– Олександре, почнімо з приємного: як ви відпочили під час літньої відпустки?

– Я лише на сім днів вирвався до турецького Белека. Та цього часу мені було достатньо для того, щоб набратися сил. Побув з дружиною, сином.

– І сина взяли зі собою? Він у вас зовсім маленький…

– Ну так, йому 2 роки та 8 місяців. Єлисею не звикати до перельотів. Коли дружина була в положенні, то часто літала. Як син народився, то декілька разів літав з Донецька до Одеси. І ось перший раз ми взяли його за кордон. З дитиною нам комфортно та спокійно.

– Колись ви відпочивали разом зі сім’ями одноклубників…

– Так, до народження первістка ми їздили з друзями: Віталієм Лисицьким, Сергієм Білозором, Славою Кернозенком, Олександром Радченком та іншими. Цього разу в готелі нас чекали Євген Луценко та Дмитро Воробйов, який зараз виступає в «Іллічівці».

– Як ви відсвяткували день народження?

– Скромно. Дружина накрила святковий стіл, ми повечеряли і лягли спати. Забави не було, бо моє свято припало на перший після відпустки тренувальний день. У цей день потрібно зосередитися на тренуванні, а не на святкуванні. Так само не вдалося гучно відзначити день народження дружини, яке вона святкувала 21 червня. Повечеряли – і спати. Бо завтра тренування.

– Ви на сто відсотків упевнені, що в наступному сезоні знову одягнете футболку «Чорноморця»?

– Можна сказати, що впевнений на сто процентів. Ні… На 99,9 відсотків. Всіх ста процентів ніхто не дасть.

– Варіант з грецькою «Ларіссою» уже в минулому?

– Так, це вже історія. По сьогоднішній день греки не дали мені відповіді. Тож з «Ларіссою» нічого не склалося. Маю ще одне запрошення з Греції. Там є такий клуб, як «Калала». Його керівники готові мені зробити виклик, щоб одразу підписати контракт. Я цей варіант відхилив і вирішив, що ще на рік продовжу співпрацю з «Чорноморцем».

– Чому все-таки не підписали контракту з «Ларіссою»? Рівень вашої гри дотягує до грецького чемпіонату?

– Я побув у таборі «Ларісси» вісім днів. То був кінець сезону. Виснажливих тренувань не було – тільки розминки та футбол на половину поля. Було спекотно і великих швидкостей та навантажень я не побачив. А щодо причин того, чому я не уклав угоду з греками, то про них можна тільки здогадуватися. Можливо, я не підійшов клубу. Другий варіант – між мною та «Ларіссою» було два зайві посередники, яких я добре не знаю. Шкода, але мій агент напряму не працював з грецьким клубом.

– То правда, що в Греції вас зустріли, як справжню зірку європейського футболу?

– Так-так. Там до будь-якого футболіста ставляться з величезною шаною. Такого в Україні немає. Коли я гуляв вдень містом, то люди мене впізнавали і бажали успіху у їхній команді. Я дивився два домашні матчі з клубами АЕК та «Панатінаїкос». Це було щось неймовірне! Як там уболівають! Стадіон вміщає 15 тисяч, і тисяч 12-13 побувало на грі. Коли навіть футболіст віддав неточний пас, люди підтримують, аплодують. В Україні навпаки. Якщо помилишся – то чуєш свист, крики і матюки.

– Ви були за крок до підписання контракту з іншим клубом. І фани «Чорноморця» це знають…

– Я вважаю, що нічого поганого в цьому немає. Таке життя футболіста. Ми змушені мандрувати різними командами. Сподіваюсь, фани мене зрозуміють.