли я виїжджав з Донецька, я не думав, що не повернуся. Я залишив там так багато спогадів. Сумую за вечорами на «Донбас-Арені», одному з найкрасивіших стадіонів у Європі. Футбол допоміг усій Донецькій області, й Донецьк розквіт.

Людям потрібні свої команди у своїй країні. Так я відчуваю, що життя якимось чином повертається в нормальне русло. Якщо б їх не було, це ускладнило б життя багатьом. Ми хочемо, щоб люди відчували себе поряд із нами. Ми ототожнюємо себе з ними та їх стражданнями. І в той час ми можемо внести в їх життя нотку нормальності.

Люди мають виявляти ініціативу та допомагати іншим. Хочу приносити якнайбільше радості разом зі своєю командою. Я хочу знову побачити усміхнений український народ, почути сміх дітей. Це порадувало би моє серце», – цитує Луческу Fanatik.ro.